Про це йдеться в указі МОЗ.

Зокрема, рекомендації стосуються: отримання екстреного повідомлення, організації та проведення епідеміологічного розслідування випадків COVID-19 відповідно до Алгоритму дій лікарів-епідеміологів при виявленні особи на COVID-19, а також алгоритму дій лікарів при виявленні особи, яка відповідає визначенню випадку COVID-19 та алгоритму дій щодо обстеження осіб у вірусологічних лабораторіях, які відповідають визначенню випадку COVID-19.

Стандарти медичної допомоги

Стандарт 1. Організація протиепідемічних заходів та медичної допомоги в осередку інфікування SARS-CoV-2

В закладах охорони здоров’я повинні бути розроблені та локально узгоджені клінічні маршрути пацієнтів. Заходи медичної допомоги здійснюються залежно від визначення випадку захворювання на COVID-19.

Медичний працівник, який виявив особу, що відповідає визначенню випадка COVID-19 має зареєструвати випадок за формою первинної облікової документації № 058/о та здійснити інформування керівництва закладу охорони здоров’я для організації подальшого клінічного спостереження, своєчасної медичної допомоги та протиепідемічних заходів індивідуального рівня і на рівні громади.

Наголошується, що в строк до 2-х годин з моменту встановлення випадка COVID-19, за формою № 058/о, слід проінформувати лабораторний центр МОЗ України за адміністративно-територіальною належністю, який, в свою чергу, протягом 4-х годин повинен надіслати інформацію на електронну адресу ДУ “ЦГЗ МОЗ України” [email protected]

Медпрацівник, що виявив особу з COVID-19, має відібрати зразки матеріалів особи та забезпечити їх доставку у лабораторний центр МОЗ України за адміністративно-територіальною належністю.

Лабораторії проводять тести на SARS-CoV-2 самостійно та у співпраці зі спеціалізованими лабораторіями у випадках неоднозначних (сумнівних) результатів, зокрема зразки перших п’яти позитивних випадків та перших десяти негативних випадків, які відповідають визначенню випадку COVID-19 для тестування, підтверджені референс-лабораторією.

Один позитивний тест підтверджується другим тестом ПЛР, який визначає інший ген SARS-CoV-2. При цьому, одиничний негативний тест на виявлення SARS-CoV-2 (особливо, якщо це зразок з верхніх дихальних шляхів) або позитивний результат дослідження щодо виявлення іншого респіраторного збудника не виключає зараження COVID-19.

Якщо існує обґрунтована підозра на інфікування COVID-19, слід перевірити інший зразок за допомогою первинного та вторинного ПЛР-аналізів. Якщо результати початкового тестування є негативними у пацієнта, який є підозрюваним на COVID-19, у такого пацієнта повторно збираються зразки з різних ділянок дихальних шляхів (ніс, мокротиння, ендотрахеальний аспірат), можуть також бути зібрані такі зразки, як кров, сеча та випорожнення, щоб контролювати наявність/виділення вірусу SARS-CoV-2.

Далі здійснюється розслідування контактів та подальший контроль осіб, які мали контакт з хворими на COVID-19.

Усі медичні працівники, які безпосередньо надають медичну допомогу, контактують з біологічними матеріалами пацієнтів, інфікованих SARS-CoV-2, застосовують засоби індивідуального захисту від інфекційного захворювання. Моніторинг стану здоров‘я таких медичних працівників здійснюється протягом 14 днів після останнього контакту, і включає вимірювання температури, оцінку скарг та обстеження, серологічне та лабораторне тестування.

Стандарт 2. Амбулаторно-поліклінічна допомога пацієнтам з COVID -19

Наголошується, що заборонено надавати медичну допомогу та проводити догляд в амбулаторно-поліклінічних умовах пацієнтам, які знаходяться в групі ризику щодо розвитку ускладнень:

  • тяжкі хронічні захворювання легень і серцево-судинної системи;
  • ниркова недостатність;
  • імуносупресивні стани (первинний і вторинний імунодефіцити);
  • тяжкі алергічні захворювання або стани;
  • аутоімунні захворювання;

А також з симптомами, що характеризують середньо-тяжкий і тяжкий перебіг, як от:

  • ядуха;
  • утруднене дихання;
  • збільшення частоти дихальних рухів більше фізіологічної норми;
  • кровохаркання;
  • шлунково-кишкові симптоми (нудота, блювання, діарея);
  • зміни психічного стану (сплутаність свідомості, загальмованість).

Водночас, пацієнтам з легким перебігом COVID-19 медична допомога надається переважно в амбулаторно-поліклінічних умовах. Рішення стосовно медичної допомоги в амбулаторно-поліклінічних умовах приймається після клінічної оцінки стану пацієнта та оцінки безпеки домашнього середовища пацієнта. Легкими симптомами вважаються невисока гарячка до 38 °C, кашель, нездужання, ринорея, біль у горлі без будь-яких серйозних симптомів, шлунково-кишкові симптоми (такі як нудота, блювання та/або діарея) і без змін психічного стану (тобто без сплутаності свідомості, млявості).

На амбулаторне лікування переводять пацієнтів в стані реконвалесценції, які не потребують цілодобового нагляду. Обґрунтування рішення про лікування амбулаторно вноситься в форму первинної облікової документації № 025/о.

