Акторка рятує поранених бійців на фронті: історія Наталки Щуки

Історію акторки розповіли в Ukrainian film school. 

Фото: Ukrainian film school

“Права на помилку немає ні в кого. Завжди страшно і я розумію, що можу не повернутися з чергової ротації. “Я не очікувала” – це більше про людей, яких зустрічаю протягом року повномасштабного вторгнення. Це про розчарування і навпаки – абсолютне захоплення. Це про страх, який доводиться щоразу опановувати”, – сказала Наталка, говорячи про пережите після повномасштабного російського вторгнення.

Вона додала, що у той час, коли думаєш, що загинеш в голові виникає лише одна думка: “Ти не встиг щось зробити”. За словами Щуки, вона тримає цю думку в голові. Саме вона дає волонтерці сили рухатися далі.

Фото: Ukrainian film school

Фото: Ukrainian film school

Зазначається, що Наталка спочатку навчалася на інструктора, а згодом стала частиною добровольчого підрозділу “Тактична медицина Північ”.

Відтепер досвід роботи в театрі та в журналістиці Щука застосовує, намагаючись пришвидшити перемогу у війни. Зокрема, акторка проводить навчання з надання домедичної допомоги, які вже опанували 12 тисяч військових.

“На полі болю після поранень з критичною кровотечею у бійців може бути лише кілька хвилин, щоб зупинити масовану кровотечу. А інакше вони можуть просто не дожити до побачення з професійними медиками, і важливо в ці перші хвилини вміти правильно надавати допомогу собі або побратимам. Після навчання всіх військових ми забезпечуємо аптечками. Одна така аптечка зараз коштує 100-150 євро”, — сказала Наталка.

Після завершення війни Щука планує повернутися на сцену. Втім, театр “Почайна”, на жаль, не зміг пристосуватися до випробувань повномасштабного вторгнення. Тому, акторка очікує на нові проєкти.

Фото: Ukrainian film school

• Дар‘я Коломієць — українська діджейка, продюсерка, теле-, радіоведуча, засновниця музичного додатку MusiCures і культурна активістка.
• В Україні є велика кількість людей похилого віку. Кожен четвертий житель нашої країни старше 60 років і більшість із них — жінки. Деякі з них пережили Другу світову війну в дитинстві, а у 2014 їхнє життя знову змінилося, коли Росія анексувала Крим та частину Луганської й Донецької областей на Донбасі.
• Одного разу волонтерці та бізнесвумен Дані Яровій написала Аліса Петрова, мама військовослужбовця Івана Нестерова. Вона дуже хотіла отримати для сина календар з автографом Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, в якого син безумовно вірив і яким захоплювався. Через кілька днів Аліса Петрова написала, що її син загинув. У пам’ять про нього жінка посилила свою допомогу ЗСУ.