#Букви зустрілися з головою Державної прикордонної служби Петром Цигикалом у суботу, 2 грудня. Кар’єру у прикордонних військах Цигикал розпочав у 1994 році, головою ДПСУ став у липні 2017-го. Про ситуацію на кордоні з Росією, яка заявляє, що не має грошей на прикордонні знаки, про вплив “безвізу” на міграційні процеси, інноваційні технології захисту українського кордону та ініційовані ДПСУ зміни до законодавства читайте далі. На прохання Петра Цигикала інтерв’ю публікується українською.

– Які наразі роль та функції Державної прикордонної служби України (далі – ДПСУ) у протидії контрабанді?

– Протидія контрабандному переміщенню товарів та вантажів – найактуальніше питання на кордоні. Якщо говорити про пункти пропуску – за цей вид діяльності відповідає Державна фіскальна служба (ДФС), яка саме і здійснює оформлення товарів та вантажів.

Але у складі прикордонних нарядів існують оглядові групи, які здійснюють пошук зброї, вибухівки, наркотиків чи прихованих від прикордонно-митного огляду товарів. Якщо говорити про “зелену” ділянку кордону поза пунктами пропуску, то, безперечно, ця робота ведеться тільки підрозділами ДПСУ, в деяких випадках за участі інших правоохоронних органів. Але у чистому вигляді контрабанда – це все-таки питання безпеки. 201 стаття Кримінального кодексу у 2011 році була декриміналізована. На сьогодні незаконне переміщення товарів та вантажів – це адміністративне правопорушення. Тобто не є злочином. В таких умовах підрозділам ДПСУ дуже важко протидіяти цим видам протиправної діяльності. Тому що оперативно-розшукова діяльність, наприклад, здійснюється тільки в рамках Кримінального кодексу.

– Вчора (інтерв’ю відбулося в суботу, 2 грудня – ред.) Президент сказав, що потрібно знову криміналізувати статтю “Контрабанда”.

– Президент вже неодноразово порушував це питання. Сьогодні у Верховній Раді лежить кілька законопроектів із цього приводу. Деякі – ще з 2015 року. Усі вони однакові за суттю: потрібно суттєво підвищити відповідальність за переміщення через кордон контрабанди. Але, на жаль, поки жоден законопроект не включений у порядок денний. Принаймні, до кінця року.

– Тобто ви підтримуєте ініціативу Президента, так?

– Ми у ДПСУ беззаперечно підтримуємо криміналізацію цієї статті. Прийняття цього законопроекту дозволило б суттєво підвищити рівень протидії протиправній діяльності на кордоні. Впевнений, що навести порядок на кордоні можна, лише маючи відповідне законодавче підґрунтя. Це рішення дало б змогу як прикордонникам, так і іншим правоохоронцям зробити наш кордон насправді захищеним від протиправних посягань та злочинних намірів.

– А як було раніше?

– Раніше була криміналізована відповідальність за переміщення товару на суму понад 200 неоподатковуваних мінімумів. У різні роки – по-різному: спочатку було 17 тисяч гривень, потім доходило до 340 тис. гривень, і це було ефективно. Тому що, коли ми затримували людей на кордоні з товаром, то вони вже несли кримінальну відповідальність. Перш ніж чинити незаконні дії, це змушувало їх замислитися про наслідки. Зараз такого немає. Наведу приклад: на західній ділянці кордону через річку Тису лише цього року ми виявили 47 осіб, які у гідрокостюмах на собі переносили цигарки. Але вони заплатили штраф і знову взялися за своє. Тобто сьогодні відповідальність за це правопорушення не є дієвою.

– Які найпопулярніші способи незаконного переміщення товарів та вантажів?

– У випадку з пунктами пропуску – це приховування, коли в машинах обладнують схованки – роблять подвійні стінки. Дуже багато випадків переміщення цигарок у брикетах деревного вугілля, яке йде на Європу.

У нас є таке поняття, як профіль ризиків. Ми визначаємо товари та перевізників і відповідні напрямки руху, де можуть незаконно переміщуватись ці товари та вантажі. Тому особовий склад Державної прикордонної служби, а також митної служби (ДФСУ) вже знає: якщо перевозиться вугілля, то цю машину виводять із “зеленого коридору” до “червоного” і проводять додатковий огляд. Як правило, це спрацьовує.

– Яка ситуація на східному кордоні та на лінії розмежування з окупованими територіями?

