День народження письменника Жадана: творчість та волонтерська діяльність під час війни

23 серпня український письменник, поет, перекладач та громадський активіст Сергій Жадан святкує свій День народження. Сьогодні йому виповнюється 48 років. #Букви пропонують згадати жорсткі романи письменника, відомі вірші та діяльність під час повномасштабної війни, зокрема висвітлення подій у Харкові, де залишається активіст з початку обстрілів міста.

Вівторок, 23 серпня 2022, 12:33

Про це повідомляють #Букви.

Жадан входить у категорію українських письменників, яких найчастіше перекладають за кордоном – його твори переклали на тридцять мов світу. Письменник відомий за романами “Ворошилоград”, “Інтернат”, збірками оповідань “Біг Мак”, “Месопотамія”, поетичними збірками “Життя Марії”, “Ефіопія” та інших. Його тексти стають піснями українських гуртів.

Окрім творчої діяльності письменник активно долучається до організації фестивалів та інших культурних заходів, є учасником мультимедійних мистецьких процесів.

Сергій Жадан народився 1974 року у місті Старобільськ на Луганщині, де й минуло його дитинство. Майбутній письменник навчався на факультеті українсько-німецької філології Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. З 1996 по 1999 рік був аспірантом цього вишу, захистив дисертацію, присвячену українському футуризму і, зокрема, творчості Михайля Семенка. Нині деякі літературні критики називають Жадана “сучасним Семенком” й виокремлюють “футуристичний” – ранній період його творчості.

У травні 2010 року журнал GQ вдруге висунув Жадана на звання “Людина року” в номінації “Письменники” за книгу “Червоний Елвіс” (перше висунення відбулося у 2008 році за Anarchy in the UKR).

У своїх творах митець описує пострадянську дійсність в особливій авторській манері, яка стала впізнаваною.

У травні 2017 року “За особливий внесок у українську культуру та стійкість громадянської позиції” Жадана нагородили премією Василя Стуса.

З початку російсько-української війни, вже як волонтер, активно долучається до допомоги ЗСУ. Заснував благодійний фонд, який підтримує освітні та культурні ініціативи.

Піснею “Спи моє дитя”, слова на яку написав для Руслана Горового, долучився до акції “Так працює пам’ять”, присвяченої пам’яті 15-річного активіста Данила Дідіка і всім, хто віддав життя за незалежність України.

Вже у червні 2022 року письменник отримав Премію миру німецьких книгарів. На сайті премії оголосили, що відзнаку присвоєно “за видатну творчість і за гуманітарну позицію, з якою він піклується про людей під час війни і допомагає їм, ризикуючи своїм життям”.

У серпні 2022 року Жадан разом з військовим капеланом Сергієм Дмитрієвим та міністром закордонних справ Дмитром Кулебою стали лауреатами нагороди Форуму діалогу та співпраці Польща-Литва імені Єжи Ґедройця.

Відома “Месопотамія” Жадана містить дев’ять прозових історій та 30 віршів. Усі тексти — єдине цільне середовище, герої переходять з історії в історію, а потім – у вірші.

Сам автор вважає, що ця книга “дуже харківська”. За його словами, це найбільш особиста його книжка, оскільки про Харків він ще ніколи лірично не писав.

З початку повномасштабної війни у своїх соціальних мережах письменник розповідає про сьогоднішній Харків. Так, Жадан описав життя міста після одного з ранкових обстрілів росіянами.

“На ранок, перед четвертою, були два сильні прильоти. Віддалік над кварталами зависли чорні дими, контурно проступаючи в ранкових сутінках.
Вдень місто тихе, ще вчора зауважив цю тишу – дзвінку, літню. Йдеш, і кроки відлунюють.
В небі й далі купчаться хмари. Над містом майорять наші прапори”, – йдеться у дописі в Instagram.

Експресивна лексика, яку використовує письменник у своїх творах, є одним із найактивніших засобів увиразнення художнього мовлення. Синкретизм, строкатість, поєднання стилістичного забарвлення та емоційного навантаження дають змогу повною мірою якнайвиразніше передати свої думки й почуття.

У квітні український письменник заявив, що не збирається виїжджати з Харкова, оскільки він, попри постійні російські обстріли міста, займається волонтерством та просуванням української культури.

Він розповів, що у місті наразі “багато роботи” – потрібна допомога як українським захисникам, так і звичайним цивільним мешканцям. Зокрема, Жадан разом з друзями транспортували та передавали обладнання для військових, влаштовували культурні події. На його думку, саме вони й підтримують моральний стан харків’ян.

Також Жадан зауважив, що наразі у місті стає дедалі більше людей, які переходять на українську мову. Зокрема, як він додав, це пов’язано з тим, що люди поступово відходять від впливу певних політичних сил, який тривав протягом 30 років.

Під час благодійних читань у Любліні Жадан зібрав понад €5 тис. від небайдужих містян. Згодом стало відомо, що український письменник під час благодійних читань отримав медаль “Люблін — героям” від міського голови Кшиштофа Жука.

Попри те, що збірка “Життя Марії” вийшла друком ще у 2015 році, поезія зі сторінок ніби описує біль сьогодення та віру у майбутнє.

***

Візьми лише найважливіше. Візьми листи.
Візьми лише те, що зможеш сама нести.
Візьми рушники та ікони, візьми срібні ножі,
візьми дерев’яні розп’яття, золочені муляжі.

