Про це пише видання The Business of Fashion.

За останній місяць на заводах по всьому Китаю раптово, практично без попередження, вимикали світло. “Це сильно по нас вдарило. Ти не готовий до раптових повідомлень про вимкнення електроенергії”, – зізнається Герхард Флатц, який давно співпрацює з китайськими виробниками.

Флатц – виконавчий директор компанії “KTC Group”, що виробляє елітний спортивний одяг у провінції Гуандун та виконує замовлення для таких європейських брендів, як “Mammut”, “Mountain Force” і “Helly Hansen”.

За словами Флатца, його заводу ще пощастило: вони мали резервні дизельні генератори й отримали певні пільги від місцевої влади – допомогло те, що компанія платить там чималі податки, тож компанії надають електроенергію першочергово. “Мої знайомі [у виробничому секторі] були без електроенергії кілька тижнів поспіль, у них маленькі виробництва [які не мають особливої ваги в очах місцевої влади в плані доходів], тому вони нічого не отримують”, – пояснює він. “Гадаю, що загалом відключення електроенергії сильно задіне ланцюжок поставок текстильної продукції в Китаї”.

Попри те, що зміни в ланцюгах товарних поставок за останнє десятиліття зменшили фактор Китаю як визнаної “світової фабрики”, країна залишається головним виробником для величезної кількості компаній, що працюють в індустрії моди.

За даними Світової організації торгівлі, 31,6% світового експорту одягу та 43,5% експорту текстилю в 2020 році припадало саме на Китай. Якщо враховувати взуття, аксесуари, синтетичні матеріали та іншу сировину, а також елементи декору, то, за підрахунками експертів, товарна частка Китаю у світовій модній індустрії нині сягає 60 відсотків.

Нестача електроенергії – зараз проблема для щонайменше половини країни і викликає все більше занепокоєння гравців на ринку моди. З початку пандемії ціни на сировину зросли не тільки в Китаї, а й в усьому світі. Крім того, додалися перебої в роботі портів. Мало того, США та деякі інші країни обмежили закупівлю бавовни та виробів з неї із західного регіону Китаю Сіньцзян через звинувачення у примусовій праці, і це теж позначилось на міжнародних брендах.

Глобальні логістичні проблеми та дефіцит транспортних контейнерів також ускладнили проблему, спровокувавши затримки поставок китайської продукції для роздрібних продавців і споживачів на Заході.

“Щоранку я прокидаюся з думкою – які ще проблеми чекають на нас сьогодні. Я мушу йти і робити так, щоб у мене все працювало”, – говорить Ребекка Вайт, експертка з пошуку підрядників з компанії “HGR Consulting”, що працює в Шанхаї. Вона багато років співпрацює з американськими оптовими та приватними клієнтами.

“У мене є фотографія [з фабрики, з якою працює мій клієнт], на ній працівник за столом в офісі, а там горить лампочка, що заряджається від батарейки”, – каже Вайт. Електроенергію там вимикають з 16:00 до 20:00 щодня – графік, який, як очікується, буде до китайського Нового року, який аж у лютому 2022 року. “Графіки відключення затверджено, і тепер заводи мають вирішити, як працювати в таких умовах”.

Що ж спричинило кризу?

Країна зіткнулася з дефіцитом палива, що і призвело до загальної кризи.

Частково це сталося через загальнонаціональну політику диверсифікації економіки Китаю і задекларований відхід від використання вугілля, потім додалась цьогорічна повінь в основних гірничодобувних регіонах, і торговий конфлікт з Австралією, через який країна залишилася без австралійського вугілля. Як наслідок – ціни на вугілля в Китаї зросли цього року більш ніж на 200 відсотків і сягли рекордного рівня. Урядові рішення не дозволили енергетичним компаніям перекласти ці збільшені витрати на населення, що і спровокувало постійні відключення електроенергії.

