Про історію та міфи свята розповідають #Букви.

Міф про 23 лютого

Українці святкували 23 лютого за радянських часів і коли Україна отримала незалежність. Чоловіків вітали і, мабуть, більшість навіть не замислювалась про витоки цього свята.

За радянських часів вчили, що саме цього дня у 1918 році почала формуватися Червона Армія. Розповідали історію про те, як радянські війська розбили німецькі під Псковом та Нарвою. В СРСР ретельно слідкували за тим, щоб саме так розповідали по радіо та писали в газетах.

Уривок із тодішнього шкільного підручника історії: “Социалистическая Родина в опасности!” – с таким тревожным призывом обратилась наша партия к народу в грозные февральские дни 1918 года, когда немецкий империализм начал наступление на Страну Советов. В трудных боях под Псковом и Нарвой молодая Красная армия получила свое первое боевое крещение и дала решительный отпор немецким оккупантам — кайзеровским войскам. В память об этом подвиге красноармейцев и краснофлотцев, в честь массовой мобилизации сил народа на защиту Отчизны 23 февраля ежегодно отмечается как день рождения Советской Армии и Военно-Морского флота”.

Проте, як зазначають історики, жодних боїв під Псковом і Нарвою 23 лютого 1918 року не відбувалося. У тогочасній пресі історики не знайшли жодного посилання на розгром німців.

Натомість 23 лютого 1918 року у Петрограді отримали ультиматум німецької сторони про капітуляцію. І о 3-й годині ранку 24 лютого більшовицький ЦК капітулював і ухвалив рішення підписати мирний договір, за яким Росія втрачала території площею понад 150 тисяч квадратних кілометрів: Естляндію, Курляндію, Ліфляндію, Литву та Польщу. У Закавказзі під владу турків відходили Карс, Ардаган та Батумі.

Більшовики зобов’язані були вивести свої військові частини з Фінляндії, України та Аландських островів, демобілізувати свою армію, перевести її на становище мирного часу та сплатити 3 мільйони карбованців за утримання військовополонених.

Що відбувалося в ті дні насправді?

За даними істориків, 10 лютого 1918 року безрезультатно закінчилися переговори про мир між Росією і Німеччиною в Бресті. Радянська влада сподівалася, що німці залишать фронти. Та 18 лютого німецькі війська почали наступ по всій лінії. Наступ на Псков і Нарву вели невеличкі загони по 100-200 чоловік. Німці просувалися на поїздах, практично без опору.

18 лютого німці захопили Двінськ (Даугавпілс), 20 – Мінськ, 21 – Полоцьк, 24 лютого – Псков, Тарту й Таллін.

21 лютого радянська влада в Петрограді оголосила про добровільно-примусовий запис до лав армії: хто не запишеться в Червону армію, того пошлють під конвоєм копати окопи навколо міста. За кілька днів записалося до 100 тисяч “добровольців”.

Бої під Псковом і Нарвою 23 лютого 1918 року?

За документами 53-го німецького корпусу групи армій “Д”, того дня передові частини німецької армії знаходилися у 55 км від Пскова та у 170 км від Нарви. І у біля цих міст взагалі жодних боїв не було. У Псков німці увійшли вже увечері 24 лютого. 25 лютого німці почали наступ на Нарву.

Ідея святкування Дня Червоної Армії з’явилася у 1919 році. Проте святкувати почали у 1923 році – у 5-ту річницю створення РСЧА. Тоді і встановили офіційну назву свята – День Червоної армії та флоту.

“У цей день, п’ять років тому, був опублікований Декрет Ради Народних Комісарів від 28 січня того ж року, яким було покладено початок Робітничо-селянської Червоної Армії (РСЧА), оплоту пролетарської диктатури”, – йшлося у постанові Президії ВЦВК від 18 січня 1923 року про причини святкування.

Свято від Сталіна

А ось свято, яке не пов’язане з Декретом вигадав Йосип Сталін у 1938 році. Вождь безапеляційно стверджував, що у 1918 році під Нарвою і Псковом “німецьким окупантам було дано рішучу відсіч. Їхнє просування на Петроград було припинено. День відсічі військам німецького імперіалізму – 23 лютого – став днем народження молодої Червоної Армії”.

Тоді у підручниках дотримувались саме цієї версії. Після смерті Сталіна свято лишилося, проте про міфічну перемогу воліли не говорити.

День Червоної армії та флоту святкували до 1949 року. Потім його перейменували у День радянської армії. В Україні воно проіснувало до 1992 року.

У 1999 році президент Україні Леонід Кучма перейменував свято у День захисника Вітчизни.

Скасування Дня захисника Вітчизни

14 жовтня 2014 року п’ятий президент України Петро Порошенко підписав указ, яким скасував День захисника Вітчизни. Натомість започаткував нове свято – День захисника України – 14 жовтня. Ще в цей день відзначають Покрову та День українського козацтва.

З 1993 року в Україні на державному рівні святкують День Збройних сил – 6 грудня.

Проте в Україні є ті, хто ностальгує за радянським святом і досі його святкує.

За матеріалами Інституту національної пам’яті.