Про це повідомляють #Букви.

Куренівська трагедія сталася в Києві 13 березня 1961 року, коли потужний селевий потік із Бабиного Яру крізь прорвану дамбу затопив Куренівку й призвів до численних жертв.

Передумови та перебіг тих подій

11-12 березня 1961 року через дамбу почали переливатися струмочки води, що ставали дедалі сильнішими, однак заходів для термінового зміцнення дамби чи евакуації людей із небезпечної зони вжито не було.

Вранці 13 березня дамба почала руйнуватися, а приблизно о 9 годині її прорвало. Через півгодини суміш води та грязі дісталася Куренівки та залила площу близько 30 гектарів. Поступово розріджена пульпа ставала твердою, мов каміння. Вже в такому вигляді висота цієї маси місцями досягла трьох метрів.

Наслідки

Радянська влада довгий час приховувала й применшувала масштаби та наслідки аварії. Інформація про куренівські події піддавалася жорсткій цензурі.

Внаслідок аварії було зруйновано 68 житлових і 13 адміністративних будинків. Непридатними для проживання виявилися 298 помешкань, у тому числі 163 приватні будинки, в яких мешкало 353 родини чисельністю 1228 осіб.

Було повністю знесено Копилівський цвинтар, дитячий садок, затоплено територію стадіону “Спартак”, міської лікарні № 15 і пологового будинку, лікарні імені Павлова, експериментального заводу “Укрпромконструктор”, рейкозварювального заводу Південно-Західної залізниці (тепер на місці останнього — Куренівський парк), низки інших підприємств та установ. Загалом площа затоплення склала 9 тисяч кв. метрів.

Маса пульпи залила частину вулиць Кирилівська, Новокостянтинівська і Кожевенного провулка, а також вулиці Лугову-Станційну, Троїцько-Кирилівську і Тульчинську.

Офіційно загиблими внаслідок куренівської трагедії було визнано 145 осіб. Загальна сума збитків становила понад 3,7 мільйонів радянських карбованців. Родинам, у яких під час трагедії загинули близькі, виплатили по 200 карбованців.

Причини трагедії

Причиною трагедії стала злочинна халатність чиновників і фахівців. Після війни урочище Бабин Яр, де розстрілювали людей, почали заповнювати рідкими відходами сусіднього цегельного заводу. Так хотіли його замити та влаштувати там парк.

Окрім цього рішення, був допущений ще цілий ряд помилок, зокрема, рівень намиву був піднятий до самого верху яру, заливався пульпою ще діючий газопровід, дамби робились не бетонні, а земляні, також для відведення рідини використовували занадто вузькі труби.