#Букви розповідають про суть порушення.

Суть порушення: 27 березня 2021 року Володимир Зеленський підписав указ № 124/2021, яким скасував попередні укази президента № 256 від 14 травня 2013 року та № 513 від 17 вересня 2013 року про призначення суддів КСУ Олександра Тупицького та Олександра Касьмініна.

Перш за все, стаття 106 Конституції України, яка визначає повноваження президента, не дає йому повноважень щодо Конституційного Суду, окрім як призначати третину його складу. Статтею 149-1 Конституції передбачено перелік підстав для припинення повноважень судді КСУ та перелік підстав для звільнення його з посади. Оскільки переліки ці виключні та закріплені в Конституції, вони не можуть бути змінені жодним законом чи підзаконним актом без внесення змін до самої Конституції.

Такої підстави для припинення повноважень судді КСУ як “скасування указу про призначення судді”, норми статті 149-1 Конституції не містять, отже суддя КСУ не може бути звільнений шляхом скасування указу про призначення. Окрім того, згаданий указ президента порушує також норми статті 58 Конституції України, яка встановлює, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (крім випадків, коли вони пом’якшують чи скасовують відповідальність особи).

Більше того, скасовані укази мають індивідуальний характер та припиняють свою дію в момент їхнього виконання (пункт 19 частини 1 статті 4 КАС України, рішення КСУ № 2-зп від 23 червня 1997 року), тобто вони припинили дію в момент призначення Олександра Тупицького та Олександра Касмініна суддями КСУ.

Таким чином, указ Володимира Зеленського про їхнє скасування суперечить нормам частини 1 статті 58 Конституції України, що підтверджується рішенням Конституційного Суду № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року. Отже, звільнення шляхом скасування указу про призначення – є прямим порушенням принципу дії нормативно-правових актів у часі.

За цим принципом уже був скасований один з указів Володимира Зеленського – указ № 323/2019 від 24 травня 2019 року про скасування указу президента України від 4 травня 2019 року № 187 про призначення члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (з відповідним рішенням ВС можна ознайомитись тут).

Посилання на норми статті 102, пунктів 1, 17 частини 1, частини 3 статті 106 Конституції України, статей 3 і 13 Закону України “Про національну безпеку України”, які зазначені у відповідному указі, є нікчемними, оскільки не можуть бути застосовані до даної ситуації.

Таким чином, Володимир Зеленський не мав повноважень скасовувати укази про призначення суддів Конституційного Суду і відповідно – звільняти суддів Конституційного Суду України, і підписавши відповідний указ скоїв діяння, передбачені статтями 344 та 376 Кримінального кодексу України – втручання у діяльність державного діяча (незаконний вплив у будь-якій формі на Голову Конституційного Суду України, суддю Конституційного Суду України) та втручання в діяльність судових органів (втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків).

За обома вказаними статтями злочин вважається закінченим з моменту здійснення впливу/втручання в діяльність судді, а сам вплив/втручання можуть набувати будь-якої форми, спрямованої на перешкоджання нормальній діяльності судді і виконанню ним своїх службових обов’язків.

В обох випадках також міститься кваліфікуюча обставина – здійснення впливу/втручання особою з використанням свого службового становища (частина 2 статті 344, частина 2 статті 376 КК України).

  • Верховний суд відкрив провадження за позовами Олександра Тупицького і Олександра Касмініна щодо оскарження указу президента Володимира Зеленського про скасування їх призначення суддями Конституційного суду.