Про це повідомляють #Букви.

В березні 2014 року перші 500 добровольців з Самооборони Майдану розпочали проходити військову підготовку на одному з полігонів під Києвом. У січні 2017 року Верховною Радою України було прийнято рішення про щорічне відзначення Дня українського добровольця 14 березня. У 2014 році сили добровольчих батальйонів відіграли значну роль у стримуванні та знищенні керованих Росією сепаратистів на Донбасі. Станом на серпень 2014 року, чисельність “добробатів” за даними “Радіо Свобода” становила близько 7 тисяч осіб. Проте точних даних щодо кількості добровольців у наступні декілька років війни немає.

Так історію створення добровольчих батальйонів описують у фонді “Повернись живим”:

Добровольчі батальйони поділяються на офіційні й неофіційні. Перші створювалися під началом Міністерства оборони, зокрема, батальйони територіальної оборони (БТрО) та МВС у структурі Нацгвардії чи як загони поліції особливого призначення. До батальйонів “легальних” добровольців могли призвати через військкомати, або ж вони формувалися за принципом належності бійців до певної націоналістичної спільноти.

Деякі добровольчі батальйони було створено у структурі МВС, як-от “Азов”, а деякі створювалися як незалежні формування  (Добровольчий український корпус “Правий сектор”). Окремі незалежні батальйони почали формуватися здебільшого через те, що значна частина їхніх учасників хотіла йти на фронт з побратимами, з якими вони пройшли Революцію гідності.

У 2015 році розпочалася “легалізація” добробатів, проте деякі підрозділи досі залишилися неофіційними: “Правий Сектор”, УДА, батальйон ОУН та інші. Їм пропонували увійти до складу певних ппідрозділів ЗСУ або МВС. Як повідомляє “Повернись живим”, деякі батальйони все ж переходили в структуру Міноборони або МВС, але обіцяні їм умови (не змінювати склад та завдання підрозділу після підпорядкування одному з відомств) не завжди виконувались, що не влаштовувало багатьох бійців.

Проте якщо підрозділ не мав “офіційного” статусу, це унеможливлювало отримання бійцями соціальних гарантій. Так, наприклад, у випадку загибелі бійця його родина не могла отримати допомогу на його поховання. Також поранені солдати, які воювали у складі “неофіційних” підрозділів не могли лікуватися у військових госпіталях.

“Неофіційні” добровольці не могли отримати статус учасника бойових дій. З  2015 року велася активна робота з розв’язання цього питання. У 2020 році добровольцям врешті почали надавати статус учасників бойових дій.

Добровольці продовжують брати участь у захисті України проти російських загарбників. Дехто продовжує це робити у складі раніше сформованих батальйонів, проте також значна частина бійців добровільно вступає до лав територіальної оборони, що значно зміцнює обороноздатність країни. За даними прес-служби Національної гвардії України, станом на початок березня 2022 року чисельність військ територіальної оборони становила більше 100 тис. осіб. З початком повномасштабної війни РФ проти України 24 лютого, батальйони територіальної оборони показали свою ефективність у боротьбі з ворогом. Так, наприклад, вже 26 лютого сумська тероборона змогла розбити колону бензовозів ворога, яка прямувала вглиб країни.