Про це йдеться у щоденному звіті аналітиків ISW.

Аналітики зауважили, що Україна вирішила продовжувати боротися за місто Бахмут на Донеччині.

Водночас в ISW зазначають, що загалом Бахмут не має суттєвого значення в операційному чи стратегічному відношенні. Експерти додали, що взяття Бахмута буде важливою подією для росіян, аде цього буде недостатньо, аби вони могли просуватись далі у Донецькій області.

“Російські сили вже зазнали таких великих втрат у боях за місто, що їхня атака, найімовірніше , досягне кульмінації після того, як вони захоплять його — якщо не раніше. Таким чином, втрата Бахмуту не викликає великого оперативного чи стратегічного занепокоєння для України”, – мовиться у звіті.

Однак боротьба за Бахмут є стратегічно важливою для ЗСУ насамперед через поточний склад військ РФ у цьому районі.

На Заході припускають, що Україна втрачає власні елітні підрозділи та дефіцитне обладнання, протистоячи найманцям ПВК “Вагнера”, які є для росіян просто так званим “гарматним м’ясом”, а тому загалом такий обмін не є вигідним для України.

“Загалом це зауваження справедливе, хоча кількість придатних для бойових дій російських каторжників не безмежна, і остаточне знищення десятків тисяч із них у Бахмуті означає, що вони не будуть доступні для більш важливих боїв”, – зауважили експерти.

В ISW додали, що на даний час у Бахмуті воюють елітні підрозділи вагнерівців та російські повітряно-десантні підрозділи, разом з бійцями “нижчої якості”.

Таким чином, битва за Бахмут може серйозно знешкодити найкращі підрозділи ПВК “Вагнера” і позбивати Росію деяких з її найефективніших штурмових груп.

Експерти нагадали, що вагнерівці вже досягли кульмінації, що змусило міноборони РФ направити у Бахмут частину елітних повітряно-десантних військ.

“Цілком можливо, що битва знову досягне кульмінації перед взяттям міста, знову змусивши російську армію вибирати між відмовою від зусиль або киданням у бій більшої кількості високоякісних військ. Можливість завдати шкоди елітним елементам ПВК “Вагнера” разом з іншими елітними підрозділами, якщо вони вчинені, в умовах оборонної міської війни, де градієнт виснаження суттєво сприяє Україні, є привабливою”, – наголошується у звіті.

Очільник вагнерівців Євген Пригожин, ймовірно, побоюється втратити свої сили у такій битві. Про це свідчать його заяви від 5 та 6 березня, у яких він висловив думки про те, що російське міноборони веде битву за Бахмут до останнього вагнерівця, піддаючи його силу знищенню.

Пригожин стверджував, що написав листа командувачу російськими військами в Україні (ймовірно, начальнику Генштабу генералу армії Валерію Герасимову) з терміновим закликом до російського командування виділити боєзапаси Вагнеру, але його представнику було відмовлено в доступі до російського штабу.

Пізніше Пригожин опублікував відповідь на зустріч Зеленського-Залужного-Сирського 6 березня і заявив, що Україна сформувала низку наступальних угруповань у Донецькій області для “розблокування” блокади Бахмута Вагнером і що він “б’є на сполох”, щоб отримати боєзапаси та підкріплення для вагнерівців.

Пригожин стверджував, що якщо Вагнеру не надійдуть необхідні боєзапаси та підкріплення і блокада Бахмута буде прорвана, то фактично все буде втрачено.

Експерти резюмували, що серйозна деградація чи знищення елітних бойових підрозділів ПВК “Вагнера” матиме позитивні наслідки за межами битви у Бахмуті.

На даний час той успіх, який вагнерівці досягли у Бахмуті, дав Пригожину перевагу в інформаційному просторі РФ, зміцнивши його репутацію та підвищивши популярність таким чином, що, ймовірно, матиме довгостроковий вплив на російську внутрішню сферу.

Однак якщо репутація Пригожина у Росії зазнає краху, то це стане вдалим досягненням.

“Це мета як в інтересах США, так і в інтересах України, і це підвищує ставки в битві за Бахмут за межі питань місцевості та геометрії простору бою”, – наголосили експерти.