30 березня народні депутати підтримали питання проведення позачергових виборів міського голови Харкова. Андрію Євгенійовичу, що ви думаєте про вибори мера Харкова? Чому ці вибори такі важливі?

Харків – одне з найважливіших та найбільших міст України. Вибори у Харкові дуже важливі. Це місто – ключ до Сходу країни й, на мою думку, значно більший, ніж був Донецьк. Харків – це ключ до вирішення конфлікту між Росією та Україною. Від Харкова до кордону з Росією, де зараз продовжують скупчуватися війська окупанта, всього 40 кілометрів. Уже є офіційні дані й української зовнішньої розвідки та Сполучених Штатів Америки Пентагону, що фактичного відводу військ не відбувається. Якщо Україна зберігає Харків, то Україна залишиться незалежною та з часом переможе. Якщо ні – нас чекає катастрофа.

Вибори також важливі тому, що є основні питання: чи буде продовжуватись лінія Кернеса і чи буде перетворюватися Харків на ватний заповідник? Скажу відверто, що я ні на йоту не вірю в “проукраїнськість” Кернеса, яку він там показував останній рік чи два життя. Вона була йому вигідна на той час, але всі ми чудово розуміємо, які справжні політичні симпатії мала ця людина. Тому продовження цієї лінії буде небезпечне, оскільки воно загрожує внутрішній безпеці України та стану Харкова.

Деякі політики, які вже заявили про участь у виборах мера Харкова, називають себе наступниками покійного Кернеса. Кого Ви вважаєте наступником Кернеса?

Щодо наступника Кернеса, то він мені здається абсолютно очевидним. Це – Терехов. Це людина, яка при Кернесі була по праву руку і яка перебрала все: від бандитського до чиновницького й поліційного апарату в Харкові. Терехов, як мінімум, грає в повне продовження лінії Кернеса. Тому мені здається, що він тут досить очевидний фаворит на звання “наступника Кернеса”. Так, безумовно є там Фельдман, який буде розігрувати якусь міфічну дружбу з Кернесом, є Добкін. Але все це не дуже серйозно. Загроза – це Терехов. Дивіться, хто зараз веде абсолютно ватну гуманітарну політику й риторику. Це істерика довкола ветеранів, які побували з уроками мужності в харківських школах, і відсторонення директора гімназії через це. Це і ситуація з Жуковим, якого не можна порівнювати зі статусом тих наших ветеранів, справді прадідів і дідів більшості українців, які воювали. Тому що, на відміну від них, Жуков був тією людиною, яка не воювала, а посилала українців на смерть. І те, що зараз Терехов собі дозволяє, попри рішення судів і так далі. Це все вказує на те, що ця людина буде продовжувати лінію Кернеса, і для мене вона, безумовно, є небезпечна.

Геннадій Кернес помер 17 грудня 2020 року, а вибори призначили тільки через чотири місяці. Всі ми пам’ятаємо, як Кернеса, який був у важкому стані в Німеччині, обголосили мером, а вже після смерті відбулось таке собі затягування з призначенням виборів мера Харкова. Як ви вважаєте, кому це було вигідно?

Це очевидні речі. По-перше, це, безумовно, було зроблено для того, щоб оголосити Кернеса мертвим до результату другого туру. Відповідно, оголосити його мером та безпосередньо передати владу Терехову.

Затягування із призначенням виборів радше було пов’язано з тим, що “слуги народу” хотіли спочатку знайти для себе зручну фігуру й виставити його на мера, і тому максимально затягували цю історію. Хоча вона 100 відсотків грає на руку тому самому Терехову. Це очевидно – йому дають можливість майже рік порулити Харковом. Він міг би показати, що там продовжується, і таким чином більш аргументовано видавати себе за заміну Кернесу.

Михайло Добкін, який заявив про участь у виборах, теж називає себе близьким соратником і наступником Кернеса. Чи це так насправді?

Насправді Кернес і Добкін були наступниками один одного. Міша і Геша – це давня історія з одного боку. З іншого боку – останні роки, безумовно, їхні шляхи, наскільки мені відомо, розійшлися. Якщо говорити про Добкіна, то давайте все-таки не говорити про несерйозне. Тому що, як на мене, у Добкіна немає важелів у руках, які є у того самого Терехова. У Добкіна немає тих можливостей і потенціалу для того, щоб зайти повністю на кернесівський електорат. Так, частину проросійського електорату він 100% отримає, але у харківській політиці він не був давно. Важелів нема, і я не бачу ресурсу, який би він міг використати для перемоги. Той самий Фельдман абсолютно показав, що можливості його надто обмежені. Це 10-12% його виборців і це стеля, яка у нього є. Тому про смішне я б усе-таки не говорив.

