Зображення: bbc.com

Про це повідомляє французьке видання Liberation.

Сьогодні, 13 вересня, стало відомо про смерть кінорежисера родом з Франції Жана-Люка Годара, якому минув 91 рік.

Дебютував Жан-Люк Годар у 1954 році, знявши короткометражний фільм “Операція бетон”. Найвідомішими картинами режисера стали “Жити своїм життям”, “На останньому диханні”, “Жінка є жінка”, “Банда аутсайдерів”, “Альфавіль” і багато інших. Перший повнометражний фільм Годара “На останньому подиху” (1960) став одним з головних символів “нової хвилі”.

Його часто вважають найрадикальнішим французьким режисером 1960-х і 1970-х років. Його підхід до фільмів, політики й філософії зробив його, мабуть, найвпливовішим режисером французької “нової хвилі”. Поряд з демонстрацією знання історії кіно через алюзії та відсилання, деякі з його фільмів висловлювали його політичні погляди, він був завзятим читачем екзистенціальної й марксистської філософії.

Зображення: liberation.fr

З початком “нової хвилі” його діяльність була набагато менш радикальною, а останні фільми — про репрезентацію та людські конфлікти з гуманістичної та марксистської точок зору.

Тріумфом Годара у 1980-х роках став фільм про зйомки фільму “Пристрасть” (1982 р.) і осучаснена версія новели П. Меріме “Ім’я: Кармен” (1983 р., гран-прі Міжнародного кінофестивалю у Венеції).

Повернувшись до значущих тем і проблем власного кінематографа 1960-х рр., режисер тонко висвітлює їх історичну, тимчасову спадкоємність, часом вдається до іронічної інтонації й домагається переконливих художніх результатів навіть тоді, коли об’єкт зображення, як у фільмі про зачаття Христа “Вітаю тебе, Маріє !” (1985 р.) по суті не є кінематографічним.

Значне місце займає тема мистецтва і місця художника, якого роздирають соціальними й політичними катаклізмами сучасного світу, і в роботі режисера “Моцарт назавжди” (1996), за образним рішенням тяжіє до фільмів 1960-х рр.

Зображення: liberation.fr

Останнім часом Годар часто брав участь у спільних режисерських проєктах, таких як “На десять хвилин старше”.

У 2011 році був нагороджений премією “Оскар” за внесок у розвиток кінематографа.

У 2014 році поставив експериментальний 3D-фільм “Прощай, мово”, удостоєний призу журі Каннського кінофестивалю і ряду інших нагород. При підведенні кіновисновків 2014 “Прощай, мово” увійшов до більшості списків найкращих фільмів року.

У 2018 році відхилив запрошення відвідати Ермітаж, щоб повідомити про свою незгоду з “умовами ув’язнення” українського режисера-документаліста Олега Сенцова.