Про це пише на своїй Facebook-сторінці експерт з дитячої нейропсихології Олена Самойленко.

Її першу стурбувало те, що немовлят використовували як акторів для зйомок сцен з насильством щодо них.

“Діти не плачуть просто так. Вони плачуть, коли голодні, коли боляче, коли простір навколо здається загрозливим, коли страшно. Вони впевнені, якщо подразник не зникне, то вони помруть. Це глобальний страх, який допомагає людині виживати й кликати на допомогу”, – написала Самойленко.

Експерт зазначила, що після кількох спроб червоні від крику діти перестають чекати допомоги й починають чекати смерті. Адже вони не можуть самі себе заспокоїти та пояснити, що ситуація не настільки критична, як їм здається. За її словами, приблизно звідси ростуть теорії прихильності, сенсорні дефіцити, страхи сепарації.

Фото: Олена Самойленко

“Не можна так просто взяти та вдарити по немовляті досвідом фрустрації, думаючи, що нічого не буде. Не можна змушувати дітей довго кричати в кадрі навіть з дозволу батьків, адже батьки можуть не знати нюансів дитячої нейропсихології та неврології. А потім – х*ак – чому малюк в 4 роки пісяє в штани, чому малюк кострубато говорить, чому хлопці ніжки каченятам ріжуть”, – попередила експерт про наслідки небезпечних експериментів з дитячою психікою.

Самойленко наголосила, що важливо розуміти, що у немовляти немає тестових або якихось неважливих періодів.

“Не можна користуватися ними з метою мистецтва, керуючись тим, що дитина була “в несознанці й не сказала  “ні!”. Не варто ліпити на немовлят бутафорські або справжні електроди, щоб показати, що Радянський Союз — це х**ва  мода. У сцені з немовлятами важкі почуття героїв-немовлят передавалися через справжні почуття “акторів-немовлят”. Які не могли довго дивитися в камеру і “дати знак оператору, що не можуть більше зніматися”, – написала вона.

Експерт акцентувала увагу на тому, що на таких знімальних майданчиках повинні бути не  лише  батьки, а й представники служби у справах дітей, педіатр і дитячий невролог.

Крім того, жінка зазначила, що в деяких країнах взагалі заборонено знімати новонароджених до певного віку. Десь зйомки не можуть тривати більше 20 хвилин, а десь дитину повинен супроводжувати окремий соціальний працівник.

“Сцена з немовлятами здалася мені насильницькою. По-перше, тому що діти не могли відмовитися від зйомок, не могли сказати, що їм не подобається оточення. Вони плакали, а дорослі їх заспокоювали. Це неадекватно, це могло спровокувати депресію, фрустрацію і страх смерті у дитини”, – зробила висновок Самойленко.

Також вона дорікнула знімальній групі тим, що там, де їм було потрібно, була можливість користуватися бутафорськими елементами й вдаватися до гриму, застаріння, але немовлят вирішили взяти справжніх.

“Чи треба порушувати права дитини заради мистецтва за часів існування CGI, реалістичних ляльок і можливостей монтажних програм?” – вдавалася в питання експерт з дитячої нейропсихології.

Також Самойленко звернула увагу на той факт, що дітям-сиротам за згодою опікунів з дитбудинків під час зйомок зробили ЕЕГ за призначенням лікаря (діагностичну процедуру з виявлення епілептичних станів).

“Якщо дітям у сцені “Дегенерації” був призначений ЕЕГ, гіпотетично, у них могли підозрювати епілепсію. Для таких дітей стимуляція світлом, стрес, істерика, підвищений пульс і частота дихання можуть стати провокативним фактором і викликати напад”, – занепокоїлася психолог.

До того ж, написала експерт, на роль сина головних героїв в картині також взяли хлопчика-сироту. Отже, дитина пожила на проєкті  “в сім’ї”, а згодом була змушена повернутися до притулку.

“Думаю, Україні слід ініціювати розслідування участі дітей-сиріт в “Дау”. Зрозуміти, хто привозив дітей на майданчик, яке до біса ЕЕГ, чому дозволили дітям кричати, чому їх знімали оголеними, яким чином забезпечувалися права дитини на зйомках? Нарешті, хто отримав гроші за цю “акторську роботу”? ” – обурилася Самойленко і закликала переглянути профільне законодавство, а владу втрутитися.

Відома журналістка Яніна Соколова закликала Нацполіцю відреагувати на кадри насильства над дітьми з харківського притулку.

“Кіно називається “Дау”. Його режисер — росіянин Ілля Хржановський. Всі актори й знімальна група фільму підписали угоду про нерозголошення того, що відбувалося на майданчику. Але це дорослі. Дитина, яку європейці побачили в кадрі, не викликала обурення у громадськості. Ілля Хржановський, ми не знайомі. Але я хочу, щоб ти, виродок, відповів за це. Як і керівництво харківського притулку, яке дозволило дитині пережити це пекло. Фільм знімали у 2011. Зараз дитині 9 років. Як моєму старшому синові. І я зневажаю вас і ваше ганебне кіно”, – написала на своїй сторінці в Facebook Соколова.

На ситуацію вже відреагував Уповноважений президента України з прав дитини Микола Кулеба.

“За отриманою попередньою інформацією, в зйомках використовували дітей з будинку дитини. У кадрах — немовлята. Це діти, для яких участь у таких зйомках може бути травмою на все життя! Є також і інші факти, які потребують підтвердження. Імовірність цих фактів, а також то, хто дозволив використання дітей, повинна розслідувати поліція, до якої я вже звернувся з відповідним запитом”,- написав дитячий омбудсмен на своїй Facebook-сторінці.

Проєкт росіянина Хржановського “ДАУ” став скандальним ще до початку показу. Річ у тім, що сцени насильства і сексу, які були створені для нього, переважно справжні.

Режисера навіть звинувачували в нелюдському ставленні до учасників, а сама стрічка стала сумішшю реаліті-шоу, ігрового та документального кіно. Найгучнішими скандалами стало згвалтування жінки пляшкою і “художества” тоді ще не засудженого на новий термін неонациста Тесака, то знущався з якогось “гея”, то різання на телекамери живої свині, співаючи “з чого починається Родіна”.

Основні зйомки фільму проходили в Харкові, спеціально для них Хржановський побудував на території покинутого стадіону інститут. За даними ВВС,

Харків був обраний для зйомок не випадково: в 1930-х роках радянський фізик Лев Ландау п’ять років пропрацював в Українському фізико-технічному інституті (УФТІ). Крім того, Харків зберіг характерний для епохи конструктивізм і підходив для зйомок набагато більше, ніж Москва.

Побудований режисером інститут був справжньою науковою спорудою, з реальними квартирами, буфетами, охоронцями та вченими, які проводили експерименти. Люди, які брали участь в зйомках, прожили на його території три роки, отримували зарплату в радянських рублях і витрачали її на території інституту.

Їм також заборонялося проносити на його територію будь-які предмети, які належали до XXI століття, і вживати вирази, які не характерні для епохи зйомок, а вона охоплювала період з 1938 по 1968 рік. Місяць зйомок на території інституту прирівнювався до року, тому за три роки режисерові вдалося відзняти матеріалу за умовні 30 років.

Крім того, на території інституту видавалася газета, проводилися партійні й профспілкові збори, функціонував Перший відділ, складений з колишніх співробітників КДБ, який виконував властиву йому роботу — пильно стежив за неухильним дотриманням дисципліни й ідеології, строго, грубо та іноді жорстоко карав порушників і схиляв співробітників до “стукацтва”.