Про це йдеться в інтерв’ю Zaxid.net.

Зазначимо, що розмову з Олегом Покальчуком провела журналістка Анна Журба ще у середині квітня. На той момент українці та світ вже дізналися про жахіття, які скоїли російські окупаційні війська у багатьох областях, зокрема Київській, та у Маріуполі. Проте станом на середину літа воєнних злочинів суттєво побільшало. Соціальний психолог підкреслював, що агресія РФ змусила багатьох громадян переосмислити своє життя, цінності та принципи.

“Це не тероризм – це дійсно поведінка маніяка”

Журналістка навела думку, що росіяни не розвинулися цивілізаційно, тому користуються моделлю умовного печерного віку, коли можна було прийти, вбити та забрати те, що захотів. Олег Покальчук зазначив, що падіння моралі та етики триває вже понад 100 років, а сучасний Кремль завершує процес у вигляді російського нацизму та позбавляє громадян совісті.

“У межах їхньої сучасної політичної поведінки це прийнятні речі: якщо ти не ставишся до українців, як до людей, то нема ніяких підстав сумніватися, що з ними можна відповідно поводитися. Мисливці ж полюють на тварин, вбивають їх і їдять. От є країна, яка полює на українців. У цьому немає нічого дивного з точки зору їхньої деградованості, і паралелі з Третім Рейхом абсолютно очевидні”, — заявив психолог.

Олег Покальчук навів приклад, що якщо взяти будь-який антиукраїнський маніфест та замінити слово “українці” на “євреї” — вийде гітлерівський текст. Для Володимира Путіна українці – немов євреї свого часу для Гітлера. Останній ненавидів увесь світ, проте євреї були на особливому рахунку.

Українці завдали росіянам травму суто своїм існуванням, бо без Києва – у Росії ламається концепція історії. На теренах сучасної України була культура і цивілізація, поки Москви ще не було. Тому привласнення чужої історії та культури, зокрема шляхом силового приєднання, змогло б обґрунтувати думку, чому “Киев – мать городов русских”. На думку психолога, цьому наративу у Кремлі заважають люди, які тут живуть. Наприклад, у гітлерівському Mein Kampf (“Моя боротьба”) теж йдеться про життєвий простір Великої Німеччини, який пересікається з сучасними російськими наративами.

“Тероризм – це явище позадержавне, яке має на меті залякування більшості меншістю, що “можем повторить”. Тому придумали це поняття “державний тероризм”, але це не тероризм – це дійсно поведінка маніяка. Манія – це надцінна ідея, яка не має нічого спільного з реальністю, але поглинає людину та перетворює на параноїка”, — висловив думку Покальчук.

Психолог вважає, що сучасна верхівка російської влади схожа на Третій Рейх, де Гітлер був маніяком, а решта нацистів мали різні діагнози та градації. Казати про суспільство маньяків науково некоректно, бо вони мають від’ємну харизму та підпорядковують нею волю близького оточення. Верхівка ж випромінює сигнали на решту суспільства, яке сприймає їх як даність.

З політичної чи культурної точки зору можна вважати, що росіянами керує головний маніяк, а його оточення – це одна палата психіатричної клініки. Про росіян Олег Покальчук казав би, що вони “суспільство психопатів, яким керує маніяк”.

“Психопатія – це соціально нормативна поведінка, але у психопата відсутня емпатія. Скажуть їсти людей – ну, це ж теж м’ясо, що тут такого? Наглядачі концтаборів у побуті теж були милі та освічені люди, добре ставилися до своїх сімей, любили тварин, Гітлер взагалі був вегетаріанцем. Тому психопатія в контексті росіян більш точний термін, якщо ми говоримо про якісь клінічні виміри”, — навів приклади спікер.

Чому окупанти так швидко стали вчиняти злочини щодо українців

Журналістка Лєна Чиченіна, якій вдалося евакуюватися з Бучі, зазначала, що на початку спілкування з окупантами вони були цілком милими, привітними і навіть добрими людьми. Проте вже за кілька днів та тижнів вони перетворилися на вбивць та ґвалтівників. Ними керував страх, розчарування українцями, які їх не зустрічають із квітами, образа на свою владу та приниження, якого вони зазнали, додала Анна Журба.

Соціальний психолог зазначив, що динаміка падіння людської моралі обумовлюється катаклізмами. Під час падіння людей стримують сильні внутрішні установки – віра, мораль, традиції, але якщо їх нема, то “люди досить швидко оскотинюються”. Катаклізми роблять хорошими людей кращими, а поганих — гіршими. Проте, якщо намагатися толерувати погану поведінку та ставитися до таких людей лагідно, то це не зробить їх кращими, за що “ми платимо зараз”.

“У тілі кожного з нас є багато різних бактерій, вірусів. Коли імунітет падає, дехто хворіє, бо віруси активізуються. І людська природа, психічна, така сама: усі демони і духи живуть усередині нас, але якщо в нас є моральний імунітет, він не дає демонам активізуватися. Це підсвідомість, ви її ніяк не ампутуєте. Тому єдиний запобіжник – цивілізація”, — сказав Олег Покальчук.

