Про це йдеться у статті американської газети The New York Times.

Наразі майже всі країни світу заявляють про загрозу стагнації населення та спаду народжуваності. Наближається час, коли вечірки з нагоди дня народження будуть рідкіснішим явищем, ніж похорони, а пусті будинки нікого не дивуватимуть.

В Італії вже припиняють роботу пологові відділення у деяких лікарнях. “Міста-примари” постають на північному сході Китаю. Університети Південної Кореї скаржаться на те, що студентів постійно меншає, а в Німеччині на місці тисяч приватних будинків залишилися лише руїни.

При цьому є країни, які демонструють високий показник народжуваності, здебільшого це країни Африки. Зараз демографи прогнозують, що до другої половини століття або, можливо, раніше, чисельність населення світу вперше зазнає стійкого скорочення.

Однак автори статті пишуть, що зменшення кількості населення може послабити тиск на ресурси планети, уповільнити руйнівний вплив кліматичних змін і зменшити домашнє навантаження на жінок.

Цього місяця оголосили результати перепису населення Китаю та США. Фахівці зафіксували найнижчі за останні десятиліття темпи приросту населення у цих країнах. Демографи не можуть чітко пояснити цю тенденцію.

Перспектива довшого життя й низької народжуваності призведе до зменшення кількості робітників та збільшення кількості пенсіонерів. Така ситуація загрожує погіршенням організації суспільства. Крім того, ситуація спонукатиме переосмислити поняття сім’ї та нації. Уявіть цілі регіони із жителями від 70 років. Уявіть, що уряди надаватимуть величезні бонуси для іммігрантів та матерів з великою кількістю дітей. Уявіть собі концерт, на який прийшли бабусі та дідусі.

Фото: Reuters

“Необхідна зміна парадигми. Країни повинні навчитися жити й пристосовуватися до занепаду”, – сказав Франк Свячни, німецький демограф, який до минулого року був керівником тенденцій та аналізу населення в ООН.

Вплив демографічних змін вже відчувають країни Східної Азії та Європи. Уряди намагаються збалансувати вимоги старшого населення з потребами молодих людей.

XX століття ставило зовсім інший виклик. Тоді було зафіксовано найбільший приріст населення світу за всю історію — з 1,6 млрд у 1900 році до 6 млрд у 2000-му. Це пов’язано з тим, що тривалість життя збільшувалася, а дитяча смертність зменшувалася з розвитком медицини. У деяких країнах ця динаміка зростання все ще зберігається. До кінця століття Нігерія могла б перевершити Китай за чисельністю населення. У країнах Африки, що розташовані на південь від Сахари, сім’ї все ще мають чотирьох чи п’ятьох дітей.

Але майже скрізь ера високої народжуваності закінчується. Оскільки жінки отримують більше доступу до освіти та контрацепції, а тривоги, пов’язані з народженням дітей, посилюються. Все більше пар не квапляться планувати вагітність, народжується менше дітей. Навіть у країнах, які завжди асоціювалися з високою народжуваністю, таких як Індія та Мексика, показники критично падають.

Фото: The New York Times

Для того, щоб демографічна ситуація змінилася, необхідні десятиліття. Народжуваність падає, відповідно, зменшується кількість дівчаток, які виростуть і зможуть теж народжувати. Крім того, у світі спостерігається тенденція, що молоді пари не планують народжувати більше дітей, ніж було в  їхніх первинних сім’ях. Тож демографи не беруться прогнозувати, чи відбудеться різке зростання рівня народжуваності. 

“Це стає циклічним механізмом. Це демографічний імпульс”, – сказав експерт з азійської демографії, професор соціальних наук та державної політики в гонконзькому університеті науки й техніки Стюарт Гітель Бастен.

Демографічну ситуацію у деяких країнах, таких як США, Австралія та Канада, де народжуваність коливається від 1,5 до 2, рятує вплив іммігрантів. Але у Східній Європі й у значній частині Азії ситуація щороку ускладнюється.

