Переклад Олега Базилевича. – Київ: Yakaboo Publishing, 2019.
Про авторів
Ден Зігмонд – письменник і буддійський священик, директор з аналітики у компанії в
компанії Chan Zuckerberg Initiative, до цього працював, зокрема, з Facebook та Instagram. Також Ден є буддійським священиком і членом ради правління Zen Center в Сан-Франциско. У 2015 році був визнаний одним з «20 бізнес-геніїв, яких вам треба знати» за версією Wired Magazine.
Тара Котрелл працює у Стенфордській школі бізнесу, викладає креативний дизайн та роботу з контентом, консультує стартапи.
Уривок з книжки
Про мишей і ченців
Тисячі років люди вказували одне одному, що їсти. Більшість основних релігій у всьому світі передбачають певні обмеження в харчуванні. Іслам забороняє свинину. Ортодоксальні юдеї утримуються від змішування молока та м’яса. Католики уникають скоромної їжі під час посту. А деякі побожні індуїсти не просто відмовляються від харчів тваринного походження, а ще й воліють не їсти коренеплодів, вважаючи, що, викопуючи їх, убивають рослину.
Будда не дотримувався цього шаблону, встановлюючи правила для своїх послідовників. У західній культурі прийнято вважати, що буддисти—це вегетаріанці (і, безумовно, деякі з них насправді вегетаріанці), але це радше виняток, ніж правило. В оригінальних буддійських писаннях нічого не сказано про заборону їсти м’ясо, крім того, існує чимало давніх історій про Будду та його перших учнів, які їдять найрізноманітнішу їжу. Деякі люди дуже дивуються, коли дізнаються, що навіть Його Святість Далай-лама їсть м’ясо — і що він виріс якраз здебільшого на м’ясі, оскільки в суворих умовах Тибетського нагір’я рослини ростуть дуже погано. Словом, і дотепер у більшості країн Азії вегетаріанці-буддисти—це виняток, а не правило.
Фактично ж, хоча Будда і давав винятково детальні вказівки щодо того, як його ченцям належить спати і вдягатися, про обмеження в харчуванні своїх послідовників він майже не згадував. Навпаки, за традицією, ченці мають їсти все, що їм пропонують. На величезних просторах Південно-Східної Азії можна побачити, як монахи у шафраново-жовтому вбранні щоранку збирають милостиню, а потім їдять усе, що їм покладуть у миски для пожертв.
Утім, одне суворе правило Будда таки встановив: ченці повинні уникати того, що він називав «несвоєчасним харчуванням». Зокрема, їсти слід лише між світанком та
полуднем. Удень та ввечері споживати будь-які харчі категорично заборонялося. Будда не надто переймався тим, що їли ченці, але дуже дбав про те, коли саме вони їли.
Це правило може видаватися доволі дивним та уїдливим, але Будда дуже наполягав на ньому. Згодом, коли він укладав кодекс поведінки із 227 правил для ченців, намагаючись виокремити з десяток головних, він цілком передбачувано взяв за основу прості основні заповіді: не убий та не вкради. Однак, у цю вибірку увійшли й настанови щодо харчування. Зводячи всі ці вказівки в короткий список з восьми правил для мирян, які хочуть жити, дотримуючись вчення буддизму, він зазначив, що
«не можна їсти вночі або у неналежний час». Будда надав кілька пояснень щодо цієї напозір дивної зауваги до розкладу харчування. Одне з найчіткіших звучало в такий спосіб: «Ченці, я не їм увечері. Маю добре здоров’я та ясний розум, я сповнений життєвих сил і гармонії саме тому, що уникаю пізніх трапез.
Ви, ченці, теж не їжте ввечері—і матимете міцне здоров’я». А тепер швиденько перенесемося у 2014 рік, коли професор Сатчидананда Панда і очолювана ним група дослідників престижного Інституту біологічних досліджень імені Солка в Каліфорнії опублікували вражаючі результати дослідження ожиріння у мишей. Вони взяли одну групу мишей і запропонували їм дієту з жирної, висококалорійної їжі в необмеженій кількості. Результат нікого не здивував: миші значно погладшали.
Тоді дослідники взяли іншу групу мишей і запропонували їм таку ж нездорову дієту, але цього разу дозволяли мишам їсти лише протягом дев’яти-дванадцяти годин щодоби. Отже, раціон цієї групи мишей складався з тих самих висококалорійних і некорисних смаколиків за принципом «їжте, скільки зможете», однак вони могли харчуватися лише протягом частини свого активного часу.
