29 січня 1918 року курсанти та студенти стримали наступ на Київ чотиритисячної армії більшовиків. #Букви розповідають історію цього легендарного бою, а також яке значення він мав у становленні української державності.

Історичний контекст

У 1917 році з’явилася Українська Центральна Рада й  створена нею Українська Народна Республіка.

Прихід до влади в Росії більшовиків у жовтні 1917 року становив загрозу для української державності. Більшовики прагнули встановити контроль над Україною.

У грудні 1917 року більшовицький уряд Росії (Рада народних комісарів) направив ультиматум Українській Центральній Раді, підписаний Володимиром Леніним і Львом Троцьким. У ньому висувалися такі умови: дозволити переміщення більшовицьких військ з фронту на Дон і відмовитися від створення Українського фронту. Зазначалося, що в разі невиконання вимог більшовики оголосять Центральну Раду такою, що веде відкриту війну проти них.

Українці відхилили вимоги та звинуватили росіян у розпалюванні ворожнечі. Раднарком, у свою чергу, оголосив Центральну Раду “в стані відкритої війни проти радянської влади в Росії та в Україні”.

7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. В середині січня того ж року вони встановили контроль майже над всім Лівобережжям і просувалися на Київ. За таких умов 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.

Сотня січових стрільців під час військової підготовки. Київ, 1918 рік. Фото: ukrinform.ua

Проголошення IV Універсалу в Києві. Фото: ukrinform.ua

Напередодні бою

Наступ більшовицькі війська вели двома групами: одна уздовж залізниці Харків-Полтава-Київ, друга – в напрямку Курськ-Бахмач-Київ. У Бахмачі обидві групи об’єдналися. Командував ними Михайло Муравйов.

Як повідомляє Український інститут національної пам’яті, на підступах до Києва Муравйов закликав не шкодувати жителів міста.

“Наше бойове завдання – взяти Київ… Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо”, – заявляв Муравйов.

Центральна Рада УНР у той час у  своєму підпорядкуванні мала окремі військові частини, а також сформовані з добровольців підрозділи, серед яких слід назвати курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва, а також сформований Симоном Петлюрою Гайдамацький кіш Слобідської України. Саме добровольці стали опорою Центральної Ради.

Однією з найбоєздатніших українських частин у Чернігівській області був бойовий відділ 1-ї Української військової юнацької школи сотника Аверкія Гончаренка. Спільно з іншими військовими підрозділами та  добровольцями 25-27 січня вони героїчно обороняли вузлову залізничну станцію Бахмач. Однак під загрозою оточення захисники змушені були відступити до станції Крути, де почали укріплюватися.

Студенти на станції Крути, незадовго до бою. Фото: myukraine.org.ua

Бій під Крутами

На підкріплення українських частин у Крути були скеровані  Перша Українська юнацька (юнкерська) школа імені Богдана Хмельницького в складі 400-450 курсантів і 20 старшин (офіцерів). До них приєдналася перша сотня (116-130 осіб) новоствореного добровольчого Студентського куреня січових стрільців. Значна частина студентів і гімназистів не мали достатньої військової підготовки, були погано озброєні і екіпіровані. До курсантів, студентів і гімназистів приєдналися ще  майже  80 добровольців із підрозділів місцевого Вільного козацтва з Ніжина.

Згідно з різними підрахунками, в Крутах 29 січня 1918 року перебували до 520 українських вояків, юнаків та студентів, які мали на озброєнні до 16 кулеметів і бронепоїзд.

Росіян було приблизно в 10 разів більше (майже  4800 осіб). Вони мали бронепоїзд і артилерію.

Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Бій із переважаючими силами противника тривав близько шести годин. Згідно з різними оцінками, в ньому загинули 70-100 українців.

Сьогодні відомі прізвища 20  з них. Це студенти Народного університету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.

Втрати більшовицьких військ досягали 300 осіб.

Фото: memory.gov.ua

Фото: vysh.gov.ua

Завдяки вигідній позиції і героїзму, українцям вдалося нанести росіянам значних  втрат  і стримати наступ до темряви. Потім українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничну колію. Але один із підрозділів у  кількості 27 осіб, заблукавши в темряві, повернувся на станцію Крути, яка на той час вже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Українців катували, а потім стратили.

Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі в Києві.

Фото: memory.gov.ua

Наслідки і значення бою під Крутами

Затримавши ворога на чотири дні, українські війська дали змогу  укласти мир між урядом Української Народної Республіки і державами Четверного союзу (неофіційна назва військового союзу Німеччини, Австро-Угорщини, Туреччини і Болгарії).

Переговори закінчилися 9 лютого 1918-го підписанням Брестського мирного договору. Він, серед іншого, визначав визнання Четверним союзом самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин, а також передбачав встановлення дипломатичних відносин.

Фото: wikipedia.org

Тим часом 4 лютого 1918 року більшовицькі війська Муравйова підійшли до Києва. Під гуркіт гармат Центральна Рада приймала важливі закони – про ліквідацію права власності на землю та демобілізацію.

Через два дні почався масований артилерійський обстріл, через 3 дні муравйовці увірвалися в місто. 11 лютого 1918 року більшовики проголосили в Києві Українську Робітничо-Селянську Республіку та її Народний секретаріат.

У квітні 1918 року завдяки підтримці німецьких і австро-угорських військ (відповідно до Брестського договору) українці звільнили від більшовиків майже всю Україну.

Відтак, бій під Крутами мав велике значення у  становленні української державності й став прикладом успішної оборонної операції проти переважаючих сил ворога.

Фото: uinp.gov.ua

Пам’ять Героїв Крут

Уже в березні 1918 року, після підписання Брестського миру і з поверненням уряду УНР до Києва було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій Могилі в Києві. Траурну церемонію тоді відвідав голова Центральної Ради Михайло Грушевський.

У  наші дні щороку проводяться пам’ятні заходи на честь Героїв Крут за участю перших осіб України: зокрема, покладання квітів до пам’ятного хреста на Аскольдовій могилі в Києві.

Фото: president.gov.ua

Указ “Про вшанування пам’яті Героїв Крут” у 2007 році підписав третій президент України Віктор Ющенко.

До 100-річчя легендарного бою був створений художній історичний фільм “Крути 1918 року”.