Рівень народжуваності в Південній Кореї впав до рекордно низьких позначок – 0,92 у 2019 році – це менше однієї дитини на жінку, що є найнижчим показником у розвинених країнах світу. За останні 59 місяців загальна кількість немовлят, народжених у країні, впала до рекордного рівня.

Фото: Getty Images

Зниження народжуваності у поєднанні зі швидкою індустріалізацією, яка витіснила людей із сільських місцевостей у великі міста, створило явище дворівневого суспільства. Тоді як такі мегаполіси, як Сеул, продовжують збільшуватися, у регіональних містах легко знайти закриті школи та покинуті дитячі майданчики, що заросли бур’яном.

Майбутні матері в багатьох регіонах більше не можуть знайти акушерів або центри післяпологової  допомоги. Університетам, передусім за межами Сеула, все складніше набрати студентів. Кількість 18-річних людей у Південній Кореї впала з приблизно 900 тисяч у 1992 році до 500 тисяч на сьогодні. Щоб залучити студентів, деякі школи пропонують стипендії та навіть iPhone.

Щоб підвищити народжуваність, уряд запровадив дитячі бонуси, зокрема збільшив дитячі надбавки, ввів медичні субсидії на вагітність та лікування безпліддя. Новонародженим дарували коштовні подарунки, одяг, іграшки. Уряд також почав масово будувати дитячі садки та центри денного перебування. У Сеулі в кожному вагоні автобуса та метро є рожеві сидіння, призначені для вагітних.

Але цього місяця віцепрем’єр-міністр Хонг Намкі визнав, що уряд витратив понад 178 мільярдів доларів за останні 15 років, заохочуючи жінок мати більше дітей. Але це не надто допомогло. У багатьох сім’ях такі демографічні зміни стали частиною культури.

Фото: The New York Times

“У моїх бабусь і дідусів було шестеро дітей, а у моїх батьків п’ятеро, тому що їхнє покоління наслідувало традицію народження кількох дітей. У мене лише одна дитина. Моєму та молодому поколінням, якщо врахувати все, просто невигідно багато дітей”, – сказала 38-річна Кім Мі-кен.

За тисячі миль в Італії думки людей схожі.

У Капракотті, маленькому містечку на півдні Італії, на вишуканій кам’яній будівлі XVIII століття прикріплено вивіску “Будинок дитячого садка”, але сьогодні ця будівля є будинком для літніх людей.

Зараз у закладі перебувають кілька десятків пацієнтів. Вони разом обідають та діляться захопленнями. А колись у цих коридорах лунали дитячі голоси.

“Було стільки сімей, стільки дітей. Зараз нікого немає”, – сказала 93-річна Консетта Д’Андреа, яка зараз мешкає у цьому закладі.

Фото: The New York Times

Населення в Капракотті різко постаріло та скоротилося – приблизно від 5000 до 800 осіб. Столярні цехи міста закрилися. Організатори футбольного турніру не змогли сформувати навіть одну команду.

Приблизно за пів години їзди, в містечку Аньоне пологове відділення закрилося ще десять років тому, оскільки в ньому було менш як 500 пологів на рік. Цьогоріч в Аньоне народилося шестеро немовлят.

“Одного разу можна було почути крики немовлят у дитячій кімнаті, і це було схоже на музику.Зараз панує тиша і відчуття порожнечі”, – сказала Енріка Скулло, медсестра, яка раніше працювала у пологовому.

Минулої п’ятниці у своїй промові під час конференції, присвяченої кризі народжуваності в Італії, Папа Франциск сказав, що “демографічна зима” все ще “холодна і темна”.

Прогнози народжуваності часто змінюються залежно від реакції урядів та сімей, але згідно з прогнозом міжнародної групи вчених, опублікованим минулого року в журналі в The Lancet, у 183 країнах зі 195 рівень народжуваності буде нижчим, ніж рівень смертності до 2100 року.