Учені назвали такий режим «обмеженим часом харчування», і ми ознайомимося з ним детальніше в розділі «Їсти, як мишка». Але наразі обмежимося тим, що констатуємо: результати вразили усіх. Жодна миша у другій групі не розжиріла. Узгодження режиму харчування із природними добовими ритмами, схоже, дозволило уникнути загрози ожиріння. Навіть надлишок цукрів і жирів не відіграв жодної ролі. Виявилося, байдуже, що саме та скільки їли миші—важливо, коли вони їли.
Отже, у якийсь дивовижний спосіб Будда та вчені-біологи дійшли приблизно однакових висновків. Незважаючи на те, що в багатьох країнах світу досить гостро стоять проблеми голоду та недоїдання, у США та в інших «заможних» державах дедалі більшу стурбованість викликає саме ожиріння. Багато в чому це можна вважати досягненням. Адже більшість із нас уже не має страху перед посухою і не боїться неврожаю—загроз, які переслідували людство впродовж майже всієї його історії та досі залишаються актуальними в багатьох країнах.
Натомість ми живемо, як щасливі, але невдатні миші з першої частини експерименту, оточені недорогою та смачною їжею, яку споживаємо тоді, коли хочемо. Зрештою, це благословення перетворилося на прокляття. Тепер уже всі чули про ризик для здоров’я, який несе ожиріння, і про деякі з ускладнень говорять безкінечно: хвороби серця, високий кров’яний тиск, діабет.
Щороку від захворювань, пов’язаних із ожирінням, помирають мільйони американців. Як показало одне з досліджень, незважаючи на всі досягнення сучасної медицини, значне ожиріння відбирає в жінок в середньому до семи років життя, якщо врахувати всі сукупні ризики для здоров’я.
Ми буквально заїдаємо себе до смерті. Крім того, це тягне за собою додаткові витрати. У 2010 році дослідники з Університету Джорджа Вашинґтона підрахували, що жінка, котра страждає на ожиріння, додатково витрачає в середньому 8365 доларів на рік.*
Щороку. Більшу частину цієї суми становлять рахунки за медичні послуги, до яких вдаються через спричинені зайвою вагою проблеми зі здоров’ям. Інша велика проблема — неможливість працювати через кепський стан здоров’я і, зрештою, передчасна смерть.
Якщо ви читаєте цю книжку, вас, мабуть, немає потреби переконувати. Згідно з опитуваннями Інституту Ґеллопа, більшість американців хочуть схуднути — це
тенденція, якій уже не одне десятиліття. Розвинулася ціла індустрія схуднення, покликана допомогти нам скинути ці нездорові зайві кілограми. Уже рекламували й пропагували всі дієти, які лише можна собі уявити.
Майже завжди вони ґрунтуються на вилученні з нашого раціону якогось елемента — зазвичай чогось такого, що нам подобається. Безглютенові дієти забороняють хліб, макаронні вироби і більшість злаків. Палеолітичні дієти намагаються змусити нас їсти лише те, що споживали далекі пращури. Інші дієти рекомендують відмовлятися від вуглеводів, жирів, цукру або м’яса.
Кожна з цих дієт має своїх прихильників, і, поза сумнівом, певним людям навіть допомагає. Але більшості з нас важко дотримуватися складних правил, принаймні про-
тягом тривалого періоду. Робота і сімейне життя додатково ускладнюють ситуацію. Зазвичай ми такі зайняті, що не маємо часу рахувати калорії чи вивчати надруковані дрібним шрифтом списки інгредієнтів різних продуктів.
Наше життя й так досить складне. Отже, складна дієта нам не потрібна. Що гірше, традиційні дієти часто нагадують покарання. Вони вимагають відмови від багатьох продуктів, які нам до смаку. У цьому частково полягає причина того, що дієти працюють лише деякий час: ми починаємо їсти менше, отримуючи значно менше задоволення від їжі. При цьому продукти, які ми любимо, стають «забороненим плодом» — або винагородою за добру поведінку. Як наслідок, ми постійно оцінюємо себе та зважуємо, що заслуговуємо з’їсти.
Харчування стає вправою на відмову собі в задоволенні та, власне, перестає бути
живленням. Дієта Будди використовує інший підхід. Те, що Будда назвав «униканням несвоєчасного прийому їжі», а вчені — «обмеженням часу харчування», ми охрестили «дієтою Будди». Замість регламентувати, що нам їсти, зосереджуємось на тому, коли їсти. Ми не доводимо до крайнощів суворе постування після полудня, як у буддійських ченців, але рекомендуємо їсти щодня лише в рамках обмеженого дев’ятигодинного проміжку — як ті щасливі миші.
Решта цієї книжки допоможе вам зрозуміти і практикувати дієту Будди у власному житті.
Харчування повинно приносити насолоду, а не бути битвою. Будда вважав їжу однією з чотирьох основ людського буття. Їжа відіграє важливу роль в нашому житті, без неї — ніяк. І дієта Будди допоможе вам навчитися відповідного ставлення до харчування.