Якщо, як очікується, відключення електроенергії затягнуться до китайського Нового року, це означатиме, що багато замовлень будуть виконані аж у квітні наступного року, прогнозує Джейн Го, засновниця “PET (Plastic Ecological Transformation)”, компанії, яка переробляє використані пластикові пляшки.

Замість того, щоб розміщувати замовлення на робочий одяг та подарунки невеликими партіями, як це було зазвичай раніше, поточна стратегія Го полягає в тому, щоб збільшувати об’єми замовлень, завдяки яким фабрики зможуть працювати, навіть маючи “інтервали, коли доступна електроенергія”, розтягуючи роботу до такого важливого для китайців свята, як їхній Новий рік. Вона визнає, що це ризикована та непрогнозована тактика.

“Це нагадує часи війни, коли невідомо, які компанії зможуть пережити зиму і дотягнути до квітня наступного року”, – стверджує Джейн Го.

Вплив на світові модні бренди

Гравцям на ринку світової моди тепер доведеться частіше прораховувати наперед обсяги замовлень, робити їх більшими, що має дозволити перекрити затягнуті строки їхнього виконання, спричинені нестачею електроенергії та постійними логістичними проблемами.

У фінансовому звіті за перший квартал цього року керівники “Nike” зазначили, що час доставки товарів з Азії в Північну Америку з початком пандемії подвоївся і становить 80 днів – і це без урахування відключення електроенергії, що додалося згодом.

За словами віцепрезидента Американської асоціації одягу та взуття Нейта Германа, “дефіцит поки що торкнувся в основому постачальників матеріалів. Ми очікуємо, що дефіцит посилить проблеми з ланцюгом поставок”.

У вересні повідомлялося, що заплановані зупинки в таких промислових центрах, як Цзянсу, Чжецзян і Гуандун, можуть спричинити подальше зростання цін на текстиль і одяг цього року.

Одним із імовірних наслідків проблем з ланцюгом поставок є прискорення переміщення виробництва до інших країн. Ще до пандемії світові бренди залишали Китай і перевозили виробництво в інші країни, але пізніше таки повернулися до Китаю з таких ринків, як В’єтнам, де заводи через спалахи Covid-19 зупиняли роботу на тривалий час.

Попри економічну проблему втрати промислового виробництва, є ще один важливий фактор, який змусить уряд Китаю утриматися від збільшення видобутку вугілля. Йдеться про екологічні наслідки від генерації електроенергії за допомогою вугілля.

Глобальна проблема

Китай є другою за величиною економікою та продукує найбільше викидів вуглицю у світі, здебільшого через те, що майже 60 відсотків підприємств країни працюють саме на вугіллі.

Пекін затвердив стратегію розвитку до 2030 року, де взяв на себе зобов’язання обмежити викиди після 2030 року і відмовитися від використання вугілля до 2060 року, а також пообіцяв довести частку споживання альтернативних видів палив до 25 відсотків вже у 2030 році.

Нещодавнє зростання видобутку вугілля викликало розчарування міжнародної спільноти.

Після того, як на початку жовтня прем’єр-міністр Лі Кецян заявив, що уряд сприятиме видобутку вугілля для подолання енергетичних проблем, щоденний видобуток вугілля в Китаї в середині жовтня становив 11,5 мільйонів тонн, що на 1,2 мільйона тонн більше, ніж в середині вересня, повідомила Національна комісія з розвитку реформ.

Хоча уряд Китаю зберігає підтримку населення завдяки постійному економічному зростанню країни, загроза катастрофічних наслідків зміни клімату є потенційним дестабілізаційним фактором, який змусить Пекін таки діяти у своїх власних інтересах, вважає Го.

“Я вважаю, що [для уряду] це питання виживання, а не піару”, – стверджує вона.

“З кожним новим циклом проблем, з якими стикаються постачальники, виникає потреба модернізації та пристосування виробництва”, – говорить Вайт. “Як правило, власники бізнесів швидко випрацьовують план Б”.