Про бійців, які чинять опір ворогу на двох фронтах, сімейне відчуття обов’язку за майбутнє держави, портрет свідомого однокровця та донорство, що змінює життя  – в матеріалі #Букв з керівницею волонтерської донорської організації “Одна Кров” – Олександрою.

Фото: особистий архів організації

Харківська волонтерська організація “Одна Кров” займається поширенням донорства крові, знаходить, координує та підтримує донорів з питань здоров’я і графіків роботи пунктів здачі. Протягом останнього року, потреба крові шалено зросла, адже приріст людей збільшується надзвичайно швидко, коли вони дізнаються, що це для поранених військових або якщо в центрах існує значний дефіцит. Як зазначають в організації, події, в які потреба загострюється – часті прильоти по місту та активні бойові дії. В Харкові та області це було раніше безперебійно, тому чисельність постраждалих значно росла. Кров була потрібна як військовим, так і цивільному населенню. 

“Пам’ятаю, як ми командою намагалися поширювати усі запити про нестачу крові в інших містах, бо донорським організаціям важлива підтримка одне одного. Найголовніший виклик у сфері донорства станом на сьогодні – це залучення людей. Хтось боїться, комусь байдуже, а дехто має абсолютні протипоказання для донорства. Тому ми намагаємося знайти для наших донорів якісь бонуси, створювати цікавий та корисний контент, проводити колективні здачі”, – ділиться Олександра.

Найбільша допомога припадає на військові шпиталі, далі йдуть люди після операцій та постраждалі від російської агресії – мирні громадяни. 

“Ви може здивуєтеся, але категорії людей, що найчастіше охочі надавати донорську кров, бувають діаметрально протилежні: починаючи від проактивної молоді, волонтерів (хочуть здавати навіть неповнолітні, хоч за законом можна бути донором лише з 18 років) до більш дорослих та навіть літніх людей. Зокрема, є випадки, коли здавали кров старші за 60 років, хоча це було максимальним віком для кровоздач. Перманентно здають кров і військові, бо особливо розуміють, яке значення вона має в їхніх реаліях. Причому цей процес може бути потрібний тут та зараз на передовій”. 

Фото: особистий архів організації

Однокровець – це українець з активною громадською позицією. На це особливо вплинув початок війни у 2014 році та саме молодь, яка прагнула відстоювати свої цінності. Призначенням однокровця є нести користь своїми добрими справами, що сьогодні не тільки про донорство крові. Так, за словами Олександри, ще зі свого зародження, “однокровчики” брали участь в екологічних, політичних, волонтерських ініціативах міста та області. Зараз кожен продовжує нести власну місію на своєму фронті. 

Також, однокровець намагається просвітити кожного про важливість здачі крові у сучасних реаліях, допомагати не тільки у своєму місті, але й інших населених пунктах, шукає та знаходить нові шляхи розвитку донорства та його поширення. 

“Попри те, що ми поки неприбуткова організація, ми намагатимемося культивувати свідоме донорство такими діями: залученням до колективних здач робітників різних об’єднань; якісним, цікавим та інтерактивним інформуванням, використовуючи також різні канали комунікації; заходами про донорство, його специфіку та значущість для українців; розширенням бонусної програми; створенням потужної донорської спільноти міста. Ми зараз працюємо над одним удосконаленням нашої діяльності, але поки не розголошуємо про це. Зазначимо тільки те, що це буде в пригоді нашим Однокровцям: поточним та новим!”, – розповідає Олександра.

Постійними донорами “Однієї крові” є бійці спецпідрозділу ГУР МОУ “KRAKEN”. Вони не лише здають кров, а й активно підтримують діяльність організації інформаційно. Також у цьому підрозділі проходить службу керівник всеукраїнської громадської організації “Одна кров” – Ігор. 

“Ще до повномасштабного вторгнення багато з хлопців неодноразово долучалися до донорських ініціатив “Одна кров”. Такі люди як вони не можуть стояти осторонь в будь-якому питанні, і не важливо, чи це донорство крові, чи захист країни від російської орди. Тим паче військовослужбовці на власні очі бачать та особливо розуміють необхідність донорства. Тож велика кількість бійців продовжує здавати кров при найпершій можливості”. 

Фото: особистий архів організації

Фото: особистий архів організації

Зразковою історією донорства стала і родина Зозуля, яка вразила команду своїм значним внеском у допомогу Україні під час повномасштабної війни. Історію своєї сім’ї розповіла донорка Юлія, яка чекала 18-річчя, щоб здавати кров, а великим прикладом у донорстві для неї стала її матір —  Євгенія, яка більш як 30 разів донатувала кров. Того дня, коли донька змогла офіційно донатувати, дівчат підвозив один з однокровців-волонтерів Вадим, який разом з ними здав кров. 

Фото: особистий архів родини

Кількість донацій мами Євгенії, Фото: особистий архів родини 

Також, Юлія та її 15-річний брат з 24 лютого 2022 року почали волонтерити: плести сітки, роздавати гуманітарну допомогу, допомагали людям лагодити вікна, забивати їм вибиті агресором пройми фанерою тощо. Батько родини пішов добровольцем до Національної Гвардії України та щодня захищає державу від окупантів. 

“Ця історія демонструє єдність родини в прагненні зробити Україну незалежною! Ми дуже пишаємося нашими Однокровцями та їхніми близькими за сміливість та добрі наміри”, – наголошують в організації.

Фото: особистий архів родини

Фото: особистий архів родини

Власною історією поділилась і донор Світлана, яка з початку повномасштабного вторгнення не виїхала з Харкова та шукала всі можливі способи допомоги. Найперше волонтерство, за яке взялась Світлана, було плетіння маскувальних сіток та костюмів з організацією “Щезник”. Згодом вона дізналась про організацію “Одна Кров” та “Мото Донор Харків”. Також, займалась зборами коштів на потреби різних бригад, коли донори активно допомагали інформаційно розповсюджувати і закривати збори. 

“Насправді, донорство дуже допомагає іншим видам волонтерства. Наприклад, ті ж Мотодонор Харків організовували мотопробіг із закликом до міжнародних організацій сприяти звільненню полонених Азовців. В Харкові, як прикордонному місті, заборонені пікети і демонстрації з метою безпеки, але, завдяки мобільності мотоциклістів, ми змогли це зробити. Донори завжди один одного підтримують, ми дійсно зв’язані кров’ю, це відповідальність і братерство. Моє волонтерство перетікає одне в одне і донорство максимально органічно з усім поєднується. На мою думку, кожен волонтер, якщо може бути донором крові, повинен це зробити, бо під час війни донорство –  це окремий фронт, котрий теж потрібно посилювати”, – коментує Світлана.

Фото: особистий архів організації

Також, за словами дівчини, донорство об’єднало її з майбутніми подругами та хлопцем, з котрими вона познайомилась під час кровоздач. “Одна Кров” натомість стала для неї точкою опори, яка також при першій потребі в донорській крові, готова швидко і безкоштовно її закрити.

“Ми бажаємо українцям усвідомити особливу важливість донорства крові у воєнних реаліях та загалом у житті. Кожен може потрапити у халепу, але саме наша непереможна єдність – ось, що дійсно рятує! Не соромтеся звертатися до нашої організації – однокровці завжди надають допомогу на своєму та інших фронтах! Це зброя, яка на відміну від ворожої, не ранить, а зцілює. Твоя кров не проливається, а переливається для добробуту твого народу”, – підсумовують в організації.