Деолігархізація України: чи чекатиме Україну авторитарний поворот Зеленського, – EU Observer

Про це у статті для європейського видання EU Observer написав Девід Кларк, спеціальний радник по Європі у міністерстві закордонних справ Великої Британії (1997-2001), а зараз працює незалежним аналітиком, що спеціалізуються на зовнішній політиці й європейських справах.

Це досить різке зниження рівня підтримки в порівнянні із 73%, які привели Зеленського до влади два роки тому.

Визнаючи це, Зеленський спробував перезавантажити своє президентство, відродивши свою передвиборчу обіцянку проштовхнути “деолігархізацію” України.

Його перший крок був пов’язаний із забороною на мовлення трьох телеканалів, контрольованих Віктором Медведчуком, і наступним арештом олігарха за підозрою в державній зраді.

“Це тільки початок. Таких заходів буде ще багато, поки всі українські олігархи не спустяться з небес на землю і будуть зведені до статусу звичайних великих бізнесменів”, – пообіцяв Зеленський.

Здатність кількох мільярдерів контролювати країну є великою проблемою з моменту здобуття незалежності Україною.

Деолігархізація – це піддатлива концепція, яку можна використовувати більш ніж один раз.

Володимир Путін був першим пострадянським лідером, який розіграв цю карту, пообіцявши “ліквідувати олігархів як клас”. Але, те, що починалося як попередження бізнес-еліті триматися якомога далі від політики, швидко переросло в арешти політичних опонентів і закінчилося повним відновленням авторитарного правління.

Дати? Або забрати?

Виникає питання, чи має намір Зеленський відібрати владу в олігархів, щоб передати її народу, чи вчинить як Путін?

Ознак того, що головна мета Зеленського – зміцнення особистого авторитету, більш ніж достатньо. Сюди входить готовність не допускати посадових осіб з номінально незалежними функціями.

Першим, кого спіткала така доля, був Генеральний прокурор Руслан Рябошапка, звільнений минулого року нібито за відмову вести справи згідно з порядком денним президента.

Іншою “жертвою” став Яків Смолій, голова Національного банку України (НБУ), якого зняли з посади за проявлення незалежності й замінили кимось більш лояльним. А заступницю голови банку Катерину Рожкову позбавили деяких обов’язків після того, як вона висловила стурбованість із приводу незалежності НБУ.

Міжнародні кредитори України побоюються, що економічний популізм призведе до того, що Зеленський відновить ручний контроль над грошово-кредитною і курсовою політикою, особливо якщо його рейтинги в опитуваннях продовжать падати.

Але найбільше турбує готовність Зеленського використовувати силові й судові сили для просування інтересів свого оточення і залякування політичних суперників.

Призначення свого старого шкільного друга Івана Баканова головою Служби безпеки України (СБУ) було ранньою ознакою того, що Зеленський мав намір підпорядкувати собі силові відомства.

Депутат (Гео Лерос, – ред.), який опублікував докази причетності брата (Дениса Єрмака, – ред.) глави Офісу президента до корупції, незабаром після цього став об’єктом розслідування СБУ. Мер Києва Віталій Кличко звинуватив Зеленського в спробі “чинити на нього тиск” в травні, коли озброєні співробітники СБУ прийшли до власників квартири в будинку, де живе мер.

Кличко наразі є критиком Офісу Зеленського.

Законопроєкт про реформу СБУ, що наразі обговорюють в Парламенті, дає мало надії.

Він був складений внаслідок скарг на те, що Служба використовує свою юрисдикцію щодо економічних злочинів для сприяння корупції і рейдерству. Проте, минулого місяця міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch і понад 20 інших правозахисних груп написали Зеленському лист, в якому скаржилися, що закон насправді являє собою захоплення влади.

Вони стверджували, що документ не обмежує роль СБУ національною безпекою, замість цього наділяє її “надмірно широкими повноваженнями як у сфері розвідки, так і в правоохоронній сфері, при цьому відсутні необхідні гарантії проти зловживання цими повноваженнями”.

Не менш важливо реформувати судову систему, щоб покласти край політичному втручанню й іншому корупційному впливу.

Проте деякий прогрес був досягнутий в створенні Вищого антикорупційного суду, але це завдяки тиску західних партнерів України. Але цього недостатньо, поки система продовжує захищати високопоставлених суддів, викритих у корупції, таких як Богдан Львов, заступник голови Верховного суду, і Павло Вовк, голова Адміністративного суду Києва.

Якщо українська влада не буде діяти, західні країни повинні розглянути можливість введення прямих санкцій проти найбільш корумпованих суддів згідно із законами, такими як закон Магнітського.

Лише реальний прогрес в обмеженні влади силових структур над бізнесом та створенні справді незалежної та справедливої судової системи може покласти край корупційному впливу, що стримує розвиток України.

• Діяльністю мера Києва Віталія Кличка задоволені 50% опитаних мешканців столиці. Водночас роботу президента Володимира Зеленського схвально оцінюють лише 36% респондентів.
• Раніше повідомлялося, що майже 60% українців вважають, що за президентства Володимира Зеленського рівень життя людей в Україні погіршився.