Ви вважаєте, що Добкін – це несерйозно. А якщо він отримає підтримку від Офісу президента й інших політичних сил?

Наскільки я розумію, він пробує заручитися підтримкою і “порошенківців”, і Зеленського з Єрмаком. Це факт. Але я думаю, що це не надто вплине на ситуацію. Це свідчить про те, що власних можливостей у нього замало, як на мене. А чужим сильний не будеш. Це історія про вплив на Харків і харківську політику Порошенка та Офісу Зеленського, а вони не найбільші.

Виходячи з низки останніх соціологічних досліджень, трійка лідерів електоральних симпатій – Ігор Терехов, Михайло Добкін і Юлія Світлична. Крім того, про свою участь у виборах заявляв і Олександр Фельдман, який у 2020 році посів друге місце після Кернеса, і зараз, згідно з опитуваннями, йому відводять четверте місце. Як би ви оцінили кожного з цього рейтингу і чи знаєте ще когось, хто планує взяти участь у виборах?

У мене немає інсайту про ще якихось кандидатів, крім тих, яких ви назвали. Наскільки мені відомо, Світлична остаточно не вирішила це питання для себе. Щодо Світличної, то, можливо, у неї є деякі шанси, оскільки як губернатора її не помічали в якихось скандалах. Це з одного боку. З іншого – я думаю, що її буде тягнути на дно прив’язка до Петра Порошенка. Вона все-таки була губернатором при президентові Порошенку, а у Харкові, як і у більшої частини території України, ця особа не надто популярна.

Щодо Фельдмана, то я повторюся про те, що він показав все на останніх виборах. Тобто він набрав значно менше голосів, ніж та партія, від якої він висувався, тобто ОПЗЖ. Тобто у нього особисті рейтинги достатньо низькі, тому що і Харків, і харків’яни, і харківські еліти насправді досить добре знають, хто такий Фельдман. Це тільки для не харків’ян Фельдман – це екопарк. А для харків’ян – це закрита на кілька років станція метро “Центральний ринок” для того, щоб Фельдман з Кушнарьовим могли проводити свої оборудки. Це бруд і нічого доброго насправді для міста. Тому, як на мене, реальних шансів у Фельдмана взагалі немає. Це моя думка.

Ваша партія “Національний корпус” братиме участь у виборах міського голови Харкова?

Ми навсправжки про це думаємо. Можливо, виставимо досить відомого хлопця, харків’янина, ветерана АТО, спортсмена, суспільного діяча. Чому плануємо? Це тому, що ми добрих півтора десятиріччя боремося з ватою у Харкові, й здавати його просто так зараз у нас в планах абсолютно немає. Але вибори – це серйозне питання, і ми хочемо підійти до нього так, щоби це було на користь і показало гідний результат.

А Ви можете назвати прізвище цього ймовірного кандидата від вашої партії?

Ми не будемо називати ніяких прізвищ, поки ми офіційно не оголосимо кандидата.

Чому Ваша партія не висунула свого кандидата на минулих виборах мера Харкова?

Я вам скажу прямо – не було грошей. У нас немає цього “ларчика”, який просто відкривається, як інколи у нас люди люблять фантазувати на ці теми. Вони забувають про просту річ – є застави для кандидатів і депутатів. Ми зосередилися на інших містах просто тому, що на всеукраїнську кампанію не вистачало грошей. Насправді у Харкові у партії “Нацкорпус” були реальні шанси зайти в міськраду, але все-таки на виборчу кампанію і заставу не вистачало грошей. Не вистачало “алігарха”, який, як і у всіх інших партіях, розв’язує всі ці питання. Це жарт.

Поговорімо про ймовірний другий тур. Кого ваша партія буде підтримувати?

Якщо будемо виставляти свого кандидата, то я вірю, що у другому турі будемо підтримувати свого кандидата. Якщо не буде у другому турі нашого кандидата, то все залежатиме від того, хто там буде. Ну, наприклад, якщо буде вибір між Тереховим і Світличною, то він очевидно не на користь Терехова, не дивлячись на те, що Світлична теж не наш кандидат. А якщо, наприклад, Терехов і Добкін, або Фельдман, то це жаба і гадюка, то я жодної різниці не бачу, і тому будемо боротися проти всіх.

“Європейська Солідарність – Харківщина” запрошує на засідання першої робочої групи, яка визначить єдиного кандидата від демократичних сил на вибори харківського міського голови. На засідання запрошують громадські об’єднання, українські рухи та демократичні партії. Засідання заплановано на 15 травня. Вас запрошували? Чи збираєтеся об’єднуватися і висувати єдиного кандидата? Якщо так, то на яких умовах?

