Про це повідомили #Букви.

Російській імперії не подобалося, що Тарас Шевченко творив українську патріотичну поезію, оскільки влада намагалася русифікувати усіх українців. Кобзар означає хранитель народної пам’яті, а його настанови до нащадків стали актуальними під час повномасштабної війни з Росією.

Шевченко народився у багатодітній родині кріпаків, тому від народження теж був кріпаком. З раннього дитинства він виявляв хист до поезії та малювання. Попри здібності він як кріпак не міг здобути пристойну освіту, але зміг вивчити грамоту, коли у вісім років поступив на службу до дяка Совгиря. Ще тоді він встиг познайомитись з творами українського філософа Григорія Сковороди.

У віці 11 років Тарас Шевченко осиротів. Після довгих пошуків вчителя та роботу — найнявся до російського дворянина Павла Енгельгарда. Останній віддав хлопчика навчатися малюванню, коли вони разом поїхали до Санкт-Петербурга. Там він познайомився з багатьма видатними митцями та колишніми українськими кріпаками, а також написав свої перші твори.

У дорослому віці (1838 рік) його друзі художник Карл Брюллов і поет Василь Жуковський викупили Шевченка з кріпацтва. Кошти для цього були зібрані, коли Брюллов намалював портрет Жуковського, який потім розіграли у лотереї, в якій брала участь зокрема імператорська родина. Під його наставництвом Шевченко продовжив навчання у петербурзькій Академії мистецтв. У той же період було вперше видано збірку його віршів “Кобзар”.

Протягом 1843-1847 років він повернувся до України. Чоловік багато подорожував багатьма містами, робив замальовки і писав патріотичні вірші. За цей час Тарас Шевченко написав багато антиімперських творів, які не могли бути надруковані, але їх таємно передруковували і вчили напам’ять. Знаменитий заповіт він написав у 1845 році.

Приблизно у той час Шевченко захопився ідеями Кирило-Мефодіївського братства, яке боролось за автономію України від Російської імперії. Його подальшу творчість визначили політичні погляди, які тоді сформувалися. Зокрема він особисто вступив до братства.

У 1847 його заарештували за “мрії про можливість Україні існувати як окремій державі”, виказані у його збірці “Кобзар”. Десять років Шевченко  провів в арештах і засланнях, але попри сурову заборону продовжив писати і малювати. Утім у 1848 році його взяли в експедицію як художника, де законно дозволили малювати аквареллю. Тоді ж він написав кілька повістей російською мовою, але сам визнавав, що вони були шаблонні.

Після звільнення йому було заборонено відвідувати Україну, тому йому довелося оселитися у Москві. За цей час він сильно постарішав і втратив здоров’я. Лише у 1859 році йому дозволили повернутися, але того ж року заарештували, коли він намагався придбати собі земельну ділянку, щоби звести дім.

За рік до смерті вийшла остання збірка Шевченка “І виріс я на чужині…”. Останні роки життя він проводить під постійним наглядом поліції. Кобзар займався просвітництвом, намагався домогтись скасування кріпацтва, видає все, що може, друком, хоча від російської царської влади була нищівна критика.

У 1861 році Тарас Шевченко помер в Петербурзі, а перепоховали його в Каневі на Чернечій горі на Черкащині згідно з його заповітом. Труну з його тілом вдалося перевезти в Україні лише у квітні, коли цього домоглися друзі поета.

Що заповідав Шевченко своєю творчістю

Поезія Тараса Шевченка вважається основою української літератури, де знайшлось місце і для любовної лірики, політичних висловлювань й глибоких особистих переживань. Чимало його цитат стали афоризмами і у час повномасштабної російської агресії проти України отримали нове звучання.

Уривок з поеми “Катерина”

Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі — чужі люде,

Роблять лихо з вами.

Москаль любить жартуючи,

Жартуючи кине;

Піде в свою Московщину,

А дівчина гине…

Якби сама, ще б нічого,

А то й стара мати,

Що привела на світ Божий,

Мусить погибати.

Серце в’яне співаючи,

Коли знає, за що;

Люде серця не побачать,

А скажуть — ледащо!

Кохайтеся ж, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі — чужі люде,

Згнущаються вами.

Уривок з поеми “Кавказ”

І вам слава, сині гори,

Кригою окуті.

І вам, лицарі великі,

Богом не забуті.

Борітеся — поборете!

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

Уривок з “Заповіту”

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сем’ї великій,

В сем’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

Уривок з послання “До Основ’яненка”

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

От де, люде, наша слава,

Слава України!

Без золота, без каменю,

Без хитрої мови,

А голосна та правдива,

Як Господа слово.