#Букви розповідають у чому саме суть порушення закону.

Впродовж останніх місяців Глава держави ввів у дію кілька пакетів санкцій РНБО. Зокрема, Зеленським було підписано указ № 43/2021, яким введено в дію рішення РНБО від 2 лютого 2021 року “Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”.

Так було застосовано санкції проти народного депутата України з фракції “Опозиційна платформа — За життя” Тараса Козака. Він є номінальним власником медіаактивів, які пов’язують з головою політради партії “ОПЗЖ” та кумом Путіна Віктором Медведчуком. Йдеться про телеканали NewsOne, ZIK та “112 Україна“.

Згодом президент указ № 64/2021 яким введено в дію рішення РНБО від 19 лютого 2021 року “Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”. 

Так було запроваджено санкції проти ряду юридичних та фізичних осіб, серед яких — Віктор Медведчук та його дружина Оксана Марченко, цивільна дружина підсанкційного нардепа “ОПЗЖ” Тараса Козака Наталія Лавренюк.

Потім Зеленський підписав указ № 140/2021 яким введено в дію рішення РНБО від 2 квітня 2021 року “Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

Так було введено санкції проти 10 осіб, яких президент назвав “топ-десяткою контрабанди”. 

Указом № 169/2021 Зеленський ввів в дію рішення РНБО про введення санкції проти ще 13 осіб, що нібито пов’язані з контрабандою.

Згаданими указами передбачається накладення санкцій на ряд фізичних осіб, які на момент опублікування вищеназваних указів були громадянами України, не були засудженими за жодною зі статей Кримінального кодексу України, які передбачають покарання за здійснення терористичної діяльності — тобто, їхня вина у здійсненні терористичної діяльності не була доведена у встановленому законом порядку.

Натомість норми статті 1 Закону України “Про санкції”, на підставі якого прийняте рішення РНБО та укази президента, не передбачають можливості застосування санкції щодо громадян України та юридичних осіб, які їм належать та контролюються ними. Частина 2 статті 1 цього закону встановлює, що санкції можуть застосовуватися з боку України стосовно: 

  1. іноземної держави; 
  2. іноземної юридичної особи; 
  3. юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента; 
  4. іноземців, осіб без громадянства; 
  5. а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Що ж до пункту 5 частини 2 статті 1 закону “Про санкції”, то для його застосування необхідно встановити факт здійснення терористичної діяльності особами, щодо яких застосовано санкції. Такий факт може бути встановлено, наприклад, вироком суду, який набрав чинності і яким особу визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого відповідною (258—258-5) статтею Кримінального кодексу України.

Про такі факти на момент публікації указів президента № 43/2021, № 64/2021, № 140/2021 не було відомо. Не міститься відповідних вказівок та посилань на обвинувальні вироки суду, які набрали чинності і в самих указах та рішеннях РНБО. Так само у згаданих указах президента відсутні посилання на норми закону “Про боротьбу з тероризмом”, які дають підставу для застосування вказаного пункту частини 2 статті 1 закону “Про санкції”. З огляду на викладене, вбачається порушення президентом Володимиром Зеленським норм частини 2 статті 1 Закону України “Про санкції”.

Якщо як підстава для санкцій був застосований пункт 3 частини 2 статті 1 Закону України “Про санкції” (санкції можуть застосовуватись стосовно юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента), ймовірно, його застосування буде обґрунтовано наявними в СБУ матеріалами, які свідчать або можуть свідчити про неформальну підконтрольність юридичних осіб, щодо яких застосовано санкції, іноземним юридичним особам, а ймовірніше — фізичним особам-нерезидентам. Однак таке обґрунтування також включає ряд нюансів. 

Перший — санкції стосуються не лише юридичних, а й фізичних осіб, що саме по собі виключає законність пункту 3 в такому випадку. 

Другий — українське законодавство містить визначення поняття “контроль” в контексті юридичних осіб, воно зазначене в статті 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, яка визначає контроль над юридичною особою як вирішальний вплив однієї чи декількох пов’язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб’єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб.

Своєю чергою, поняття “пов’язані особи” зазначене в підпункті  14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Ними є юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.

За таких умов необхідним є доведення всіх наведених вище взаємозв’язків — від іноземних юридичних осіб/фізичних осіб-нерезидентів через встановлення конкретних взаємовідносин, які дають їм змогу впливати на господарську діяльність тих суб’єктів господарювання, щодо яких застосовано санкції. За умови доведення наявності такого впливу в розумінні та рамках українського законодавства, вбачається правомірним застосування санкцій щодо юридичних осіб, які зареєстровані в Україні і власниками (кінцевими бенефіціарами) та керівниками (підписантами) яких є громадяни України. Однак, як уже зазначалось, це не знімає проблеми неможливості застосування санкцій щодо громадян України.

  • Запроваджені президентом санкції можуть бути скасовані Верховним Судом з зазначених вище підстав. Козак, Марченко, Лавренюк, Медведчук вже звернулися до Верховного Суду з цього приводу.