Про це повідомили #Букви.

Поетесу вважають генієм слова та живою легендою. Протягом життя вона не боялася влади як за часів КДБ, так і Януковича. Через підтримку руху дисидентів її твори не публікували 16 років, але вона все одно продовжувала писати.

“У кожної нації свої хвороби. У Росії – невиліковна”, — казала Ліна Костенко.

Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищів на Київщині у вчительській родині. У 1936 році її батька засудили на десять років концтаборів. Дитинство письменниці пройшло в роки Другої світової, що пізніше вона згадувала у своїй творчості.

Діячка вступила до Київського педагогічного інституту та закінчила Московський літературний інститут імені Горького.

Фото: Вікіпедія

Письменниця боролася за збереження української мови, культури, спонукала відроджувати національну свідомість, коли була активною учасницею руху шістдесятників.

“А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни”, — вважає Ліна Костенко.

У 1965 році разом з кінорежисером Сергієм Параджановим, поетом Іваном Драчем, авіаконструктором Олегом Антоновим та іншими діячами надіслала до влади лист-протест. У ньому висловили проти арештів української інтелігенції та вимагали зробити публічними розгляди судових справ.

Після листа в газету “Літературна Україна” на захист В’ячеслава Чорновола в 1968 році ім’я поетеси більше не згадували в пресі, згодом заборонили друкувати її творчість.

Також вона брала участь у наукових експедиціях до Чорнобильської зони з 1991 року. Після здобуття Україною незалежності письменниця починає виходити з-під заборон. Президент України Леонід Кучма нагородив поетесу орденом Ярослава Мудрого V ступеня, але вона відмовилася від нього зі словами “Політичної біжутерії не ношу”. Також вона відмовилася від звання Героя України.

Фото: Український тиждень / Одна з поїздок до Чорнобильської зони

“Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є”, — зазначала письменниця.

Після російського вторгнення Ліна Костенко дала перше за останні 12 років інтерв’ю телеканалу “Київ”. Вона розповідала, що не припиняла працювати, навіть коли під Києвом точилися бої.

“Я ж належу до покоління, яке пережило Другу світову війну. І ці бомби о четвертій годині ранку – мені вони звичні з дитинства. Тепер я знову почула ті самі бомби, страшніші, і, мушу вам сказати, я не злякалася. Ні разу не пішла в укриття. Воно гуде, думаю, добре, хай: уб’є, то уб’є”, — розповідала діячка.

Відомі цитати Ліни Костенко

  • Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирають мову.
  • Українська література – це література заборонених і загиблих, розстріляних і зацькованих, вигнаних і забутих, через століття згаданих, через півстоліття надрукованих.
  • Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші.
  • Лінію оборони тримають живі.
  • Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.
  • І щось в мені таке болить, що це і є, напевно, Україна.
  • Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер.
  • Ми ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати.
  • У всіх народів мова — це засіб спілкування, у нас це — фактор відчуження.
  • Ну, от і дожилася наша мова, була-була безсмертною в віках, але прийшли бендюжники від слова і потопили мову в матюках.

Ліна Костенко у коли поетів-шістдесятників / Фото: instagram.com/_cerpanok