– Ми ділимо східний кордон на дві частини. Це кордон безпосередньо з РФ та лінія розмежування з тимчасово непідконтрольними територіями. Це в жодному разі не лінія кордону. По той бік – територія України. Тому й характер протиправної діяльності на цих ділянках різний. Якщо розглядати кордон з РФ, то це незаконне переміщення продуктів харчування та промислових товарів і рух незаконних мігрантів…

– З якого боку найбільше?

– З російського. Звідти їдуть в основному афганці, в’єтнамці, інші представники країн Центральної та Східної Азії. Україна не є їхньою кінцевою метою. Вони рухаються в напрямку західного кордону, а потім – на словацьку ділянку, угорську, румунську.

Але нелегальна міграція не може існувати без організаторів. На всіх каналах є відповідні люди, переважно представники діаспори, які зустрічають, надають притулок, супроводжують. Ми виявляємо таких людей. Ця робота більш закрита, оперативна.

Без виявлення ланцюга взаємодії цих людей, зв’язків між ними, контактів пособників неможливо ліквідувати безпосередньо канал та затримати групу. Тобто ми намагаємось “вести” групу, контролюючи організаторів. Це відбувається в рамках оперативно-розшукових справ, в рамках кримінальних проваджень. Але тут теж є величезна проблема, тому що 331 стаття Кримінального кодексу щодо незаконного перетину кордону теж була декриміналізована. Зараз є лише 204 стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення. Максимальна сума штрафу за таке порушення – 3 400 гривень.

Петр Цигикал_1

Фото: “Буквы”

– Як у випадку із Саакашвілі та тими людьми, які з ним проривали кордон?

– Так. Це обмежує дії прикордонників. Обмежує можливість застосування сили, бо не правильно застосовувати, скажімо, зброю у випадку адміністративного правопорушення. Якби це порушення підпадало під статтю Кримінального кодексу, тоді там би діяли зовсім інші норми, розумієте?

– Так.

– Фактично ми тільки маємо право розповідати порушнику, що так робити не можна.

– Чи були спроби знову криміналізувати цю статтю?

– Маємо проект закону, який також чекає свого розгляду у Верховній Раді. Пояснюємо депутатам необхідність.

– Чують?

– Чують, але поки що кінцевого результату немає…

– Поки не голосують?

– Дій поки що не бачимо, але є багато свідомих, патріотично налаштованих депутатів, які дійсно розуміють законні колізії. Наприклад, стаття 419 Кримінального кодексу – це про порушення правил несення прикордонної служби, передбачає кримінальну відповідальність ще з радянських часів. Тобто заснув на посту прикордонник – має в тюрмі сидіти. Якщо ж є порушення під час перетину кордону – неси адміністративну відповідальність, тобто плати лише штраф.

– Як змінилася ситуація з нелегальною міграцією після введення “безвізу”?

– Я б не сказав, що це вплинуло на нелегальну міграцію.

– Не вплинуло?

– Не вплинуло, поясню. Нелегальних мігрантів можна розділити на дві групи. Перша – це ті люди, яких переправляють незаконно, в обхід пунктів пропуску з інших країн, у тому числі з Росії, і вони рухаються на захід, шукаючи там кращих умов життя. В цих групах можуть бути, ми не виключаємо, і ті люди, які є терористами. В цьому і полягає загроза нелегальної міграції, адже складно ідентифікувати в групі людей, якщо вони йдуть без документів і по 20-30 осіб.

– Тобто йдуть десь, де не можна йти, повз пункти пропуску?

– Так. Ідуть з території Росії до нас.

А є інша категорія – люди, які потрапляють до нас через канали легального в’їзду, але потім рухаються в напрямку західного кордону і вже незаконно перетинають кордон з ЄС. Але усі вони не користуються правом “безвізу”.

Щодо громадян України, то у наших співвітчизників немає потреби нелегально перетинати кордон з ЄС.

– Тобто Україна для іноземців є коридором?

– Якщо розглядати Україну як потенційного постачальника нелегальних мігрантів, то це не відповідає дійсності. Нелегальні мігранти до Європи йдуть в основному через балканські шляхи, Грецію та інші південні країни. Я вам скажу так: до початку гібридної війни (до 2014 року) ми затримували значно чисельніші групи нелегальних мігрантів. Сьогодні це групи в 5-7 осіб, може, 10.

– Бояться?

– Бояться, тому що зараз зовсім інша система охорони кордону з нашого боку. Це також їх певним чином стримує. Але я вже сказав, що є проблема, тому потрібно все-таки повертати 331 статтю Кримінального кодексу. Ми зараз користуємось тільки ст. 332 (організація незаконного переправлення осіб через кордон).

