Відео з їх бесідою опубліковане на каналі “Утро Февраля” в Youtube.

Як діє роспропаганда: на прикладі новин про Бучу

Володимир Паніотто розповів, як дивився російські новини про наслідки злочинів у Бучі (Київська область) військ РФ. Програма розпочалася з фотографій мертвих людей, які лежали по вулицях міста. Російських глядачів переконували, що то все актори, а все це – імітація.

Однак, згодом вийшов сюжет теж про Бучу – про те, чому про це так одразу дізналися і чому це приписали росіянам, і що такі вбивства розслідуються місяцями.

Потім російським глядачам, взагалі, сказали, що жителів Бучі убили українці, бо ті “підозрювалися у співпраці з Росією”.

Паніотто зауважив, що абсолютно нікого не збентежило, що інформація, озвучена буквально 15 хвилин тому суперечить тій, що звучала зараз. Соціолог висловив припущення, що пропаганда працює методом перерахування багатьох абсолютно безглуздих причин.

Він же нагадав про безглузду заяву російського пропагандиста щодо українських птахів, які мовбито розносять віруси, що атакують лише представників російської національності.

Ці всі “факти”, зауважив соціолог, суперечать самі собі. Але оскільки їх багато, то кожен може собі обрати той “факт”, який йому найбільше припав до душі.

“Цементизація” думок росіян: як це відбувається та що прискорює цей процес?

Володимир Паніотто зауважив ще одну тенденцію в російському суспільстві: “У мене враження, що зараз дуже швидко проходить цементизація думок. Коли люди мають якийсь великий обсяг інформації, то далі людина не хоче отримувати нову інформацію, а лише те, що їй подобається чути. Людина обирає ті ЗМІ, які підтверджують її думку”.

Проте, цей феномен не є новим: соціологи виявили його ще після Другої світової війни, коли всі були вражені ефективністю гітлерівської пропаганди. Нині ж соцмережі дуже прискорюють цей процес. 

“Алгоритми соцмереж підкидають нам те, що подобається, та відфільтровує те, що не подобається. І тому люди отримують нові і нові підтвердження своїм поглядам. Хтось це називає інформаційним міхуром, але, як на мене, аналогія “цементизація” є правильнішою”, – пояснив Паніотто.

Як російські ЗМІ не дають росіянам бачити очевидної правди

Наратив роспропаганди, такий, як “денацифікація” абсурдний зокрема тому, що Україну очолює єврей і при владі також чимало представниців цієї національності.

Одначе, росіяни відмовляються отримувати правду навіть з перших рук, від своїх родичів. Згідно з соцдослідженнями, близько 40% українців мають у Росії близьких родичів, ще 20% – далеких.

“Тобто майже 60% українців мають родичів у РФ, і якщо це перерахувати, то це мінімум 20 млн росіян мають родичів в Україні та можуть отримувати інформацію з перших рук, і я вже не говорю про друзів”, – констатував Паніотто.

Але росіяни довіряють більше фейковим новинам роспропаганди, аніж словам близьких людей.

На думку соціолога, цей факт є демонстрацією того, що в наш час політика “постправди” не потребує повної ізоляції від інформації:

“Достатньо прибрати найнебезпечніші опозиційні ЗМІ, потім проводити відстріл найяскравіших політиків та активістів. І виявляється, що потрібно мати не як у радянському союзі, повну ізоляцію, а просто переважаючий обсяг інформації, яка вигідна владі, і далі населення вже саме формуватиме таку непробивну думку. І жодні близькі друзі чи родичі не зможуть до них достукатися фактами їхнього життя”.

Любов до Сталіна та кремлівський тоталітаризм: який тут взаємозв’язок?

Паніотто назвав ставлення до радянського диктатора Йосипа Сталіна дуже добрим індикатором того, що відбувається в Росії. Ще 10 років тому його підтримка не була настільки масовою. 

“У Росії 28% позитивно ставилися до Сталіна, і в Україні 23%, що мене завжди дуже засмучувало щоразу, як ми отримували такі результати. Щоправда, в більшості це був Схід України, який зазнав впливу російських ЗМІ”, – констатував соціолог.

Однак, зараз відбулися разючі зміни: за останні 10 років 60% населення РФ почали позитивно ставитися до радянського диктатора. В Україні симпатії зменшилися, але не суттєво – близько 15-16%. Після повномасштабного вторгнення, за останніми даними, в Україні підтримка Сталіна упала до 5%.

Коментуючи результати “вподобань” росіян, Паніотто припускає, що це є індикатором того, що Росія стала тоталітарною:

“Якщо ти критикуєш Сталіна, і борешся з його методами, то ти не можеш використати такі методи сам. І тому зрозуміло, що підтримка Сталіна зміцнює ту владу, яка зараз, і методи, які вона використовує. Тобто, це один з індикаторів створення тоталітарного режиму”.

Окрім зовнішніх причин впливу російської пропаганди на розуми росіян, соціолог зауважив ще й на внутрішніх – імперські амбіції жителів РФ. Українці суттєво відрізняються від росіян, бо не мають претензій на те, щоб Україна була великою країною і домінувала у світі.

У Росії відбулося відновлення тоталітарного режиму, тому що не вдалося створити нормальну державу. Через це населення залишається бідним і компенсує це тим, що намагається зберегти старі уявлення про “велику державу” – “ми бідні, зате нас поважають як країну і бояться”.

Чи росіяни до цього самі дійшли, чи це деструктивний вплив Путіна?

Паніотто зауважив, що відповідь на це питання все ще не є зрозумілим і все ще точаться дискусії на тему “де курка, а де – яйце”.

“Чи Путін прийшов до влади з демократичними методами, але потім їх захопив, і за допомогою пропаганди привів населення в такий стан. Чи навпаки у людей були такі імперські погляди та амбіції, і вони нарешті знайшли людину, яка відповідає їхнім сподіванням. І тут питання: чи впливає так культура, чи структура, чи керівництво”, – сказав соціолог.

Але він додав, що скоріш за все, ці речі взаємопов’язані та взаємодіють. Соціологам це питання було б таким же цікавим, як те, як у Німеччині прийшов до влади Адольф Гітлер.

Для з’ясування того, що на що більше впливає, потрібно ще багато і багато досліджень, і це питання, яке ще довго цікавитиме соціологів, так само як і досі думаємо над тим, як так сталося, що в такій культурній країні як Німеччина прийшло. до влади Гітлер. Так само буде вивчатися те, яким чином Росія дійшла такого жалюгідного стану”, – заявив Володимир Паніотто.