Скажімо прямо: щоразу перед виборами “Європейська Солідарність” грається в якусь патріотичну солідарність, але насправді коли вибори закінчуються, та й під час виборів, це організація, яка поливає брудом усі інші, як вони вважають, конкуруючі структури. І при чому їм абсолютно начхати, наскільки заслужені для України люди, науковці або ветерани й так далі в рядах тих організацій, які вони поливають брудом. Наскільки мені відомо, нікого не запрошували. Це просто піар-хід.

І будьмо чесними – немає такої структури, існує кабінет Петра Олексійовича Порошенка, де будуть прийматися рішення – будуть вони когось висувати чи не будуть. Але для піару гарно сказати, що ми всіх запросили. Але це неправда.

А не плануєте Ви зробити таку пропозицію об’єднатися навколо вашого кандидата іншим патріотичним силам?

Є дискусії з цього приводу і розмови. Як тільки визначимось, зможемо повноцінно повідомити всіх, зокрема організації, які підтримують.

“Нацкорпус” часто в ЗМІ звинувачують у неонацизмі та роботі на очільника МВС Арсена Авакова. Як ваш кандидат буде завойовувати симпатію електорату й спростовувати ці звинувачення? З якою програмою буде йти?

Звинувачення – це звинувачення. Всі звинувачують всіх у всьому. І політика має дві складові – це піарити себе й антипіарити конкурентів чи ворогів. І більшість таких звинувачень – антипіар. Чи треба їх продовжувати розвінчувати, попри те, що робили це 1000 разів із фактажем і не чули жодного аргументу у відповідь. Коли це розмова людей, а не одностороннє звинувачення? Так, треба, безумовно, оскільки на будь-які наклепи треба відповідати. Це факт.

Щодо того, з якою програмою наш кандидат буде йти. Наша програма буде подвійною. Це вибори міського голови Харкова, тому перш за все будемо йти з харківською програмою, з програмою розвитку міста, не тільки розвитку інфраструктури, а також програмою економічного розвитку на багато років. І з програмою надзвичайно важливого для Харкова сектору – розвитку вищої освіти, тому що це – Харків, і це все-таки місто університетів. Але паралельно з цим будемо йти з українською програмою. Тобто, якщо “господін” Терехов, а до нього “господін” Кернес несли абсолютно таку совкову російську гуманітарну політику, то ми хочемо нести українську політику. І я певен, що значна частина харків’ян її чекає та підтримає. І серед цієї лінійки, м’яко кажучи, не української, вона буде дуже затребувана.

У березні й квітні 2014 року ви були одним з лідерів руху проти сепаратистів у Харкові. Яка зараз ситуація в місті? Який настрій у жителів?

Складно сказати. Це як з Маріуполем і так далі. Я насправді думаю, що моральний фон Харкова від Донецька чи Маріуполя не сильно між собою відрізнявся у 2014-му році. Було 10 або 20 відсотків або збаламученого населення, або п’ятої колони, відверто налаштованих вороже до України. Було велике болото. Було 10-20 відсотків проукраїнської частини. Я думаю, що, безумовно, ми не можемо навіть говорити про те, що “болото” зникло. Я думаю, що на рівні 10-20 відсотків проросійських настроїв у Харкові все одно залишилось. Проукраїнських трохи стало більше, але проросійські, безумовно, залишились.

Але я вірю, що будь-який проєкт не в останню чергу цементує, об’єднує успіх. Тобто успішний український Харків буде дуже швидко збільшувати кількість проукраїнських симпатиків і проукраїнську частину населення. В будь-якому разі я бачу, що в рідному для мене Харкові, я харків’янин, що в Маріуполі, який став рідним тому, що ми його звільняли. По-перше, збільшується частина проукраїнського населення. Я не буду казати, що фантастично збільшується, але є надзвичайно важлива особливість – серед молоді інші показники. Тобто, якщо ми візьмемо харків’ян, наприклад, загалом, то відсоток проросійських буде умовно 20 відсотків. А якщо ми візьмемо, наприклад, зріз молоді до 20 років, то відсоток проросійських людей буде може й 5%, а може й 3%. Тобто він там надзвичайно низький. А проукраїнських буде добра половина молоді. Тобто є одна особливість цих змін, але вони не такі швидкі. Але молодь однозначно ми виграли, й це, до речі, можна побачити на діяльності “Національного корпусу”. Наприклад, Харків, Дніпро та Одеса – це найбільші осередки по всій території України. І там одночасно знаходяться сотні активістів і тисячі прихильників. Все це молодь, безумовно. І прийшли до “Нацкорпусу” тисячі й тисячі молодих людей.

Ви – народилися і виросли в Харкові. Це ваше рідне місто, і ви знаєте багато проблемних питань. Чи не думали ви висунути свою кандидатуру на пост мера Харкова?

Все розкажемо, як тільки визначимося з кандидатурою на пост міського голови Харкова.