– Виявляєте організаторів. Але ж і їх ще потрібно затримати…

– Так. Мігранти для них – це товар, за який хтось відповідає.

Ми затримуємо мігрантів, відправляємо їх до місць тимчасового утримання: у Чернігівській області або на Волині. Вони там деякий час перебувають, практично у вільному режимі, а потім – знову за своє. Тобто цей шлях нагадує замкнене коло. Повернення кримінальної відповідальності було б дієвим елементом стримування.

– А раніше яка була відповідальність? Скільки років?

– Від 6 місяців до 3 років. І я вам скажу, що тоді було набагато менше мігрантів. Після того, як відмінили статтю 331 – їхня кількість значно зросла. Це було ще до агресії РФ в Україні. Люди, які раніше йшли через північ – Білорусь, Прибалтику, – всі пішли через територію України. Було витрачено дуже багато сил, аби виявляти організаторів цих каналів. Дуже багато із них отримали реальні терміни ув’язнення. Лише за минулі півтора року близько 60 осіб були засуджені та отримали реальні терміни.

– Чи багато було останнім часом спроб проникнути на територію України людям, які є підозрюваними у тероризмі?

– Затримано близько 35 осіб, які безпосередньо брали участь у бойових діях та терористичній діяльності.

– Наскільки зараз захищено український кордон від військової інтервенції? Не тільки з боку Росії, а й взагалі, враховуючи, що у нас зараз не дуже добрі стосунки ще й з іншими країнами?

– Гарне запитання. Я вважаю, що належно облаштований кордон повинен бути по всьому периметру нашої країни. Звісно, враховуючи добрі стосунки з сусідами. У нас з РФ довгі роки теж були добрі стосунки.

– Непрості…

– І кордон був навіть недемаркований.

– Це як?

– Непозначений на місцевості.

– Тобто навіть не було якоїсь лінії розмежування?

– Лінія на карті була, а на місцевості – ні. У нас на сьогоднішній день з Росією спільно встановлений тільки один прикордонний знак на Чернігівщині.

– А чому так?

– Росія не погоджується на продовження робіт.

– А це повинно бути зі згоди?

– Демаркація кордону – це завжди спільні дії обох сторін. Адже прикордонний знак – це об’єкт, який складається з кількох елементів: прикордонних стовпів по обидва боки кордону та проміжного стовпчика. Демаркаційні групи обговорюють формат, місце розташування та порядок встановлення прикордонних знаків і спільно рухаються вздовж кордону. Але Росія не погоджувалася і не погоджується це робити.

– Чому?

– Раніше мотивували нібито відсутністю коштів.

– Росія каже, що не має грошей?

– Так. Не має грошей на це. На танки та ракети кошти є, а на це – немає.

Петр Цигикал_2

Фото: “Буквы”

– Тобто у них немає грошей на стовпчики, які б могли визначити, де є кордон між РФ та Україною?

– Так. Свого часу ми прийняли рішення про позначення українсько-російського кордону в односторонньому порядку. З нашого боку виставили прикордонні стовпи, інформаційні знаки, які попереджають про проходження кордону. Але це не демаркація з точки зору міжнародного права.

– Вони їх не чіпають?

– Це ж на нашій території. У нас така ж ситуація з невизнаною Придністровською Республікою.

– Як захищено кордон зараз?

– Зараз ми нарощуємо щільність прикордонних підрозділів та наближаємо їх до кордону. Через кожні 20 кілометрів кордону будемо розміщувати відділення, які організаційно входять до відділів прикордонної служби. Окрім цього, проводимо оперативне інженерне облаштування кордону. Це споруди, які не потребують великих капіталовкладень та багато часу. Це дасть нам змогу ефективніше протидіяти контрабандній діяльності та нелегальній міграції в тому числі. Подолати ці споруди без додаткових засобів неможливо.

– Спостереження є?

– Спостережні вежі, так. Плануємо обладнати їх тепловізійними станціями та іншим сучасним обладнанням. Наші партнери готові нам допомогти. До речі, завдяки міжнародним програмам ДПСУ отримала дуже багато матеріальної допомоги.

– Матеріальної допомоги чи купували у партнерів?

– Лише цього року ми отримали матеріальної допомоги на суму майже 800 млн гривень.

– Що це? Обладнання?

– Техніка, в тому числі броньована, спорядження, інше обладнання. На сьогодні ДПСУ приблизно на 98 % забезпечена технікою. Мало хто може похизуватися таким показником. Але це не летальна зброя і не засоби ураження. Це, наприклад, Лендкрузери-“двохсотки” з броньованою капсулою, які врятували дуже багато життів. Автівки підриваються, перевертаються, але люди живі.

