Про це написав відомий ізраїльський історик Юваль Ной Харарі в своїй статті, переклад якої можна прочитати на #Буквах.
“За цей час, найбільш успішні зусилля щодо стримування епідемії були зроблені Південною Кореєю, Тайванем і Сінгапуром. У той час як ці країни до якоїсь міри використовували додатки для стеження, переважно вони покладаються на всебічне тестування, чесну звітність і добровільну співпрацю, добре поінформованої, громадськості.”, – написав Харарі.
У своїй статті для Financial Times він написав, що централізований моніторинг і суворі покарання – не єдиний спосіб змусити людей дотримуватися правил і уряди повинні зосередитися на підвищенні інформування своїх громадян про загрози.
“Коли людей інформують про наукові факти, і коли вони довіряють державним органам, громадяни можуть діяти правильно, навіть якщо “Великий Брат” не стежить за ними. Мотивоване і добре інформована населення, як правило, набагато впливовіше й ефективніше, ніж те, яке неосвічене й загнане від страху перед поліцейською системою”, – написав Харарі.
