Про це пише американська газета The Washington Post.
Починаючи з перших днів повномасштабного вторгнення, таємна мережа залізничників, хакерів і дисидентських сил безпеки розпочала дії, щоб відключити або порушити залізничне сполучення РФ з Україною через Білорусь, завдаючи хаосу на російських лініях постачання.
Напади привернули мало уваги за межами Білорусі на тлі драми російського натиску та кривавих наслідків принизливого відступу РФ. Запеклого опору українців і тактичних помилок погано підготовлених російських сил, ймовірно, було достатньо, щоб зірвати плани РФ, вважають аналітики.
Водночас білоруські залізничні диверсанти можуть принаймні претендувати на роль у розпалюванні матеріально-технічного хаосу, який швидко охопив росіян, залишаючи війська на передовій без їжі, пального та боєприпасів протягом кількох днів після вторгнення.
Подяку України білоруським диверсантам висловив голова правління “Укрзалізниці” Олександр Камишин.
“Вони сміливі та чесні люди, які допомогли нам”, – зазначив він.
За словами членів мережі активістів, атаки були простими, але ефективними, спрямованими на шафи керування сигналами, необхідні для функціонування залізниці. Кілька днів поспіль рух потягів було паралізовано, що змусило росіян спробувати поповнити запаси своїх військ автомобільним транспортом і сприяло зриву, який зупинив сумнозвісний 40-мильний військовий конвой на північ від Києва.
Наскільки хаос можна пояснити диверсією, а наскільки поганим плануванням матеріально-технічного забезпечення з боку росіян, важко сказати, особливо через відсутність незалежних ЗМІ у Білорусі, зауважила наукова співробітниця лондонського Royal United Services Institute Емілі Ферріс. Але без автоматизованої сигналізації потяги були змушені сповільнюватись до повзання, і кількість їх, які рухалися по коліях в будь-який момент, була б суттєво обмежена.
Атаки також дали час українським військам, щоб сформулювати ефективну відповідь на російське вторгнення, зазначив білоруський активіст і профспілковий активіст Юрій Рававой.
“Я не можу сказати, що ми були найважливішим фактором, але ми були важливою цеглиною в стіні”, – наголосив активіст.
Диверсанти черпали натхнення з більш раннього епізоду білоруської історії, під час Другої світової війни, коли білоруси, які виступали проти нацистської окупації, підривали залізничні лінії та вокзали, щоб порушити німецькі лінії постачання. Залізнична війна, як відомо, шанується як момент тріумфу Білорусі, викладається в школах як найуспішніша з тактик, використаних бійцями опору, які полегшили шлях радянським військам, щоб вигнати німців.
Через вісім десятиліть саме присутність РФ у Білорусі викликала інакомислення. Розгортання десятків тисяч російських військ в Білорусі в межах підготовки до вторгнення в Україну викликало широку внутрішню опозицію та відновило опозиційні мережі, утворені під час протестів 2020 року проти білоруського президента Олександра Лукашенка, повідомила білоруська журналістка Ганна Любакова.
Ця друга залізнична війна набула більш щадної форми, ніж попередня. Партизани прагнули не завдати жертв. Тому вони зосередили свої атаки на пошкодженні обладнання, щоб зупинити роботу залізниць.
Було задіяно три основні групи, які представляють залізничників, перебіжчиків із сил безпеки та кіберспеціалістів, заявив підполковник Олександр Азаров, колишній чиновник служби безпеки, який проживає у Варшаві та очолює групу сил безпеки під назвою Bypol.
Співробітники залізниці, які симпатизують партизанам, розповіли групі під назвою “Спільнота залізничників” деталі пересування РФ та розташування основної залізничної інфраструктури. За словами Азарова, прихильники об’єднуються на місцях, щоб здійснити атаки, але формального ланцюга командування немає.
Своєю чергою, кіберпартизани розпочали першу атаку, зламавши комп’ютерну мережу залізниці за кілька днів до вторгнення та загостривши залізничний рух ще до того, як російські війська навіть перетнули кордон. Проникнути на комп’ютери залізничної мережі було відносно легко, зазначила Юліана Шеметовець, представник групи, яка базується в Нью-Йорку, оскільки залізнична компанія все ще використовує Windows XP, застарілу версію програмного забезпечення, яка містить багато вразливостей.
З 26 лютого, через два дні після початку вторгнення, п’ять диверсійних атак на сигнальні шафи майже повністю зупинили рух поїздів.
Відтоді білоруська влада розпочала полюваннямна диверсантів, аби запобігти нападам. Міністерство внутрішніх справ визнало, що пошкодження залізничної інфраструктури є терористичним актом, злочином, що передбачає 20 років позбавлення волі.
За словами активістів, десятки залізничників були випадково затримані. Силовики шукали докази того, що вони були на зв’язку з партизанами. За даними правозахисних організацій, щонайменше 11 звинувачених в участі у нападах білорусів перебувають під вартою.
“Ми вважаємо, що те, що росіяни відмовилися від захоплення Києва, є результатом також нашої роботи, тому що росіяни не відчували себе в Білорусі в такій безпеці, як вони очікували. Тисячі російських військових не отримали продовольство, не отримали пальне, не отримали техніку вчасно”, – наголосив речник білоруської опозиціонерки Світлани Тихановської Франак Вякорка.
У WP зауважують, що наразі може початися новий етап залізничної війни. Днями залізничники опублікували в Telegram фотографії пошкоджень сигнальних шаф вздовж російських залізниць, які використовувалися для перевезення військ на Схід України.
- Нагадаємо, у РФ почали обмежувати доступ до основних економічних показників. Припускають, що закриття інформації завадить Вашингтону й Брюсселю бачити, як впливають санкції на російську економіку.
- У березні радник Тихановської заявив, що білоруси вдаються до актів “рейкового спротиву”, зупиняючи російські поїзди на території Білорусі.
- Берлінський Інститут Пілецького, який присвячений дослідженню історії 20-го століття, включаючи нацистські злочини у Другій світовій війні, використовує цей досвід, щоб зібрати свідчення про можливі військові злочини в Україні.
- У Сибіру величезні пожежі охопили вдвічі більше територій, ніж торік. Явище стало більш поширеним, оскільки російські військові підрозділи, які зазвичай борються з ними, були передислоковані воювати в Україні.