 – А яка ситуація на морських кордонах та у портах щодо захисту інфраструктури?

– Ви знаєте, що ДПСУ вдалось вивести весь флот із Криму?

– Чесно кажучи, ні.

– Так. Практично весь флот.

– Як це вдалося?

– Командири прийняли рішення вийти з портів та стати на рейді. Таким чином вдалося уникнути блокування катерів та кораблів. ДПСУ не залишила загарбнику жодного корабля. Було виведено понад 60 одиниць флоту.

Сьогодні ми патрулюємо економічну зону, територіальні води і плануємо нарощувати свої сили. На наступний рік запланували кошти для того, аби продовжити оновлення корабельно-катерного складу. Щоправда, кошторис ще не затвердили.

Зараз створюємо ще підрозділи дій на воді – такий собі морський спецназ, на легких катерах. Тобто ми переходимо на трохи інший рівень.

– А яка потрібна морська техніка, щоб відбити агресію з води? У нас є ця техніка?

– Це запитання радше до Міністерства оборони. Прикордонні морські сили не покликані відбивати збройну агресію. У нас інші функції та завдання. Хоча в межах компетенції ми активно взаємодіємо і з військово-морськими силами Збройних сил України.

– Ви вже згадували про РФ, але ще раз запитаю. Як повинен бути укріплений кордон з Росією? Чи достатньо запланованих споруд?

– На Харківщині та на Чернігівщині вже облаштовано значну частину інтелектуального кордону.

– Інтелектуального кордону?

– Так. Вчора, до речі, з цією системою ознайомлювався начальник Нацгвардії Каліфорнії. Ми йому показали наш так званий інтелектуальний кордон, і він сказав, що у них такого немає. Інтелектуальний кордон – це поєднання інженерних, технічних та фізичних можливостей. Це дійсно ефективна система. Але вона і більш затратна. Кілометр обійдеться в близько 2,2 млн гривень.

intelect_kordon

inelekt_kordon

Фото: пресс-служба ГПСУ

– Інтелектуальний кордон потрібно робити всюди? Зараз це тільки харківська і чернігівська ділянки, так?

– Ми там розпочинали, бо так було передбачено Планом, який затвердив Уряд. Зараз намагаємося завершити роботи у цих областях та рухаємося у бік Луганської області.

– Проект фінансується виключно з держбюджету?

– Так. З травня 2015 року використали близько 730 млн грн., хоча вже мали б виділити з бюджету майже 3 млрд грн.

– Ви згодні з цими цифрами?

– Кошторис визначено Проектом. Його реалізацією займаються підрядні організації, які мають відповідні потужності та режим доступу.

Водночас ми не чекаємо, поки будуть вирішені проблеми, пов’язані з реалізацією цього масштабного проекту, а самі, наскільки можемо, укріплюємо кордон. Ось подивіться (показує фото – ред.). Це вже зроблено на Сумщині. Місцеві органи нам серйозно на цьому напрямку допомагають.

sum_kordon

sumy_kordon

Фото: пресс-служба ГПСУ

Вони самі наполягають на цьому. Я зустрічався з головою Сумської обласної держадміністрації, і він сказав, що бізнесмени не інвестують в область, тому що бояться, що частина кордону у нас – незахищена.

– Для нього це є стимулом щось робити?

– Так. Він каже: “От ми тут повинні побудувати теж, щоб люди бачили, і іноземці бачили, що тут є кордон, що є кордон країни”.

– Щоб можна було захистити інвестиції?

– Так. Щоб бачили, що тут стоять наші підрозділи. Тим паче, що ми зараз нарощуємо бойову складову: розвиваємо підрозділи швидкого реагування, активно освоюємо групову зброю, протитанкову. Це наш бойовий компонент.

Державна прикордонна служба змушена рухатись у двох напрямках. Перший – правоохоронний блок, другий – військовий. За другим напрямом будемо в 2018 році створювати прикордонні загони спеціального призначення, збільшувати прикордонні комендатури швидкого реагування, посилювати їх зброєю. У кожному регіональному управлінні такі загони застосовуватимуться не лише для охорони державного кордону, але й для оборони. Держприкордонслужба має своє чітке місце в загальній системі національної безпеки. Також ми розуміємо свої дії і під час очікуваного відновлення кордону.

– Прикордонна служба у 2014 році та зараз. Якою вона була тоді та якою є зараз?

