Як Ви опинилися в Японії? Чим приваблює японська культура?

Вітання всім із Країни вранішнього сонця!

Я японіст за одним із фахів, тому і опинитися в Японії, і не просто цікавитися, а й досліджувати японську культуру для мене було більш ніж природньо. Ще в студентські роки я взагалі дуже багато подорожувала. І як музикант (за першою основною освітою), і як лінгвіст (другий основний фах), відвідала тоді країн тридцять. А от коли поїхала в США на короткострокове навчання до Музичного коледжу Берклі (за фахом джазового вокалу), там і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком-японцем, випускником цього коледжу – джазовим композитором, гітаристом. Початок ідеальний, чи не так? А от про продовження цього альянсу можна прочитати у романі “Західна гейша”.

Як практикуєте українську в іншому мовному оточенні? Сумуєте за Україною?

Дуже сумую за Україною. До такої міри, що навесні цього року вже остаточно збиралася переїхати до України. Але Всесвітній карантин, Всесвітнє закриття розставило свої корективи.

Особливо в теперішній сучасній ситуації винайшла актуальний спосіб практикування української мови – роблю віртуальні тури до України. Майже повсякденно. І це не просто прослуховування якихось програм, читання книжок чи стрічки новин українською (до речі, новини намагаюся читати чотирма мовами, так відкриваються нові теми, нові нюанси), записуюся на лекції, вебінари. Це все дає змогу також зануритися у сучасний український простір, фізично перебуваючи в Японії.

Єва Хадаші – це псевдонім? Яке його походження?

Так, Єва Хадаші – це псевдонім. Справжнє ім’я – Євгенія Суда. “Хадаші” у перекладі з японської означає “босонога”. Босонога Єва. Це як і біблійний персонаж – перша жінка теж була босоногою, а також як “новий початок”, “нове народження”.

Роман “Західна гейша” – це вплив японської культури? Цей роман – автобіографічний?

“Західна гейша” – це мій дебютний роман, та власне дебютний літературний твір. До цього роману не було ні оповідань, ні повістей, ніякої короткої форми. Так, це автобіографічний роман, який був написаний не так заради творчості, як заради виживання та відстоювання гідності. Роман “Західна гейша” передбачає продовження. Влітку цього року почала над цим працювати. Робоча назва нової книги – “Дифамація”.

Я не планувала писати літературні твори. Але напруженість життєвої ситуації довела мене до стану, що я почала губити голос. Регулярно декілька разів на рік у мене повністю пропадав голос. Ось саме такі періоди в основному і були використані для написання цього дебютного літературного твору. І зараз, продовжуючи мислити позитивно, можу лише наголосити, що і Слава Богу, що тоді у мене пропадав голос! Це дозволило розкрити нові горизонти – стати ще і письменницею.

Досі у соцмережах триває флешмоб #МояПершаКоронація. Розкажіть про свою першу відзнаку на конкурсі “Коронація слова”. Наскільки вона для Вас важлива?

Так, на початку червня я приєдналася до цього флешмобу. “Коронація слова”-2019 – це мій перший літературний конкурс, на якому мій перший літературний твір отримав таку престижну літературну відзнаку. Вже на самій урочистій церемонії нагородження, коли зі сцени оголосили: “Міжнародне визнання. Роман “Західна гейша”, окрім почуття глибокої подяки за те, що цей твір помітили та високо оцінили, я відчула і зараз відчуваю велику відповідальність. І от саме тепер у мене “тремтять колінки”, бо якщо є такий початок, то наступний твір має ж бути ще достойнішим…

У яких конкурсах Ви ще брали участь?

“Коронація слова” – мій перший літературний конкурс. Ще брала участь в нелітературних конкурсах тут, в Японії – це музичні конкурси та конкурс краси.

Чи надрукований роман “Західна гейша”? Чи є його переклади на інші мови?

Так, роман “Західна гейша” надрукований українською та російською мовами. Ось-ось вийде з типографії японською мовою. Є переклад англійською, але він ще не відредагований.

Чим він зацікавить читачів, крім того, що він автобіографічний? Образ гейші – який він зараз в Японії?

