Про це повідомляють #Букви.

Володимир Путін народився 7 жовтня 1952 року у Ленінграді (Санкт-Петербурзі).

Вищу освіту отримав у 1975, закінчивши юридичний факультет Ленінградського державного університету. Є кандидатом економічних наук. Володіє англійською та німецькою мовами.

Після закінчення університету був направлений на роботу в органи державної безпеки. У КДБ СРСР пропрацював з 1975 по 1990 рр. У період роботи 1985-1990 рр. служив у Дрездені, Німеччина.

Після повернення до Росії у 1990 році став помічником ректора Ленінградського державного університету з міжнародних питань, а згодом став радником голови міськради Ленінграду.

Вже у червні 1991 року очолив комітет із зовнішніх зв’язків мерії Санкт-Петербурга, а з 1994 року поєднував головування в комітеті з посадою першого заступника голови уряду Санкт-Петербурга.

У серпні 1996 року став заступником керуючого правами президента РФ Бориса Єльцина. У березні 1997 – заступник керівника адміністрації президента РФ, начальник головного контрольного управління президента РФ. З травня 1998-го – перший заступник керівника адміністрації президента РФ.

У липні 1998 року Путін призначений директором Федеральної служби безпеки. Паралельно з березня 1999 року обіймав посаду секретаря Ради безпеки РФ.
З серпня 1999 року – голова уряду Російської Федерації. З 31 грудня 1999-го – виконувач обов’язків президента Російської Федерації.

26 березня 2000 року обраний президентом Росії. Через чотири роки обраний на другий термін. У 2008 році, після закінчення другого президентського терміну склав повноваження. Тоді з 2008 по 2012 рр. посаду президента РФ обіймав соратник Путіна Дмитро Медведєв.

На час президентства Медведєва Путін став прем’єр-міністром Росії.

У квітні 2008-го Путін обійняв посаду голови партії Єдина Росія. На двох останніх виборах до Держдуми єдинороси посіли перше місце. До Путіна Єдину Росію очолював Борис Гризлов, за яким після передачі повноважень глави Путіна залишилася посада голови вищої ради партії.

Однак вже навесні 2012 року він втретє обраний президентом РФ. У березні 2018 року розпочався його четвертий президентський термін.

Щодо сім’ї Володимира Путіна, то у 1983 році він одружився з Людмилою Очеретною. У шлюбі народилось двоє доньок – Марія у 1985 році та Катерина у 1986 році. У 2014 році Путін розлучився з дружиною. Нової офіційної обраниці у Путіна немає, однак ЗМІ вже чимало років приписують йому роман з колишньою гімнасткою Аліною Кабаєвою.

Злочини Путіна проти України

До 2014 року між Україною та Росією розвивались добросусідські відносини. Однак коли наприкінці 2013 року в Україні розпочалась Революція Гідності, російська влада сприйняла її негативно, оскільки головною вимогою українців було зближення з Європою, а не з Росією.

У лютому 2014 року, коли після розстрілу майданівців тодішній президент України Віктор Янукович втік до Росії, Кремль вирішив скористатись нестабільною ситуацією в Україні та ввів свої війська на територію Криму.

Наприкінці лютого війська РФ окупували півострів. Вже 16 березня провели так званий “референдум”, а 18 березня за “результатами” псевдореферендуму Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні ЄС, ні США не визнали це незаконне голосування й початок тимчасової окупації Криму.

Вже у квітні 2014 року війська РФ увійшли у Донецьку та Луганську області. Однак з легкістю окупувати Донбас, як це було із Кримом, росіянам не вдалось. Кремль вирішив створити на Донбасі так звані “народні республіки”. Захопивши низку населених пунктів, зокрема й обласні центри Донецьк та Луганськ, окупанти 11 травня 2014 року провели на цих територіях “референдуми”, на які винесли питання про підтримку державної самостійності проголошених у квітні суверенних “ДНР” та “ЛНР”.

За підрахунками організаторів референдумів, питання було підтримане виборцями, однак Україна та жодні інші цивілізовані держави світу не визнали цей “референдум”.

З того часу на Донбасі тривала війна. Кремль відмовлявся визнавати пряму участь у військових діях проти України, хоча не заперечував, що підтримує “республіки”. Попри це, доказів участі Росії у війні на Донбасі є достатньо.

24 лютого 2022 року, Путін оголосив “спецоперацію” РФ в Україні, яка є повномасштабною війною проти Української держави. Вранці 24 лютого мільйони українців прокинулись від вибухів, адже повномасштабне вторгнення РФ розпочалось з ракетних обстрілів українських міст.

“Спецоперація”, яку Кремль планував провести за 3 дні, триває вже понад 7 місяців. Загарбникам не вдалось захопити Київ. Після першого місяця вторгнення окупанти відступили з Київської, Чернігівської, Сумської областей. У вересні ЗСУ вибили окупантів з низки населених пунктів на Харківщині.

Та все ж росіянам вдалось тимчасово окупувати майже всю Луганську область, а також населені пункти Донецької, Херсонської (зокрема і Херсон) та Запорізької областей.

Після невдач армії РФ на Харківщині Путін вирішив анексувати ці чотири області. Черговий “референдум” на тимчасово окупованих територіях провели наприкінці вересня і за декілька днів російська влада “приєднала” до складу РФ низку українських територій.

За час повномасштабної війни Росія на чолі з Путіним вбила, поранила, катувала тисячі мирних українців, зруйнувала низку українських міст. Мільйони українців були змушені втікати зі своїх домівок до більш безпечних регіонів чи за кордон.

Попри те, що останніми місяцями, російська армія зазнає невдач, а ЗСУ повертають окуповані населені пункти, Путін не має наміру припиняти вторгнення, а шукає нові сили для продовження війни та погрожує застосуванням ядерної зброї.