Про це вона розповіла російському інформаційному телеканалу “Дождь”.

“Так, я шкодую [що розповіла цю історію]. Бо вона обернулася на гірше для моєї родини”, — каже Галина.

Зараз жінка живе під Смоленськом разом із чоловіком та дітьми, обличчя яких сьогодні, на відміну від 2014 року, тепер просить журналістів не показувати. Вона каже, що росіяни, які знають, що вона з України, мають до неї негативне ставлення.

“Погано, дуже погано [ставляться]… Вони не сприймають нас за людей навіть. Навіть [попри те, що] ми громадяни Росії”, — додала Галина, нарікаючи на те, що через цькування доводилося переїжджати.

“Якщо діти десь посварилися, вони одразу: “Вали у свою Україну, тебе тут ніхто не чекав”. Не знаю [чому]… Якесь упереджене… До дитини… Хохлом називали, у мене у старшого і бійка була у школі на цьому тлі. Одразу прийшли і: “Хохол, бандерівець”, — розповіла жінка.

Розірвані і зв’язки Пишняк з українськими родичами. Родину, за її словами, через історію про “розіп’ятого хлопчика” цькували. Спілкування із близькими, зокрема, з матір’ю, після переїзду до Росії припинилось. За її словами, навіть про смерть матері довелося дізнаватися через соцмережі.

Попри це, сьогодні, за майже 7 років після скандальної історії, жінка все ще наполягає на правдивості розповсюдженого з її допомогою фейку.

Вона запевняє, що інші свідки описаних нею кривавих подій були, але вони просто бояться сказати “правду”, бо в Україні зробили “як раніше НКВС”.

“Неправда? Нехай буде неправда, я не хочу нічого зараз казати: ані “так”, ані спростовувати. Кожен має право на власну думку. Кожен народ має… У медалі є два боки — білий і чорний. Хто бачив, хто там був, той знає. Той чудово знає. Навіть сусіди, які зі мною там жили, мені сказали: “Ти єдина не побоялася сказати правду”, — впевнено заявляє Пишняк.

Про який фейк йдеться?

12 та 13 (повтор) липня 2014 року в розпал військових дій на Донбасі російський державний пропагандистський “Перший канал” випустив сюжет про “розіп’ятого хлопчика”.

У ньому жінка, що назвалася Галиною з Західної України, розповіла про події, що нібито відбувалися одразу після того, як українські військові звільнили Слов’янськ від російсько-окупаційних збройних формувань.

Ось що вона сказала: “На площі зібрали жінок, тому що чоловіків вже не було. Жінки, дівчатка, люди похилого віку.. І це називається показова страта. Взяли дитину трьох років, хлопчика маленького, в трусиках, в футболці, як Ісуса, на дошку оголошень прибили. Один прибивав, двоє тримали. І це все на маминих очах. Маму тримали. І мама дивилася, як дитина стікає кров’ю. Крики. Верески. І ще взяли — надрізи зробили, щоб дитина мучилась. Там неможливо було. Люди непритомніли. А потім, після того, як півтори години дитина мучилась і померла, взяли маму, прив’язали непритомну до танка і по площі три кола провели. А коло площі — кілометр”.

Єдиним джерелом цієї інформації була безпосередньо Галина, жодних інших підтверджень немає. Місцеві мешканці у коментарях журналістам не підтверджували правдивість цієї інформації. Попри це, “новина” сьогодні, за 7 років після цих подій, досі не виправлена і не видалена “Першим каналом”.