Фото: The New York Times

Ця модель демонструє особливо різке падіння народжуваності у Китаї, населення якого, як очікується, впаде з 1,41 мільярда до приблизно 730 мільйонів. Якщо це станеться, піраміда населення зміниться. Замість бази молодих робітників, які підтримують групу пенсіонерів, Китай мав би стільки ж 85-річних громадян, скільки й 18-річних.

Згідно з даними перепису населення, за останні десятиліття населення Китаю на північному сході зменшилося на 1,2%. У 2016 році провінція Хейлунцзян стала першою в країні, у якої вичерпалися кошти для виплати пенсій. У Хегангу, “місті-примарі” провінції, яке втратило майже 10% населення з 2010 року, будинки коштують настільки дешево, що люди порівнюють їх із капустою.

Багато країн починають адаптовуватися до цих змін, а не протистояти їм. Південна Корея наполягає на об’єднанні університетів. У Японії, де продажі підгузків для дорослих значно вищі, ніж продажі підгузків для немовлят, муніципалітети об’єдналися задля зменшення кількості адміністративних одиниць. У Швеції місцева влада вклала значні ресурси у догляд за старшими, забравши частину фінансування у шкіл. І майже скрізь літніх людей просять продовжувати працювати. Німеччина, яка раніше підвищила свій пенсійний вік до 67 років, зараз розглядає можливість підняти його до 69 років.

Німеччина також працювала за програмою скорочення міст. Висока смертність призвела до того, що з житлового фонду вивели близько 330 тисяч одиниць з 2002 року.

Фото: EPA

Водночас уряд країни бореться з демографічними ризиками. Після розширення програми доступного догляду за дитиною та оплачуваної батьківської відпустки нещодавно рівень народжуваності в Німеччині зріс до 1,54 порівняно з 1,3 у 2006 році. Наприклад, народжуваність у Лейпцигу тепер знову зростає.

“Зростання є викликом, як і занепад”, – сказав Свячни.

Демографи застерігають не сприймати зменшення населення просто як привід для тривоги. Чимало жінок народжують менше дітей, бо саме цього й хочуть. Менша кількість населення може призвести до підвищення рівня заробітної плати, більш рівноправного суспільства, зниження викидів вуглецю та вищої якості життя.

Але, сказав професор Гітель Бастен, цитуючи Казанову: “Немає такого поняття, як доля. Ми самі формуємо своє життя”.

Зараз перед планетою стоять серйозні виклики. Жодна країна з суттєвим уповільненням приросту населення не зуміла значно підвищити рівень, як це зробила Німеччина. При цьому вчені зауважують, що є мало ознак зростання заробітної плати в країнах, де скорочується населення, і немає жодних гарантій того, що менша кількість населення спричинить меншу шкоду навколишньому середовищу.

Фото: The New York Times

Багато демографів стверджують, що історики у майбутньому розглядатимуть сьогоднішню ситуацію як перехідний період або гестацію, коли люди не знали, як зробити світ гармонійнішим для того, щоб люди могли будувати сім’ї, які вони хочуть.

Опитування в багатьох країнах показують, що молоді люди хотіли б мати більше дітей, але стикаються із багатьма перешкодами.

Анна Пароліні залишила своє невелике місто на півночі Італії, щоб знайти кращі можливості для роботи. Зараз їй 37 років, вона мешкає зі своїм хлопцем у Мілані й поки не планує материнство.

Вона боїться, що її зарплати у розмірі менш ніж 2000 євро на місяць не вистачить сім’ї. Її батьки досі живуть там, де вона виросла.

“У мене немає нікого, хто міг би мені допомогти. Думки про народження дитини змусили б мене задихатися”, – сказала жінка.

  • Раніше повідомляли, що люди з темним кольором шкіри, які проживають на більшій частині США, вдвічі більше страждають через “тепловий стрес”, викликаний глобальними кліматичними змінами. Науковці назвали це явище “кліматичним расизмом”.