Про це свідчать дані розслідування ВВС.

Найбільш затятими шопоголіками Європи називають британців. У порівнянні з 80-ми, зараз вони купують в п’ять разів більше одягу.

Якщо раніше покупка обновок здійснювалася раз на місяць, то тепер – щовихідних, а іноді ще частіше. Через підвищений попит вартість предметів гардеробу гранично низька. Наприклад, в центрі міста можна знайти сукні по 10 фунтів і менше, а купальник – не дорожче одного фунта.

Як правило, більшість речей шиють в далеких від тієї ж Британії країнах за невеликі гроші. Завдяки цьому можна отримувати багато красивих речей за невеликі гроші.

Для того щоб отримати відповідь на запитання про те, як відображається бажання купувати більше на життєдіяльності планети, журналісти BBC Radio 4 проїхали шлях від Іспанії до Ефіопії.

Дешеві бренди

Покупці хочуть отримувати одяг “як на подіумі” за відносно невеликі гроші. При цьому, вони повинні заробити самі і дати можливість заробити інвесторам. Через це в світі виникло таке поняття, як “гонитва за голкою”.

У 2014 році світ дізнався про жахливу трагедію. У Бангладеш обвалився фабричний комплекс Rana Plaza. В результаті обвалу загинули 1 138 працівників.

Після цього випадку від модних брендів почали вимагати поліпшення умов праці робітників. Тиск світового співтовариства дав результат. Зокрема, такі великі компанії, як H&M і Converse почали публікувати списки своїх постачальників і субпідрядників, створивши перші показники прозорої роботи.

Швидкісні фабрики

Коли бренди поліпшили умови праці на фабриці в Бангладеш, а також підвищили заробітні плати працівникам, вартість одягу також зросла. Через це виникла необхідність знайти іншу країну – де знову будуть шити дешево і багато.

Вибір припав на Ефіопію. Тут за ту ж зарплату готові були працювати набагато більше. В основному, працівникам швейних фабрик платили менше 7 доларів на тиждень. Місцеві жителі розповіли журналістам, що прожити на такі гроші було нереально.

Крім невеликих грошей, працівникам створили нереальні умови праці – від антисанітарних туалетів до словесних образ на їхню адресу.

Правозахисна організація Rights Consortium відслідкувала ситуацію на одній з таких фабрик. Автор звіту Пенелопа Кіріціс заявляла, що на цій фабриці працівникам не платили понаднормові, а коли жінки влаштовувалися на роботу – перевіряли чи не вагітні. Але навіть після оприлюднення цього звіту особливо нічого не змінилося.

У правозахисній організації заявляли, що причиною такого ставлення до людей, які працюють в цій сфері, була саме “швидка мода”.

Екологічні проблеми

Важливо зазначити, що на кліматичні зміни набагато сильніше впливає виготовлення текстилю, аніж предметів авіації та судноплавства разом узятих. Наслідки виробництва текстилю відображаються на різних циклах створення предметів одягу – під час пошуку матеріалів, виготовлення, транспортування, реалізації, використання та утилізації.

Бавовна – це, перш за все, культура, якій необхідна велика кількість вологи.

У комітеті з аудиту зовнішнього середовища Палати громад Великобританії заявили, що для виготовлення однієї бавовняної сорочки і пари джинсів необхідно близько 20 тисяч літрів води. Це дорівнює запасам води центральної Азії.

А під час фарбування виробів частинки мікропластіку потрапляють у воду, що негативно впливає на навколишнє середовище. Тільки під час одного машинного прання виділяються сотні тисяч таких частинок.

Незважаючи на утилізацію мільйонів тонн одягу, 20% все одно потрапляє на сміттєзвалища.

Тобто одна або дві спонтанні покупки перетворюються в справжню купу сміття.

Позиція уряду

Для того щоб протидіяти ситуації, що склалася, в комітеті з аудиту навколишнього середовища Палати громад Британії дали 18 рекомендацій. Зокрема, пропонують відраховувати по одному пенні від вартості кожного товару на фінансування центрів з утилізації. Також – знизити ставку ПДВ на послуги з ремонту одягу. На сьогоднішній день жодна з рекомендацій не працює в Британії.

Критики стверджують, що уряд зобов’язаний знайти механізми, щоб переконати населення в тому, що потрібно купувати менше одягу.

Також варто розглянути більш радикальні заходи. Наприклад, ввести щось на кшталт екологічного податку при купівлі одягу. Але з огляду на те, що продаж одягу – важливий сегмент економічного розвитку країни – складно представити політика, який ініціює подібні зміни.

Позиція бізнесу

У компанії Inditex, яка представляє популярний модний бренд Zara, продають речі з нової колекції, представленої на подіумі, вже через три тижні. Також бренд обіцяє використовувати тільки екологічні тканини до 2025 року.

У модній індустрії такі кроки вже назвали “зеленим піаром”.

Позиція покупців

Майбутні дизайнери Лондонського коледжу моди пообіцяли не купувати нові речі протягом кількох місяців, а то й років. Така ідея з кожним днем ​​стає все більш популярною. Активісти закликають купувати менше одягу, робити акцент на якості, а також – ремонтувати наявний одяг, а не викидати.

У світі популярним стає пошиття одягу з вторинної сировини. Наприклад, з наметів, в яких жили учасники музичних фестивалів і подібного.

Але в соціальних мережах з’явилися інфлюенсери. Кожен шостий з них ніколи не з’являється в кадрі в одному і тому ж вбранні. Який би посил вони не несли суспільству, факт того, що вони завжди одягають щось нове – набагато сильніше впливає на користувачів.

Але є й інші наприклади.

Зокрема, екоактівістка Лівія Ферт з’являється на червоних доріжках разом зі своїм чоловіком Коліном, демонструючи одяг з екоматеріалов. Як приклад, сумка з “шкіри риб”, смокінг з перероблених пляшок. За її словами, якби Кім Кардашьян пропагувала екологічну моду, то вона (Лівія) пішла б уже на пенсію.

У наступні десять років попит на одяг повинен вирости до еквіваленту 500 мільярдів футболок, і ліків від такої залежності ще не вигадали.