– Це вже зовсім інша структура. Найголовніше – це люди та їхній патріотичний настрій, який сьогодні є.

– Як він змінився?

– Прикордонники сьогодні знають, за що вони воюють, чому вони служать, – це вже зовсім інші люди, ніж навіть три роки тому. Якщо взяти 26 років Незалежності, то середній вік нашого військовослужбовця – також 26 років, так вийшло. Це люди, які народились у вільній країні. Вони зовсім по-іншому дивляться на якийсь там “русский мир”. Вони знають, що вони – українці. Це дуже важливо. Це перше. І друге – раніше на кордоні з РФ прикордонники стояли з гумовими кийками, без зброї. Сьогодні – інше оснащення та зовсім інший настрій. Понад 17 тисяч прикордонників брали участь в АТО.

Це ті люди, які й досі напружуються, коли чують десь там постріл. Вони знають, як тримати зброю в руках, і тому це зовсім інша структура.

– Яка зарплата у прикордонника?

– У 2014 році зарплата у інспектора прикордонної служби була приблизно 1 100 гривень.

– А зараз?

– Зараз мінімальна – 7 000 грн. Після призначення на посаду, нарахування обов’язкових виплат – уже 8-9 тис. грн.

– Це найменша?

– Так. Але ми плануємо зробити певний перерозподіл. Хочемо, щоб військовослужбовець, який перебуває безпосередньо на кордоні, отримував більше, ніж той, хто несе службу, скажімо, в підрозділі забезпечення.

Зараз проводимо відповідні розрахунки та вивчаємо питання, щоб у 2018 році ця система вже запрацювала.

Цьогоріч за рахунок держбюджету прикордонники вже отримали 124 квартири, ще 156 – отримають у грудні, тобто до кінця року. Зараз будуємо житло у Києві, Сумах, Чернігові, Овручі, Хмельницькому та Ужгороді. В перспективі ще 565 квартир.

– А хто їх може отримати?

– Усі, хто стоїть у черзі. От в Сумах, наприклад, квартири отримали навіть ті, кого вже звільнили в запас. У Сумах, до речі, зводять ще один будинок, і по загону черга фактично буде закрита. Наступного року плануємо вже будувати житло безпосередньо в районних центрах, де перебувають підрозділи, які охороняють кордон.

– Чим зараз озброєні прикордонники?

– Штатною стрілецькою зброєю, переважно ще радянського зразка: автомати Калашникова, пістолети, снайперські гвинтівки та інші види. Хоча тестуємо і вивчаємо можливість закупівлі й інших зразків. Так, наприклад, наші мобільні підрозділи ми забезпечили сучасними американськими снайперськими гвинтівками. Закуповуємо пістолети вітчизняних виробників. Комендатури швидкого реагування, які в разі потреби повинні будуть вести бойові дії, озброєні і протитанковими установками, і зенітками, і мінометами. У кожному підрозділі є броньована техніка вітчизняного виробництва.

– Цього вистачає чи ні?

– Періодично поповнюємо запаси.

– А чи є безпілотники?

– Так. Зараз у більшості наших загонів ми використовуємо БПЛА вітчизняного виробництва “Спектратор”. Вони себе добре зарекомендували, і цього року загальний наліт складає вже понад 360 годин. До кінця року плануємо отримати ще 5 таких комплексів.

– Чи потребує ДПСУ реформування? Якщо так, як саме?

– Нам дуже необхідні зміни до Кримінального кодексу, які стосувалися б посилення відповідальності за порушення, пов’язані із контрабандою та незаконним перетином кордону. І нам неабияк не вистачає слідчих функцій. Оперативний блок великий. Працює, приносить інформацію, реалізує її, але потім передає слідчому іншого правоохоронного органу. І дуже часто буває так, що справа до суду чомусь не доходить. В той час як у більшості прикордонних служб європейських країн є слідчі підрозділи. В Угорщині, Молдові, Польщі – у всіх вони є.

– А в українських прикордонників колись був слідчій підрозділ?

– Ні, не було. Слідчий апарат був у радянських прикордонників.

У нас є і оперативно-розшукові підрозділи, і управління розвідки. В Україні є Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони і Управління розвідки прикордонної служби. Управління розвідки прикордонної служби має заслужений авторитет. У нас навіть є своя контррозвідка. Ми – самодостатня організація, правоохоронний орган спецпризначення, з таким самим статусом, як СБУ. У нас своє оперативне документування, свій спецназ, свій морський спецназ. Все є, а от щоб довести справи до кінця – не вистачає слідчих підрозділів.