Спроби “наздогнати” Порошенка розпочалися ще у 2019 році, невдовзі після обрання Володимира Зеленського президентом. З одного боку, шостий президент неодноразово давав зрозуміти своїм прихильникам, що готовий посадити Порошенка, з іншого – в оточенні Володимира Зеленського були і залишаються персонажі, які були зацікавлені в ув’язненні Порошенка. Насамперед мова може йти про дует Андрій Портнов – Олег Татаров, у кожного з яких є власна частина цього репресивного пазла. Інтерес у можливому ув’язненні Порошенка з боку Кремля також є цілком очевидним: подібний прецедент у гібридному протистоянні Росії та України має потужний психологічний ефект та спроможний спровокувати “ефект доміно” стосовно інших активних противників Кремля.

Якщо полювання представників ДБР на картини з родинної колекції Порошенків мало трагікомічний ефект, то “вугільна справа” має зовсім інший характер. Нею влада намагається вбити кількох зайців. Очевидний та найбільш “жирний” – зв’язати Порошенка та Медведчука, одного з лідерів ОПЗЖ, який з весни 2021 року перебуває під домашнім арештом. До речі, санкції проти кума Путіна досі ґрунтуються на рішенні РНБО, судового рішення про них нема. Інший аспект – звинувачення у державній зраді, яке може виглядати дивним, якщо відкинути психологічний компонент. Проте у державі, де пенсіонерів вдвічі більше, ніж працюючих, а рудименти радянської пропаганди продовжують працювати, подібний аргумент цілком може спрацювати. 

Петро Порошенко у середині грудня 2021 року вилетів з України, наголосивши, що має заплановану зустріч з Вселенським патріархом Варфоломієм та інші дипломатичні заходи. ДБР такий розвиток подій не сподобався, і воно спробувало форсувати ситуацію через вручення повідомлення про підозру. Цікаво, що документ НЕ підписала генеральний прокурор Ірина Венедиктова, яка, нагадаю, була обрана до парламенту у 2019 році за списком “Слуги народу”. Проте інстинкт самозбереження виявився для неї сильнішим за аргументи Банкової. Однак не варто дивуватися, що напередодні Різдва за новоюліанським календарем Печерський суд арештував майно та активи Петра Порошенка, повторивши заходи, які були спрямовані проти Віктора Медведчука.

Повертаючись до змісту “вугільної справи”, необхідно зауважити один цікавий факт: Україна закупила у Росії у 2021 році вугілля на 1,5 мільярди доларів, що на 15% перевищило обсяги закупівель у 2020 році. Нескладно провести підрахунок, щоб зрозуміти, що Україна витратила понад 2 мільярди доларів для закупівлі країни у держави-агресора. Ще одне припущення, яке базується на практиці торгівлі “чорним золотом”  у виконанні Росії: в обсязі експортованого в Україну вугілля нескладно буде знайти видобуте на шахтах, які розташовані на окупованих територіях. Наступний крок також виглядає очевидним: після завершення президентської каденції обґрунтоване звинувачення у закупівлі вугілля у Росії може бути висунуте вже йому, щонайменше – з огляду на обсяги концентрації влади в руках Володимира Зеленського.

Кілька тижнів за межами України Петро Порошенко використав з користю. По-перше, провів вже згадану зустріч з Всесвітнім патріархом Варфоломієм, лідерами Європейської народної партії, членами групи дружби з Україною у Європейському парламенті. По-друге, крім публічних зустрічей провів низку закритих, не конкретизуючи ані співрозмовників, ані місце проведення. По-третє, створив у Варшаві інформаційний плацдарм напередодні повернення в Україну, де прозвучала головна теза: Володимир Зеленський – мій опонент, а ворог – Владімір Путін. У такий спосіб Порошенко не випав з загального тренду занепокоєння ситуацією в Україні та продемонстрував готовність захищати Батьківщину на дипломатичному фронті попри бажання влади.

Розвиток подій 17 січня в аеропорту “Київ” (Жуляни) засвідчує, що і група супроводу з парламентаріїв з “Європейської солідарності” та журналістів, і зібрання тисяч прихильників Порошенка поряд з літовищем не лише допомогли зірвати плани влади. Вони дозволили Порошенку повернутися в Україну на інформаційній хвилі наступального характеру, особисто і без конвою прибути до Печерського суду, де на нього вже чекали прихильники. Психологічна перевага була на боці лідера “Європейської солідарності” протягом всього часу, і 5-годинна пауза у винесенні рішення про запобіжний захід це переконливо підтверджує. 

Оголошення запобіжного заходу 19 січня виключало можливість несприятливого для Порошенка сценарію не лише через присутність в Україні того дня державного секретаря США Ентоні Блінкена. Дипломат такого рівня не міг бути присутній в залі суду на стадії обрання запобіжного заходу, але перебування в Києві та закликів до консолідації було достатньо. Цікаво, що на оголошення запобіжного заходу прибув колишній єврокомісар Штефан Фюле, і це, як видається, далеко не останній європейський політик, готовий підтримувати Порошенка. Влада може потішитися особистим зобов’язанням Порошенка та вилученням у нього закордонних паспортів, що обмежує його можливості відбувати закордон. Однак заборонити приїжджати до України впливовим VIP-ам команда Зеленського не в змозі.

Порошенко не став чекати апеляції та звернувся до колег по політикуму з закликом про консолідацію – спочатку у студії Савіка Шустера, а наступного дня – у День Соборності – на майданчику Kyiv Secutrity Forum. І тут є ще один цікавий момент: Порошенко у попередні дні продемонстрував, що є лідером опозиції та має потужну політичну силу, що має підштовхнути до переговорного процесу та консолідації.

Наостанок відзначу, що сутичка правоохоронців з прихильниками Порошенка 19 січня виявилася спрямованою не так проти Порошенка, як проти Зеленського, адже ситуація створила помітні аналогії з діями Віктора Януковича. Ініціатори цієї провокації ігнорують той факт, що суспільство суттєво змінилося з 2014 року, і повернути його назад неможливо.