Відповідну публікацію члени ХПГ опублікували в інформаційному порталі “Права людини в Україні”.

Члени організації детально розписали текст підозри Петру Порошенку та зауважили, що 32-сторінкова підозра про події 2014-2015 років починається з розлогої розповіді про створення ООН у 1945 році, яка абсолютно не стосується цього кримінального провадження.

Порошенко є фігурантом близько 20 кримінальних проваджень, від отримання Томосу до транспортування до України колекції живопису.

“Більше 50% тексту в підозрі, який або не має жодного відношення до справи, або має опосередковане відношення, вже викликає сумніви у її обґрунтованості”, – відмітили правозахисники.

Обов’язковим елементом складу злочину за частиною 1 статті 111 Кримінального кодексу України, який інкримінують Петру Порошенку, повинен бути прямий умисел саме на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, обороноздатності чи безпеці України.

“Головним умислом Порошенка, за версією слідства, є задоволення власних політичних інтересів, недопущення падіння політичних рейтингів та рівня довіри в результаті можливого подальшого загострення відносин з державою-агресором – Російською Федерацією. Тобто, навіть з формулювання умислу у підозрі не вбачається умислу Порошенка на державну зраду“, – зазначено у матеріалі.

Складно довести прямий умисел у цій справі – тут потрібно обґрунтувати суб’єктивне сприйняття особою обставин. До того ж дії, вчинені Порошенком, належали до сфери його повноважень.

Аналогічна ситуація, на думку правозахисників, з частиною 1 статті 258-3 Кримінального кодексу України. Вона передбачає відповідальність за створення терористичної групи чи організації, керівництво, участь у ній, або сприяння створенню чи діяльності терористичної групи чи терористичної організації.

Тут також майже неможливо довести прямий умисел: “У підозрі не наведено жодної аргументації на користь того, що метою Порошенка була державна зрада та сприяння тероризму, а не державницька позиція, спрямована на забезпечення України теплом та електроенергією, в першу чергу, забезпечення двох теплових станцій – Зміївської і Трипільської, на які слідчі посилаються у підозрі”.

Також члени Харківської правозахисної групи встановили, що у цій ситуації не вистачає конкретики – а найчастіше у підозрі стосовно Петра Порошенка вживаються слова “невідомо” та “не встановлено”. 

Правозахисники нагадали, що, згідно з Кримінальним процесуальним кодексом (КПК), народному депутату підозру повинен підписувати Генеральний прокурор України або його заступник. Однак, у випадку з Петром Порошенком навіть це було здійснено з порушеннями:

“Так співпало, що і Генеральний прокурор Ірина Венедіктова, й її перший заступник Роман Говда, були у відпустці, і підозру підписав заступник Генерального прокурора Олексій Симоненко. На нашу думку, це може свідчити про те, що І. Венедіктова та її перший заступник не хочуть бути причетними до цієї справи”.

І це не єдине недотримання процедури: підозра п’ятому президенту була підписана 20 грудня 2021 року. А вперше її намагалися вручити 17 грудня 2021 року.

Згідно з частиною 1 статті 278 КПК “письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень”. Відповідно, вони не могли вручити цю підозру до її підписання. Або тут було порушення вимог  Кримінального процесуального кодексу, або 17 грудня була зовсім інші підозра.

“Підсумовуючи, слідство на нашу думку, не обґрунтувало підозру на вчинення державної зради та сприяння діяльності терористичної організації, оскільки не навело жодних аргументів щодо наявності умислу Петра Порошенка на скоєння цих дій. Слідство в незаконний спосіб намагалося вручити цю необґрунтовану підозру Петру Порошенку. В підозрі не вбачається навіть подія злочину за статтею 111 КК України (державна зрада) та статтею  258-3 КК України (сприяння діяльності терористичної організації)“, – зазначається у матеріалі.