Психолог зазначив, що він не є політологом, але бачить ознаки зміни бачення світу. Україна толерувала подібну поведінку десятиліттями, що послабило нас як країну. Якби ми пішли шляхом хоча б Польщі, то були б сильніші зараз, ніж є. Проте у Верховній Раді засідали комуністи, відверто проросійські сили, а потім – корупціонери у вишиванках. Українці толерували зло думкою “Ну, ми ж не таке зло, давайте якось по-людськи”, утім результат вийшов точно навпаки.

Генетична пам’ять, яку спотворили репресіями та переселеннями

Існує думка, що жителі Сходу мали більше пам’ятати злочини росіян та більшовиків, оскільки саме там було завдано більшої шкоди. Проте СРСР застосувало політику масових депортацій та заселеннями території росіянами. Наприклад, на Галичині національна свідомість формувалася інакше, оскільки там лишилося більше українських родин, які пам’ятають, що саме відбувалося.

На сході України було багато повстань, які придушувала радянська влада, так само як активістів, представників інтелігенції тощо. Психолог зазначив, що з точки зору української ментальності — це були випалені території. Люди боялися казати правду чи власні думки, бо знали, що через них вони можуть позбутися життя та завдати шкоди родині.

“Схід України – це петлюрівський період, і люди з сильною ментальністю, які вціліли, емігрували ще до Другої світової війни. Закиди, що люди там мали б знати і пам’ятати, недоречні: не мали б. Вони виросли в страху і були сильно розбавлені привезеними росіянами, які займали керівні посади”, — підкреслив психолог.

Пошук “хороших росіян” та схильність українців до компромісів

Олег Покальчук вважає, що помилкова дружба з росіянами є серйозною загрозою. Щодо цього питання важко казати конструктивно, бо багато жителів України схильні до компромісів, тому є частина суспільства, яка цьому буде сприяти й далі. До цього рішення українців можуть схиляти країни Заходу. Тому це питання повинно стати політичною волею громадян України, які мають продиктувати волю політикам, а не дискутувати з ними.

Багато країн Заходу визнали помилки минулого, проте не запам’ятали всі жахіття, які були супутніми. Соціопсихолог зазначив, що російське вторгнення та жорстокість залишаться історичною травмою на все життя, тому треба порівнювати та повторювати, що українці – це євреї XXI століття.

“Це історична травма на все життя, і в нас така сама ситуація. Із Заходом треба говорити цими прикладами, а з німцями – особливо. Потрібно постійно проводити паралелі з Ізраїлем, з євреями, з концтаборами та рештою речей, які Захід вже засудив, але забув. Треба повторювати, що українці – це євреї XXI століття. Це геноцид, голокост українців, і план росіян – знищити українців як націю”, — заявив він.

“Ми маємо собі це десь закарбувати, щоб люди постійно бачили, що це – війна світла і темряви”

Українці є досить освіченою нацією, проте властивість людської психіки полягає у тому, щоб відтісняти страшні речі з пам’яті аж до забуття. Утім, ця війна показала, що наміри Росії щодо знищення України залишилися та прогресують. Олег Покальчук вважає, що громадяни мають запам’ятати, що “цивілізація, яку ми зараз відстоюємо, побудована на ідеалах світла, а ідеали, за які треба вбивати інших людей та знищувати інші нації, – це чисте зло”.

Проблема імперської путінської ідеї заснована на тому, що для росіян його поразка — втрата їхньої ідентичності.

“Це щурі, яких заганяють в ментальний кут. Вони будуть виправдовувати все, що завгодно, бо інакше розпадається їхній світ. Вони бояться того, що будуть притягнуті до відповідальності – якщо не кримінальної, то моральної точно. І їх вже засуджують”, — додав психолог.

На його думку, українці не мають будувати свої цінності, як це робили росіяни чи гітлерівці, оскільки такий метод – неправильний та згодом перестає працювати зовсім. Суспільство об’єднуються під час травматичній ситуації, але цього недостатньо для перспектив для зростання.

“Політична нація українців не має думати як один українець – вона має думати про Україну і дати можливість людям розвиватися”, — вважає він.

Існує думка, що українці можуть пересваритися та втратити єдність. Психолог вважає, що багато сварок насправді або рукотворні, або суто у соціальних мережах та насправді ними переймається незначна кількість людей.

“У повісті Джерома Девіда Селінджера “Ловець у житі” головному герою Голдену Колфілду сниться сон: він стоїть посеред житнього поля, за яким прірва, по полю біжать діти, і він розправляє руки та намагається їх застерегти, щоб вони не звалилися в прірву. І я всіх закликаю також пам’ятати про те, що за полем може бути прірва, а нам усім – в інший бік”, — соціопсихолог резюмував інтерв’ю цим прикладом.

На його думку, після війни “усе випливе і активізується, звичайно, але ми не побачимо нічого нового, ми це все проходили після 2014 року”.