Про це пише міжнародне інформаційне агентство The Local.

Згідно з угодою 1988 року, спрямованою на послаблення напруженості серед населення островів, референдуми про незалежність можна проводити тричі. І цього разу буде третій: перший був у 2018, другий – у 2020 році. Обидва рази місцеві жителі обрали лишатися колонією Франції.

Голосування триває на тлі все напруженіших відносин між Парижем та його союзниками в регіоні. Президент Еммануель Макрон наполягав на тому, що французька держава не виступає на жодному боці референдуму і має лише забезпечити його справедливе та безперебійне проведення.

Фото: Theo Rouby / AFP

Основне джерело прибутку на острові – видобуток нікелю. Тож багато хто бачить все більший вплив Пекіну в регіоні. Китай уже є найбільшим клієнтом для експорту металу Нової Каледонії, насамперед нікелю.

Активісти, які виступають за незалежність Нової Каледонії, бойкотують недільне голосування, заявляючи, що хочуть перенести його на вересень, оскільки “чесна кампанія” неможлива, оскільки кількість заражених коронавірусом велика.

Уряд Франції відхилив вимогу, заявивши, що поширення вірусу сповільнилося, а рівень зараження знизився до відносно скромних 80-100 випадків на 100 000 людей. Рух за незалежність все ще погрожує невизнанням результатів референдуму та пообіцяв звернутися до ООН з проханням домогтися його скасування.

Французький міністр, відповідальний за заморські території, Себастьєн Лекорню, заявив, що  хоча відмова від голосування є “демократичним правом”, бойкот не вплине на “юридичну силу референдуму”.

Історія Нової Каледонії

Острів відкритий Джеймсом Куком У 1774 році. Він названий за древнім найменуванням батьківщини його предків, Шотландії — Каледонія.

Рештки поселень людей, знайдених під час розкопок, дають змогу припустити, що острів був заселений ще 3500 років тому – зокрема, у 1917 році археологи знайшли залишки древньої кераміки.

Активне заселення острова європейцями почалося у 1840-х роках. А вже у 1853 році Франція оголосила острови Нової Каледонії своїми володіннями. З 1864 по 1896 роки французький уряд висилав до цієї колонії осуджених злочинців.

На територіях Нової Каледонії французи засадили плантації кави та кокосових пальм. З кінця 19-го сторіччя там розпочали видобуток мінеральних ресурсів — заліза, марганцю, золота, нікелю, кобальту, хрому, свинцю тощо.