Медичні працівники (лікар/медична сестра) здійснюють контроль поточного стану пацієнта і контактних осіб. Вибір методу контролю обирається індивідуально (наприклад, щоденні відвідування, опитування по телефону, тощо).

Пацієнти та спільно проживаючі особи повинні бути проінформовані щодо:

  • необхідності дотримання особистої гігієни;
  • основних заходів з профілактики інфікування;
  • безпечних підходів до проведення догляду;
  • обмежень побутових контактів;
  • методів зв’язку із медичним персоналом (наприклад, зазначити номер телефону за яким слід телефонувати у разі погіршення стану);
  • способів транспортування пацієнта до амбулаторно-поліклінічного закладу в разі необхідності (наприклад, визначити час і вхід до закладу).
Стандарт 3. Стаціонарне лікування пацієнтів з COVID-19

Зазначається, що при надходженні пацієнта до закладу охорони здоров’я здійснюється медичне сортування, а саме:

  • раннє розпізнавання хворих на тяжку гостру респіраторну інфекцію (ТГРІ), пов’язану з COVID-19;
  • оцінюється тяжкість захворювання;
  • за необхідності починаються заходи медичної допомоги.

Пацієнтам із ТГРІ та ГДРС (гострим респіраторним дистрес синдромом), гіпоксемією або шоком, зумовленими підтвердженою COVID-19, рання підтримуюча терапія та моніторинг надається негайно.

Усі зони, де доглядають хворих з тяжким перебігом підтвердженої COVID-19, повинні бути обладнані:

  • пульсоксиметрами;
  • функціонуючими системами подачі кисню;
  • одноразовими кисневими інтерфейсами, а саме назальними канюлями, масками для обличчя з/без резервуарного мішка.

Пацієнтам із з тяжким перебігом підтвердженої COVID-19 забезпечується моніторинг та корекція лікувальних заходів залежно від супутніх патологічних станів, цінностей та вподобань пацієнта щодо втручання з забезпечення життєздатності.

У хворих з підтвердженою COVID-19 за неефективності терапії киснем (SpO2 ≤90%) проводиться оцінка щодо ГРДС та гіпоксемічної дихальної недостатності та, за необхідності, відповідне лікування.

Ознаки септичного шоку у хворих з COVID-19 мають вчасно виявлятися та, за необхідності, здійснюватиметься відповідне лікування.

Всім пацієнтам з тяжким перебігом хвороби здійснюється профілактика загальних ускладнень. Вагітним жінкам з підтвердженою/підозрою на COVID-19 проводиться терапія відповідно до вищезазначених рекомендацій, з урахуванням стандартів ведення вагітності. Використання лікарських засобів поза межами інструкції до них має базуватися на аналізі ризику та користі (потенційної користі для матері та безпеки для плода) і призначатися виключно за рішенням консиліуму лікарів (лікувально-консультативної комісії). При цьому, рішення щодо рекомендації екстрених пологів та припинення вагітності розглядається вище зазначеним консиліумом лікарів.

В зв’язку з відсутністю специфічного лікування пацієнтам із підозрою або підтвердженою COVID-19 застосовуються досліджувані методи втручань, зокрема лікування поза інструкцією, виключно за рішенням лікарів.

Стандарт фармацевтичної допомоги

При зверненні осіб зі скаргами з боку респіраторної системи, провізор (фармацевт) має з’ясувати наявність / відсутність характерних симптомів (кашель, лихоманка, затруднене дихання) та поставити питання щодо історії поїздок в країни із місцевою передачею COVID-19 та контактів з інфікованими SARS-CoV-2 людьми:

1) якщо відповіді негативні (ризик зараження SARS-CoV-2 малоймовірний) пацієнту надається допомога згідно з протоколами провізора при відпуску безрецептурних лікарських засобів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11 жовтня 2013 року № 875, за необхідності особи направляються до лікаря;

2) за наявності симптомів та відсутності історії поїздок в інфіковані регіони та контактів з інфікованими людьми (ризик зараження SARS-CoV-2 малоймовірний) особі надається допомога згідно з протоколами провізора при відпуску безрецептурних лікарських засобів;

3) за відсутності симптомів та у разі надання інформації про наявність історії поїздок в інфіковані регіони та контактів з інфікованими людьми (ризик зараження SARS-CoV-2 може існувати) тому, якщо симптоми тривають понад 14 днів після повернення з поїздки або контакту з інфікованим варто направити особу до лікаря. За необхідності призначити симптоматичне лікування згідно з протоколами провізора;

4) за наявності симптомів та у разі надання інформації про нещодавню історію поїздок в інфіковані регіони або контакти з інфікованими людьми особа терміново має бути направлена до лікаря та проінформована щодо карантинних заходів. За необхідності призначити симптоматичне лікування згідно з протоколами провізора.

Крім того, в аптечному закладі мають бути організовані особливі умови робочого процесу для забезпечення захисту фармацевтичних працівників при контакті з особами, які можуть бути інфіковані COVID-19, та розроблено план дій в надзвичайній ситуації за наявності перших проявів симптомів респіраторних захворювань співробітників.