Про це пише американське видання The New York Times.

Коли Кремль нарощує війська поблизу України, це сигналізує про одне ключове переконання: Росія “піклується” про долю свого південно-західного сусіда більше, ніж Захід.

У промовах, інтерв’ю та довгих статтях президент Володимир Путін та його наближені демонструють унікальну фіксацію на колишній радянській республіці. Теза Кремля стверджує, що українці є “одним народом” з росіянами, які живуть (за їх словами) у занедбаній державі, контрольованій західними силами, налаштованими розділити та завоювати пострадянський світ.

Гамбіт Путіна може бути способом змусити президента США Джо Байдена визнати сферу інтересів Росії у Східній Європі. Останніми днями Путін заявив, що Росія вимагатиме “юридичних гарантій” щодо того, що Україна не приєднається до альянсу НАТО.

Але для Путіна — та багатьох інших росіян — конфлікт з Україною, що триває майже 8 років, не просто геополітика. Для них це травмовуюча історична несправедливість, яку потрібно виправити. Один із його колишніх радників, Гліб Павловський, в інтерв’ю описав погляд Кремля на Україну як “травму, загорнуту в травму” — розпад Радянського Союзу в поєднанні з відокремленням нації, яку росіяни довго розглядали як просто продовження своєї власної.

І навпаки, для багатьох українців звернення Путіна до спільної історії – це лише пуста спроба привласнити власну спадщину країни та виправдати територіальні амбіції.

Після прозахідної революції в Україні у 2014 році Росія вдерлася, а потім анексувала український півострів Крим і розпалила сепаратистську війну на сході країни, що все ще триває. Відтоді Путін намагається запобігти дрейфу України до Заходу — і висловлює висхідний гнів через те, що Сполучені Штати навчають та допомагають озброювати українських солдатів.

У той час як інші конфлікти в пострадянському світі протиставляли одну етнічну групу проти іншої, конфлікт між Росією та Україною є складнішим. Українська мова є державною мовою України, але російська, яка є близько спорідненою, все ще широко поширена.

Росіяни часто вважають Київ, нині українську столицю, а колись центр середньовічної Київської Русі, місцем народження своєї нації. З України прийшли відомі російськомовні письменники, такі як Микола Гоголь і Михайло Булгаков, а також комуністичний революціонер Лев Троцький і радянський лідер Леонід Брежнєв. Президент України Володимир Зеленський зараз публічно розмовляє українською, але спочатку здобув популярність як російськомовний комік, який виступав на території колишнього Радянського Союзу.

“Одна з колосальних проблем, які штовхають нас на конфлікт, полягає в тому, що російська ідентичність не існує без української ідентичності”, – сказав Ілля Пономарьов, колишній депутат російського парламенту, який був єдиним депутатом, який проголосував проти анексії Криму. Пізніше він втік до України, де отримав українське громадянство і продовжує жити.

Іван Тимофєєв, програмний директор фінансованої урядом Росії ради з міжнародних справ, заявив, що війська НАТО в Україні різко змінять військовий баланс, попри те, що альянс вже межує з Росією в Балтійському регіоні та Арктиці. Він же стверджував, що повноцінне вторгнення Росії в Україну малоймовірне, частково тому, що воно може викликати невдоволення всередині країни. Західні санкції та військова допомога зроблять російське вторгнення надзвичайно дорогим. Замість того, щоб провіщати ширшу війну, за його словами, військове нарощування Росії мається на увазі як сигнал Заходу про крайнє невдоволення Росії її розширенням впливу в Україні.

“Якщо возз’єднання [анексія, – прим.ред.] з Кримом з багатьох причин зустрілося російською громадськістю з ентузіазмом, велика війна навряд чи знайде таку підтримку”, – написав Тимофєєв.

Насправді саме політика пана Путіна у великій кількості настроїла українців проти Росії, стверджує Олена Гетьманчук, директорка аналітичного центру “Нова Європа”. За даними Центру Разумкова, підтримка вступу до НАТО серед українців цього року зросла до 54% ​​проти 14% у 2012 році.