Про це інформує британське видання The Guardian.

Місто Краматорськ спорожніле – лише кілька супермаркетів, ресторанів і готелів все ще працюють. Вікна на центральних вулицях забиті дошками. Багато мешканців переїхали зі своїх багатоквартирних будинків у будинки в сусідніх селах, де, на їхню думку, буде безпечніше.

Російська війна в Україні переходить у нову фазу з центром на Донбасі на сході. За підрахунками чиновників східних регіонів України, близько 70% населення виїхало після початку повномасштабного російського наступу.

Підконтрольний Україні Донбас оточений російськими військами з півночі, сходу та півдня. Влада України вважає, що російські війська мають на меті оточити територію, перерізавши лінії постачання із заходу.

Підтримувані Росією сили утримують близько третини регіону з 2014 року. Росія сподівалася і, можливо, очікувала, що її спроби отримати більше території будуть популярними серед переважно російськомовного населення. Але вісім років конфлікту, і особливо останні вісім тижнів, дали своє.

“Кількість людей, які підтримують Росію, різко скоротилася”, – сказав Олексій Юков, голова волонтерської організації “Чорні тюльпани”, яка з 2014 року збирає та передає тіла людей по обидва боки лінії конфлікту.

Юков зазначив, що в Краматорській області було відносно спокійно. Він не бачив значного збільшення кількості тіл після повного наступу в лютому. Але він і його команда почали підбирати більше цивільних. Вони зібрали 52 з 58 людей, які загинули під час вбиття російської ракети 8 квітня на залізничний вокзал Краматорська.

“Але [проросійські погляди] все ще існують. Є люди, які не люблять Україну і навіть не можуть пояснити чому. Їхні пояснення не містять аналізу”, – сказав Юков. “Якщо когось безпричинно вбивають на очах, це, здається, нічого не змінює. Вони хочуть вірити в те, у що вже вірять, і не хочуть переоцінювати. Пропаганда все ще проходить, і Україна за ці вісім років не зробила достатньо, щоб її зупинити”.

Але мер Краматорська Олександр Гончаренко заявив, що блокада Маріуполя в Донецькій області та її катастрофічні гуманітарні наслідки зіграли вирішальну роль у зміні свідомості людей.

“Якщо у 2014 році 60% міста були проросійськими, то я б сказав, що зараз близько 15%”, – сказав він.

Гончаренко – один із багатьох політиків Донбасу, який представляв українські проросійські партії. Гончаренко сказав, що його політика змінилася після того, як колишній президент України Віктор Янукович “зрадив” Україні у 2014 році. За його словами, у Краматорську не буде “Донецької народної республіки” і що він візьме зброю в руки, якщо місто буде окуповано.

У сусідньому місті Слов’янськ, на північ від Краматорська і ближче до лінії фронту, мер Вадим Лях повідомив, що отримав численні телефонні дзвінки та повідомлення від російської сторони, в яких йому пропонували майно та безпеку для його родини в обмін на зміну сторони. Лях сказав, що проігнорував їх. За його словами, російська сторона не обіцяла безпеки для жителів Слов’янська.

Як депутат місцевої ради, Лях вітав підтримувані Росією сепаратистські сили, коли вони захопили його місто у 2014 році і проголосували за створення Донецької народної республіки – те, що він зараз не хотів коментувати.

“Я не думаю, що між Краматорськом, Слов’янськом і Києвом немає різниці. Це все Україна, і суспільство не погодиться стати частиною Росії”, – сказав Лях.

За його словами, більшість людей на підконтрольному Україні Донбасу бачили, що під українською владою живуть краще, ніж у підтримуваних Росією республіках, створених у 2014 році.

Він сказав: “Але я не можу сказати, що всі це зрозуміли. Можу лише сказати, що людей стало більше, а військова діяльність ще більше скоротила кількість людей, які виступають за російський світ”.

За його словами, коли в 1995 році він приїхав навчатися до Слов’янська, не обговорювалися питання про ідентичність. “Тоді ми всі були українськими містами, проблем не було. Потім у 2000-х за нас почали воювати політики”.

У сусідньому місті Кремінна на Луганщині, поруч із двома прифронтовими містами, де, як повідомляється, тривають бої між двома сторонами, десятки людей пакували валізи.

“Більшість людей тут чекають на російських солдатів”, – каже Вікторія Слободянськ, 61-річна вчителька англійської мови у відставці, яка пішла добровольцем до української армії. “Люди хочуть чути лише те, що хочуть почути. Вони думають, якби були в Росії, то жили б набагато краще. Тому я вирішила залишити Кремінь”, – сказала вона.

“Я не боюся обстрілів, але після Бучі та Гостомеля я боюся російських солдатів”, — наголосила Вікторія Слободянськ.