Про це повідомляється в доповіді Комітету.

У доповіді зазначили, що “репресивні уряди” використовують цифрову цензуру і стеження поряд з більш традиційними методами, щоб змусити замовкнути незалежні засоби масової інформації.

У Комітеті зазначили, що Загальна декларація прав людини в 19 статті передбачає, що людина має право шукати та отримувати інформацію і висловлювати свою думку. Зазначено, що в виділених десяти країнах “зневажають міжнародний стандарт, забороняючи або жорстко обмежуючи незалежні засоби масової інформації та залякуючи журналістів, змушуючи їх замовкнути за допомогою тюремного ув’язнення, цифрове і фізичне стеження, а також інші форми переслідування”.

На першому місці держава Еритрея. Там журналістам дозволено говорити тільки те, на що дає “добро” держава. Всіх інакомислячих навіть не допускають до робочого місці. У Комітеті відзначили, що можливо в Еритреї загинули семеро журналістів, яких раніше заарештували. Але офіційно підтвердити цю інформацію неможливо.

На другій позиції Північна Корея. “За образу гідності країни” у 2017 році в КНДР засудили до смерті двох журналістів і видавців, які видали книги про життя в країні, а також кілька уривків в місцевих ЗМІ.

Третє місце у Туркменістану. 69-річну журналістку Солтан Ачілову неодноразово катували, їй погрожували і не випускають з країни. Вона представляє видання “Радіо Свобода”.

Саудівська Аравія на четвертому місці. У Комітеті нагадали, що в жовтні 2018 року тут був убитий і, ймовірно, розчленований оглядач The Washington Post Джамаль Хашоггі.

П’ята позиція у Китаю. В країні існують спеціальні табори з перевиховання, де широко поширені і застосовуються стеження і цензура. За щоденні репортажі журналісти ризикують потрапити за ґрати. За журналістами, які подорожують в межах країни, ведеться особливе стеження.

На шостому місці В’єтнам. Найжорсткішим утиском свобод тут називають історію про блогера радіо “Вільна Азія” Чионг Дуй Нхат, який постійно критично висловлювався на адресу Комуністичної партії. Він зник в Таїланді в січні 2019 року на тлі широко поширених чуток про його викрадення в’єтнамськими агентами. Через два місяці, в березні, його знайшли у в’язниці Т-16 в Ханої, де він утримувався без пред’явлення звинувачень.

Сьома позиція у Ірану. У січні 2019 року іранський суд засудив Яшар Солтані до 5 років позбавлення волі за звинуваченням у скоєнні злочинів проти держави. Журналіст опублікував серію статей, в яких розкривається корупція в угодах із землею в Тегерані.

На восьмому місяці Екваторіальна Гвінея. Влада арештувала у вересні 2017 року карикатуриста Рамона Ойбала, який жив у вигнанні, але був заарештований, коли повернувся, щоб продовжити дію паспорта. У підсумку, його посадили на півроку нібито за відмивання грошей.

Дев’ята позиція – Білорусь. У Комітеті зазначили, що Президент Олександр Лукашенко – лідер, який найдовше перебуває при владі в Європі. У березні 2019 року головний редактор видання Tut.by Марина Золатава була визнана винною в доступі до державного реєстру, за що її зобовязали оштрафовати на 3,6 тис. доларів.

На останньому місці Куба. Найгіршим моментом в країні назвали історію журналіста Хесуса Кіньонеса. Його не раз били, а також забороняли виїжджати з країни.