Про це повідомили у пресслужбі Нобелівської премії.

Ефекти квантової механіки починають знаходити своє застосування. Зараз існує велика царина досліджень, серед яких квантові комп’ютери, квантові мережі та безпечний квантовий зашифрований зв’язок.

Одним із ключових факторів цього розвитку є те, як квантова механіка дозволяє двом або більше частинкам існувати в тому, що називається заплутаним станом. Те, що відбувається з однією з частинок у заплутаній парі, визначає, що відбувається з іншою частинкою, навіть якщо вони знаходяться далеко одна від одної.

Довгий час питання полягало в тому, чи існує кореляція через те, що частинки в заплутаній парі містять приховані змінні, інструкції, які повідомляють їм, який результат вони повинні дати в експерименті.

У 1960-х роках Джон Стюарт Белл розробив математичну нерівність, названу на його честь. Вона стверджує, що якщо є приховані змінні, кореляція між результатами великої кількості вимірювань ніколи не перевищить певного значення. Однак квантова механіка передбачає, що певний тип експерименту порушить нерівність Белла, що призведе до сильнішої кореляції, ніж це було б можливо в іншому випадку.

Джон Клаузер розвинув ідеї Джона Белла, що призвело до практичного експерименту. Коли він проводив вимірювання, вони підтверджували квантову механіку, явно порушуючи нерівність Белла. Це означає, що квантову механіку не можна замінити теорією, яка використовує приховані змінні.

Однак після експерименту Джона Клаузера залишились деякі лазівки. Тоді Ален Аспект розробив установку, використовуючи її таким чином, щоб закрити цю важливу лазівку. Він зміг змінити налаштування вимірювання після того, як заплутана пара залишила своє джерело, тому налаштування, які існували на момент їх випромінювання, не могли вплинути на результат.

Використовуючи вдосконалені інструменти та довгу серію експериментів, Антон Цайлінгер почав використовувати заплутані квантові стани. Серед іншого, його дослідницька група продемонструвала явище під назвою квантова телепортація, яке дозволяє переміщати квантовий стан від однієї частинки до іншої на відстані.

“Стає все більш очевидним, що з’являється новий вид квантової технології. Ми бачимо, що робота лауреатів із заплутаними станами має велике значення, навіть поза фундаментальними питаннями щодо інтерпретації квантової механіки”, — заявив Андерс Ірбек, голова Нобелівського комітету з фізики.