Про це повідомляють #Букви.

Каракалпакстан – автономна республіка на північному заході Узбекистану загальною площею 165 тисяч км², столицею є місто Нукус. Згідно з переписом у 2013 році, населення республіки оцінюється в 1,7 млн осіб, 32% з них — етнічні каракалпаки, ще 32% — узбеки, решта – казахи і невеликий відсоток займають представники інших народностей. Каракалпацька мова є ближчою до казахської мови, аніж до узбецької, що часто стає причиною етнічних суперечок.

Каракалпакстан вважається депресивним регіоном, основна частка бізнесу (зокрема – і з видобування корисних копалин) належить не каракалпакам; неодноразово підіймалися питання порушення прав на етнічному підґрунті та затримання людей з опозиційними до влади поглядами. Низький рівень життя та безробіття спричиняють масові еміграції з регіону до прилеглих республік або РФ.

Каракалпакстан займає майже 40% республіки Узбекистан.

Червоним позначена Каракалпацька Республіка, джерело: Вікіпедія

Кара-Калпацька автономна область з центром у Турткулі (у 1929—1932 роках центром був Чимбай) була створена у 1924 році в складі Киргизької АРСР. Уже у 1930 році вона була перепідпорядкована безпосередньо РРФСР, а через два роки була перетворена на АРСР, а 5 грудня 1936 року ввійшла до складу Узбецької РСР.  У 1964 році перейменована на Каракалпацьку АРСР.

У 1990 році знову піднялося питання статусу Каракалпакської АРСР. 14 грудня 1990 року на сесії Верховної ради Каракалпакської АРСР було підписано Декларацію про державний суверенітет, яка передбачала повну незалежність держави, якої можна було досягти через проведення загальнореспубліканського референдуму. У 1993 році був підписаний міждержавний договір строком на 20 років про входження Республіки Каракалпакстан до складу Узбекистану. У цьому договорі було закріплено право виходу автономної республіки з Узбекистану шляхом референдуму.

І от саме цей договір, вірніше, спроба владою його скасувати, і призвела до протестів.

Це положення входило до цілого пакету конституційних реформ, анонсованих президентом Узбекистану Шавкатом Мірзієєвим. Зміни він планував ввести шляхом референдуму; серед них – збільшення президентського терміну, скасування смертної кари, а також низка регуляторних цивільноправових положень.

26 червня був опублікований проєкт Конституції. За нинішньою Конституцією Республіки Узбекистан у статті 70 говориться: “Суверенна Республіка Каракалпакстан входить до складу Республіки Узбекистан. Суверенітет Республіки Каракалпакстан охороняється Республікою Узбекистан”.

За проєктом нової Конституції цю статтю буде змінено на: “Стаття 70. Республіка Каракалпакстан входить до складу Республіки Узбекистан. На території Республіки Каракалпакстан гарантуються всі права та свободи, передбачені Конституцією та законодавством Республіки Узбекистан”. Слова “Суверенна Республіка Каракалпакстан” були видалені.

Також за чинною Конституцією у статті 74 говориться: “Республіка Каракалпакстан має право виходу зі складу Республіки Узбекистан на підставі загального референдуму народу Каракалпакстану”. А в проєкті нової Конституції йдеться: “Стаття 74. Республіка Каракалпакстан на своїй території здійснює законодавчу, виконавчу та судову владу відповідно до Конституції та законів Республіки Узбекистан, Конституції та законів Республіки Каракалпакстан. Найвищою посадовою особою Республіки Каракалпакстан є Голова Жокарги Кенеса Республіки Каракалпакстан”.

У нинішній версії Конституції Узбекистану Каракалпакстан розглядається як незалежна Республіка. У проєкті змін до Конституції він уже розглядається як частина, вілаєт Узбекистану. Право на свою, автономну Конституцію у новому проєкті також заперечується – закони не повинні суперечити законам Узбекистану.

Сама Конституційна комісія пояснила, що цей крок спрямований “на зміцнення єдності каракалпакського та узбецького народів, а також закріплення ідеї “Одна країна — спільна доля“.

Перспектива лишитися формального права на незалежність викликала протести місцевого населення, також їх обурило, що це рішення було прийняте без їхнього відома.

Спершу невеликі мітинги пройшли у столиці республіки Каракалпакстан – Нукусі. Відразу ж проти активістів і протестувальників вийшли поліціянти, в місті почалися проблеми зі зв’язком і соціальними мережами. Кількість незадоволених почала зростали і вже 1 липня переросла у багатотисячну акцію протесту.

Джерело: Makan.uz

Того ж дня Узбекистан ввів сили Нацгвардії для придушення цього багатотисячного руху. Президент Узбекистану Шавкат Мірзієєв своїм указом запровадив на території Каракалпакстану надзвичайний стан до 2 серпня. Поліціянти затримували блогерів і журналістів, які виступали проти змін до Конституції; попри мирний характер акції протесту, проти його учасників поліціянти застосували силу, відомо про щонайменше чотирьох загиблих.

Після кількаденних протестів по всьому Каракалпакстані президент Узбекистану пообіцяв не вводити змін у низку спірних законів, пообіцявши лишити республіці статус автономії.

На тлі протестів Узбекистан закрив пункт пропуску на кордоні з Мангістауською областю Казахстану. Офіційно цей крок пояснюється як “збій інформаційної системи”.

  • Нагадаємо, у січні через підвищення цін на паливо у Казахстані пройшли протести, внаслідок яких було вбито 26 мітингувальників, поранено 19, а всього затримано три тисячі людей.