З 2014 року компанії продовжували працювати з російським ринком, іноді навіть в обхід санкцій, які зачіпали сфери їх діяльності. Натомість у 2022 році до юридичної додалась суспільно-політична площина – до безпрецедентних санкцій долучився суспільний осуд тих, хто податками хотів профінансувати війну проти України. Наприклад, у Єльському університеті команда експертів відслідковує компанії, які залишились працювати у РФ. Проте навіть в такій, безумовно сприятливій для нас ситуації, не обійшлось без скандалу.

Першого липня 2022 року на сайті Бюро економічної безпеки з’явилась публікація про те, що після початку повномасштабної війни низка підприємств з бенефіціарами з Росії чи Білорусі не лише брали участь у закупівлях, користуючись із державних коштів, а й ставали їх виконавцями, реалізовуючи товари чи послуги. Сума таких закупівель склала близько 65 мільйонів гривень.

Іншими словами, під час повномасштабної війни Росії проти України, до якої на боці агресора долучилась і Білорусь під управлінням диктатора Олександра Лукашенка, компанії з корінням у країнах-агресорах отримували доходи із державного бюджету України. Якщо вдуматись в суть сказаного, заява очільника Бюро Вадима Мельника про те, що БЕБ ініціюватиме розгляд повної заборони допуску компаній з РФ та РБ до державних закупівель – звучить як знущання на п’ятому місяці повномасштабної війни. 

У БЕБ згадали лише кількість проаналізованих державних закупівель – 400 тисяч, не уточнюючи період їх здійснення. Хоча саме у відповіді на запитання щодо часу здійснення закупівель може ховатись відповідь на запитання про те, яким чином подібне взагалі могло статись.

Постановою № 169 від 28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України дозволив здійснювати державні закупівлі в умовах воєнного стану напряму, без застосування процедур, передбачених законами “Про публічні закупівлі” та “Про оборонні закупівлі”, зокрема – без обов’язкової публікації повідомлення про їх проведення на порталі Prozorro, лише з наступним оприлюдненням вже укладеного договору.

Ці зміни були частково скасовані лише наприкінці червня постановою Кабінету Міністрів України № 723 від 24 червня 2022 року. Зміни передбачали здійснення закупівель без передбачених законом процедур лише за наявності певних умов, але перелік цих умов залишається доволі широким. А найголовніше – оприлюднення документів про подібні закупівлі має бути здійснене не пізніше 70-денного періоду після(!) завершення воєнного стану, чого поки що не передбачається.

У проміжку між цими датами відбулась ще одна цікава подія. 13 квітня 2022 року Міністерство юстиції України, яке є держателем ЄДР, зупинило оновлення відкритих даних в цьому реєстрі (а також інших, держателем яких є Мін’юст) на час дії воєнного стану. Окремим пунктом Мін’юст зобов’язав адміністраторів реєстрів видалити всі відкриті дані, розпорядником яких є міністерство, зокрема й дані про власників та бенефіціарів юридичних осіб. Логіку цього рішення, прийнятого через майже два місяці після початку повномасштабного вторгнення РФ, Мін’юст не пояснив ніяк.

Через 6 днів, 19 квітня, Кабмін своєю постановою частково відновив доступ до наявної в реєстрах інформації, запровадивши порядок доступу до них в умовах воєнного стану. Ця постанова набрала чинності 28 квітня. 

Іншими словами, протягом певного періоду можливість перевірити належність певної юридичної особи громадянам або компаніям з РФ та РБ була заблокованою. Без додаткової інформації неможливо встановити, чи припадало на цей період здійснення державних закупівель в компаній із російським та білоруським походженням, виявлених перевіркою Бюро економічної безпеки, тому відповідь на питання, чиї саме дії призвели до надходження коштів з бюджету України до компаній з російським та білоруським корінням – залишається відкритою.

Проте, масштаб проблеми є більшим, ніж 65 мільйонів гривень. За даними порталу доступу до відкритих даних держреєстрів Opendatabot, станом на 15 березня 2022 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб було зареєстровано 17 488 компаній, власниками чи контролерами яких є громадяни Росії чи Білорусі.

Якщо поглянути на перелік цих компаній, то можна побачити, наприклад, Крюківський вагоноремонтний завод, важливість якого важко переоцінити в умовах, коли вантажні перевезення в Україні майже повністю залежать від можливостей “Укрзалізниці”, через заблоковані Росією морські шляхи. Також можна побачити фармацевтичну компанію “Вента. ЛТД”, виторг якої за 2020 рік більш ніж вчетверо перевищує виторг того ж Крюківського вагоноремонтного заводу, що свідчить про доволі значну частку ринку в умовах, коли потреба в медикаментах є стабільно високою. Частка російської компанії “Катрен” у структурі власності ТОВ “Вента. ЛТД” становить 24%.

Ситуація, коли підприємства з власниками в Росії та Білорусі займали вагому роль в українській економіці, не нова, як і багато інших потенційних проблем, які стали реальними з початком повномасштабного вторгнення РФ. І вони потребують негайного вирішення в умовах, коли російська пропаганда активно просуває тезу про те, що міжнародні санкції шкодять перш за все партнерам України, а українська влада платить коштами українців та донорів резидентам РФ.