У сенсі автобіографічності цей роман може зацікавити тим, що він достовірний, побудований на документальних фактах, правдивий, невидуманий. Саме крізь цю призму власного досвіду у мене з’явилася можливість показати такі сторінки реальної сучасної Японії, які раніше не були відкриті. Крім того, це досвід японістки-дослідниці, яка виклала свої дослідження про Країну вранішнього сонця ще й в такій манері.

Взагалі-то про ті речі, які я описала у “Західній гейші”, та які збираюся описувати в наступному романі, легше було б писати не в автобіографічній формі, а від третьої особи та про третю особу, але з таким підходом я би ризикувала зіштовхнутися з протилежним ефектом, мене могли б звинуватити в дифамації…

Японії досі вдається позиціонувати себе як одну з найблагополучніших країн, з низькою статистикою розлучень, кримінальних справ, але чи справді все так благополучно? “А ось в Японії…”. Немає Раю на Землі ніде. Його треба створювати…

“Західна гейша” – назва метафорична. В самій назві відчутний і натяк на еротичність, але роман про інше. Хоча цей роман є моїм першим літературним твором, він ніби виріс відокремленою гілкою з моєї наукової роботи, зокрема дисертаційного дослідження “Західні впливи у мистецтві Японії періоду Мейдзі”. Навіть назва роману перегукується з назвою дисертації. І Америка, і Європа, зокрема і Україна, для Японії узагальнено є Заходом. А слово гейша, яке зараз має багато різних відтінків, використане тут у своєму першородному значенні: “людина мистецтва”.

Ви знімалися у фільмах? Розкажіть про цей досвід.

Пару років тому якось зовсім випадково зіштовхнулася з кіносферою в практичному плані тут, в Японії. Запросили знятися в епізоді в ролі співачки, що для мене було більш ніж природньо. Також у самому фільмі був використаний фрагмент моєї авторської пісні японською мовою. Потім я ще зробила український переклад субтитрів до цього фільму. А режисер створив дизайн обкладинки для японського видання та нового українського видання роману “Західна гейша”.

З таким поштовхом я і мої доньки за цих пару років перед Всесвітнім карантином знялися в епізодах в п’яти різнопланових фільмах.

Але чому я так почала заглядатися і на кіносферу? Бо зацікавлена в тому, щоб роман “Західна гейша” був екранізований. Подивимось, які корективи і в ці плани внесе Всесвітній локдаун, а поки що буду концентруватися на індивідуальній роботі.

До речі, Ви працювали в Японії на радіо. Я маю досвід роботи на Українському радіо, вела літературні програми. А про що Ви вели програми на радіо?

Призупинила цю діяльність у цьому році. Протягом двох років була авторкою та ведучою програми “Сучасна Японія”, в якій зокрема висвітлювалися питання швидкочитання японською мовою, трансформацій у сучасному мистецтві каліграфії, сучасного кімоно, трендів у японському кінематографі, перспектив розвитку українсько-японських культурних відносин.

Які книжки Ви читаєте? Які Вам найбільше подобаються? Читаєте більше японською чи українською? Чи іншими мовами?

Хоча я за першою освітою музикант та з дитинства приділила багато часу, уваги та зусиль саме музиці, паралельною глибокою зацікавленістю була саме література. У студентські роки я закінчила ще й курс швидкочитання, що допомогло потоком вливати в себе книжки. Швидкочитання справді працює, але є небезпека перенасичення інформацією, та небезпека нівелювання почуттів та емоцій.

І в музиці, і в літературі починала з вивчення класики. Але із творів, які можу багато переслуховувати, чи хотілося б перечитувати, назву твори митців ХХ-го століття. З письменників – це Джордж Орвелл, Франц Кафка, Вільям Ґолдінґ, з японських – Абе Кобо, Ое Кендзабуро, Муракамі Харукі.

Але з роману “Західна гейша” можна чітко простежити і той мій життєвий період “вимушеної самоізоляції, локдауну”, коли я не могла читати нічого, навіть сайти в Інтернеті…

Оскільки я і лінгвіст, то зі студентських років читаю тими мовами, які використовую в професійній діяльності: українською, російською, японською, англійською. Однак я вже так довго відірвана від реального українського середовища! Зараз планую начитатися книжок сучасних українських авторів. Вже на сайті Якабу накупила електронних книжок, вже вони на десктопі.

Розмовляла Оксамитка Блажевська