Про це повідомили #Букви.
Російській імперії не подобалося, що Тарас Шевченко творив українську патріотичну поезію, оскільки влада намагалася русифікувати усіх українців. Кобзар означає хранитель народної пам’яті, а його настанови до нащадків стали актуальними під час повномасштабної війни з Росією.
Шевченко народився у багатодітній родині кріпаків, тому від народження теж був кріпаком. З раннього дитинства він виявляв хист до поезії та малювання. Попри здібності він як кріпак не міг здобути пристойну освіту, але зміг вивчити грамоту, коли у вісім років поступив на службу до дяка Совгиря. Ще тоді він встиг познайомитись з творами українського філософа Григорія Сковороди.
У віці 11 років Тарас Шевченко осиротів. Після довгих пошуків вчителя та роботу — найнявся до російського дворянина Павла Енгельгарда. Останній віддав хлопчика навчатися малюванню, коли вони разом поїхали до Санкт-Петербурга. Там він познайомився з багатьма видатними митцями та колишніми українськими кріпаками, а також написав свої перші твори.
У дорослому віці (1838 рік) його друзі художник Карл Брюллов і поет Василь Жуковський викупили Шевченка з кріпацтва. Кошти для цього були зібрані, коли Брюллов намалював портрет Жуковського, який потім розіграли у лотереї, в якій брала участь зокрема імператорська родина. Під його наставництвом Шевченко продовжив навчання у петербурзькій Академії мистецтв. У той же період було вперше видано збірку його віршів “Кобзар”.
Протягом 1843-1847 років він повернувся до України. Чоловік багато подорожував багатьма містами, робив замальовки і писав патріотичні вірші. За цей час Тарас Шевченко написав багато антиімперських творів, які не могли бути надруковані, але їх таємно передруковували і вчили напам’ять. Знаменитий заповіт він написав у 1845 році.
Приблизно у той час Шевченко захопився ідеями Кирило-Мефодіївського братства, яке боролось за автономію України від Російської імперії. Його подальшу творчість визначили політичні погляди, які тоді сформувалися. Зокрема він особисто вступив до братства.
У 1847 його заарештували за “мрії про можливість Україні існувати як окремій державі”, виказані у його збірці “Кобзар”. Десять років Шевченко провів в арештах і засланнях, але попри сурову заборону продовжив писати і малювати. Утім у 1848 році його взяли в експедицію як художника, де законно дозволили малювати аквареллю. Тоді ж він написав кілька повістей російською мовою, але сам визнавав, що вони були шаблонні.
Після звільнення йому було заборонено відвідувати Україну, тому йому довелося оселитися у Москві. За цей час він сильно постарішав і втратив здоров’я. Лише у 1859 році йому дозволили повернутися, але того ж року заарештували, коли він намагався придбати собі земельну ділянку, щоби звести дім.
За рік до смерті вийшла остання збірка Шевченка “І виріс я на чужині…”. Останні роки життя він проводить під постійним наглядом поліції. Кобзар займався просвітництвом, намагався домогтись скасування кріпацтва, видає все, що може, друком, хоча від російської царської влади була нищівна критика.
У 1861 році Тарас Шевченко помер в Петербурзі, а перепоховали його в Каневі на Чернечій горі на Черкащині згідно з його заповітом. Труну з його тілом вдалося перевезти в Україні лише у квітні, коли цього домоглися друзі поета.
Що заповідав Шевченко своєю творчістю
Поезія Тараса Шевченка вважається основою української літератури, де знайшлось місце і для любовної лірики, політичних висловлювань й глибоких особистих переживань. Чимало його цитат стали афоризмами і у час повномасштабної російської агресії проти України отримали нове звучання.
Уривок з поеми “Катерина”
Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;
Піде в свою Московщину,
А дівчина гине…
Якби сама, ще б нічого,
А то й стара мати,
Що привела на світ Божий,
Мусить погибати.
Серце в’яне співаючи,
Коли знає, за що;
Люде серця не побачать,
А скажуть — ледащо!
Кохайтеся ж, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Згнущаються вами.
Уривок з поеми “Кавказ”
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Уривок з “Заповіту”
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Уривок з послання “До Основ’яненка”
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як Господа слово.