Ми ніколи більше не повернемося сюди.
Ми ніколи більше не побачимо наші міста.
Візьми листи. Всі. До останнього злого листа.

Нам ніколи не повернутись до наших нічних крамниць.
Нам ніколи не пити з сухих криниць.
Нам ніколи більше не бачити знайомих облич.
Ми з тобою біженці. Нам з тобою бігти крізь ніч.

Нам з тобою бігти вздовж соняшникових полів.
Нам з тобою тікати від псів, спати поміж волів.
Нам збирати воду в долоні, чекаючи в таборах,
дратувати драконів на бойових прапорах.

Друзі не вернуться, і ти не прийдеш назад.
Не буде задимлених кухонь, не буде звичних посад,
не буде сонного світла серед нічних осель,
не буде зелених долин і заміських пустель.

Буде розмазане сонце за плацкартним вікном.
Буде холерна яма, залита вапном.
Буде криваве взуття на жіночих ногах,
вимучені вартові в прикордонних снігах,

підстрелений листоноша з порожнім мішком,
підвішений за ребро священик із безжурним смішком,
цвинтарна тиша, гамір комендатур,
списки загиблих, друковані без коректур,

такі безкінечні, що навіть часу не стає
шукати в них щоранку ім’я своє.

***

Солдатське взуття – саме для цих кам’яних доріг.
Господь двадцять років тебе муштрував та беріг,
тримав тебе в казармах, у піхотних військах,
вчив на своїх помилках – на біблії й на казках.

Господь вдихнув життя в твій бойовий протигаз.
Все, що в тебе є – це вибір померти за кожного з нас,
все, що в тебе є – це свобода загинути у бою.
Господь зніме з тебе жетон і всю провину твою.

Господь зніме з тебе взуття, зріже шнурівки ножем.
Взуття повинні носити живі, ми його збережем.
В цих болотах, на цій землі куди без міцного взуття,
без штабного паскудства, без артилерійського прикриття?

Доки в горлі відвага, доки в серці закон,
сурми, сурми, піхотинцю, ось він – твій Єрихон.
Стіни падуть і знамена падуть, почувши твою сурму.
Плакатимеш в розбитих кварталах, не знаючи сам чому.

Це все сурма, яку чомусь вклали тобі до рук.
Це її золоте піднебіння, вбивчий холодний звук.
Чуєш, щось торкається серця? Це коріння трави.
Земля міняє хімічний склад від того, що в неї лягаєте ви.

Це все сурма, ти бачиш сам – вся справа в сурмі.
Краще гребти на галерах, краще гнити в тюрмі,
аніж сурмити й бачити, як вогонь зжирає міста.
Кожне життя – неймовірно складне –
завершує смерть – дивовижно проста.

Солдатські душі – якраз для його таборів.
Він завжди тішиться тим, хто до нього забрів,
тішиться кожній можливості побути з нами всіма.
Саме тому в твоїх руках ця невагома сурма.

Завжди намагається нам пояснити, як триматись землі,
як оминати пастки, як не губитись в імлі,
як не боятися темряви, не боятися висоти.
Думаю, він і сам не знає, як нам допомогти.

У червні Жадан опублікував вірш у Facebook, вперше з 24 лютого 2022 року.

***

Може, саме тепер і варто почати.
І скільки б не переконував себе, що не час,
що не слід наосліп вимовляти слова,
які не закладено в голос,
яких немає в книгах із минулого життя,
скільки б не захлинався порожнім, безсловесним
повітрям цієї весни, пекучим, безмовним
повітрям літа,
а виходить, що мова сильніша за страх мовчання,
вона має заповнювати собою нагрудні кишені життя,
вона має огортати місця, де збираються люди,
де вони потребують говорити про себе так,
щоби їх відтепер завжди
упізнавали за голосом.
Виходить, що мова, як березнева застуда, сиділа
в наших легенях, обтяжуючи їх, наче одяг на втікачах,
що долають уплав обморожене річище.
Правдоподібно також, що позбавлені голосу, ми не стаємо
чеснішими перед собою в своєму мовчанні.
Так, мовби відмовляємось від права співу в загальному хорі,
боячись сфальшивити, боячись не попасти.
І стоїть тиша за нами, мов незасіяне поле.
І стоїть німота, мов завалені камінням криниці.
Може, саме це – наш острах, наша зневіра
і пояснюють цю несамовиту мовчанку гірких очевидців,
котрі бачили все, котрі мають свідчити,
співом виказуючи убивць,
голосом озиваючи право.
Має вестись сівба опівнічного звуку,
має творитися марево ранкового співу.
Є в цьому всьому тривога. Оскільки є в цьому всьому вага.
15.06.22

Вже наприкінці серпні гурт “Жадан і Собаки” вирушать у благодійний тур Європою.

“Харківська рок-банда “Жадан І Собаки” рушає наприкінці серпня в благодійний тур містами Європи, аби зустрітися зі своїми прихильниками й зібрати кошти на потреби добровольчого батальону “Хартія””, — повідомив письменник.

Жадан пояснив, чому передадуть допомогу саме згаданому загону добровольців, мовляв, у “Хартії” – однодумці, брати і сестри, харків’яни та харків’янки, які у складний для міста та країни час взяли до рук зброю й стали на захист нашої свободи й нашого майбутнього.

Теги: вірші, День Народження, письменник, поезія, поет, романи, Сергій Жадан, творчість, Жадан

Букви в Google News

Підписатись

Читати #Букви у Telegram, Twitter і у Facebook