Про це інформує Politico.

У верхівці Європейського Союзу виникає розкол через політики блоку щодо Китаю на тлі зростаючого тиску президента США Джо Байдена на Брюссель, щоб ЄС зайняв більш агресивну позицію щодо Пекіна.

Високопосадовці в Європейській раді, серед яких президент Шарль Мішель, наполягають на менш конфронтаційному підході до Китаю, ніж підхід адміністрації Байдена, яка намагається змусити союзників об’єднатися для боротьби з Пекіном.

Єврорада є органом ЄС, який представляє 27 країн-членів ЄС, включно з урядами, які мають схвальну позицію щодо Пекіна, таких як Берлін, Будапешт і Афіни. Німеччина є головним інвестором у Китаї , насамперед через автомобільну промисловість, і хоче уникнути суперечок у комерційних відносинах.

Це означає, що деякі країни-члени стурбовані тим, що президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн має більш агресивний тон, такий як у США. Вкрай важливо, що Єврокомісія є виконавчим органом, який відіграє ключову роль у розв’язанні питань доступу Китаю до Європи через торгівлю.

“Існує величезний ризик конфлікту між Сполученими Штатами та Китаєм. Так, ми є партнером Сполучених Штатів, але ми не васальна держава. Ми вважаємо, що не повинні повністю від’єднуватися від Китаю”, — сказав один високопоставлений чиновник Євроради на умовах анонімності, посилаючись на зростаючі побоювання, що Пекін може напасти на Тайвань.

Зокрема, в Європейській раді існує стурбованість спільною заявою фон дер Ляєн і Байдена після зустрічі в Білому домі 10 березня.

“Ми маємо спільний інтерес у тому, щоб капітал, досвід і знання наших компаній не сприяли технологічному прогресу, який посилить військовий і розвідувальний потенціал наших стратегічних суперників, зокрема через зовнішні інвестиції”, — сказали Байден та фон дер Ляєн, недвозначно посилаючись на перешкоджання китайським амбіціям, щодо розробки високоякісних технологій в КНР.

Аргумент Євроради полягає у тому, що Єврокомісія, чиї незалежні бюрократи відіграють провідну роль у керуванні торговельною політикою блоку, повинна більше консультуватися з національними столицями, перш ніж поспішати до заходів, які можуть роздратувати Пекін.

“Безперечно, Єврокомісія має компетенцію щодо торгівлі. Але ми говоримо про геополітичну стратегію, про позицію [ЄС] на міжнародному рівні… [це]… має бути зроблено за мандатом Європейської Ради”, — сказав один високопоставлений чиновник ЄС на умовах анонімності.

Своєю чергою Єврокомісія зазначає, що заява спільна заява Байдена та фон дер Ляєн відображає політику G7, викладену японським головуванням у групі. Прессекретар також повідомив, що президентка Єврокомісії раніше говорила про необхідність зниження ризику (тобто зменшення впливу), а не повного відокремлення від Китаю.

Ця напруженість між вищими ешелонами ворогуючих сил ЄС, Радою та Комісією, через політику ЄС щодо Китаю також виникла через визначення часу наступного саміту ЄС-Китай.

Європейська комісія наполягає на тому, що наступний саміт Китай-ЄС, запланований на червень, не може відбутися раніше наступного саміту США-ЄС. Але США зазначили, що Байден не відвідає саміт у Європі раніше червня — це послідовність подій, яка відкладе наступний саміт ЄС-Китай до другої половини року.

Відносини ЄС із Китаєм зараз також особливо чутливі через повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Уряд США ділиться з Європою розвідданими про те, що Китай розглядає можливість озброїти Росію для її війни проти України.

Однак реакція Європи була в кращому випадку неоднозначною, оскільки багато країн не погоджувались відійти від прибуткового китайського ринку.

Суперечка у верхівці ЄС щодо політики блоку щодо Китаю є частково реакцією на звинувачення у бік фон дер Ляєн, які давно висуваються приватно, навіть з Єврокомісії, що вона та її команда занадто близькі до Америки .

Голова її апарату Бйорн Зайберт діяв як основний канал між Брюсселем і Вашингтоном протягом останнього року ведучи прямі переговори з високопоставленими особами в адміністрації США, такими як радник з національної безпеки Джейк Салліван і колишній заступник радника з національної безпеки з міжнародної економіки Дейліп Сінгх.

Сама фон дер Ляєн зав’язала міцні професійні стосунки з Байденом. Окрім зустрічей на G7 та інших міжнародних зібраннях, вона двічі зустрічалася з президентом США в Овальному кабінеті.

А от Шарль Мішель, навпаки, ще не відвідав Білий дім з офіційним візитом, але в листопаді минулого року вирушив у суперечливу поїздку до Китаю.

Поглиблення розбіжностей у верхівці ЄС щодо того, як Європі слід позиціювати себе на тлі все більш напруженого протистояння між Пекіном і Вашингтоном, нагадує попередні гострі політичні моменти, не в останню чергу війну в Іраку, коли більшість Європи — на чолі з Францією — відвернулися від втручання під керівництвом США, за винятком Великої Британії.

Колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель також не хотіла дотримуватися лінії політики США щодо Китаю, що розлютило Саллівана та нових членів адміністрації Байдена під час перехідного періоду між президентством Трампа та Байдена, коли вона допомогла досягти торгової угоди ЄС із Китаєм у грудні.2020 року.