Про це повідомляє пресслужба Нацполіції в Одеській області.

Попередньо встановлено: малолітня намагалася схуднути і довела організм до критичного стану.

Одеське видання “Думська” повідомляє, що дівчинка дуже хотіла схуднути заради модельної кар’єри, і довела організм до критичного стану — її вага становила лише 20 кг.

Зазначається, що до того, що сталося сім’я вважалася повноцінною і характеризувалася позитивно.

Відповідальність за те, що трапилося, нестимуть батьки дитини. Відомості за даним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст.166 (Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування) Кримінального кодексу України.

Читайте також:

Анорексія — безтілесний ідеал. Хто і чому стає її жертвою

Наразі поліцейські встановлюють, як в повноцінній родині, що характеризується позитивно, могла статися така трагедія.

Що таке анорексія?

Анорексія – синдром, що полягає в повній відсутності апетиту при об’єктивній потребі організму в харчуванні, який супроводжує більшість метаболічних захворювань, інфекцій, хвороб травної системи.

Фахівці вважають, що причиною анорексії стає нестійкість психіки. Людина може бути зацикленою на “недосконалості” свого тіла і хотіти їх прибрати, не помічаючи, що доводить себе до виснаження.

Однією з причин анорексії може бути зниження самооцінки через нав’язаний глянцевими журналами, кіно і рекламою образ “ідеальної” жінки або “ідеального” чоловіка.

Захворювання може бути діагностовано у пацієнтів з нормальною вагою і у хворих з надлишковою масою тіла.

Ознаки анорексії

  • Обмеження харчування або відмова від їжі;
  • Високе фізичне навантаження з мінімальним харчуванням або його відсутністю;
  • Постійна увага до власної ваги, зважування;
  • Зневоднення, сухість шкіри, ламкість нігтів і випадання зубів, нерітмічний пульс;
  • У жінок – припинення менструації;
  • Блідість, депресія.

Психічна анорексія має три стадії розвитку: первинна або дісморфоманічна, аноректична, кахектична.

Для первинної стадії характерно невдоволення своїм тілом і антропометричними даними. На цьому тлі людина впадає в депресію, її навідують нав’язливі думки. У хворого починає формуватися відраза до їжі.

Аноректичний етап являє собою активну фазу розвитку. У цей час людина, що страждає захворюванням, втрачає до 50% своєї ваги. Крім жорсткого обмеження в кількості спожитої їжі, хворий найчастіше вдається до булімії – викликанню блювоти після їжі.

Кахектична стадія анорексії характеризується значним погіршенням здоров’я людини. З’являються хвороби серцево-судинної системи, дистрофія органів та інші негативні наслідки. Крім того, втрата ваги набуває неконтрольованого характеру. При відсутності лікування на цій стадії можливий летальний результат.

Небагато людей, іноді і лікарів, знають про те, що серед психічних розладів нервова анорексія призводить до незворотних змін у внутрішніх органах та смерті.

Набагато складніше розпізнати булімію, адже зазвичай дівчатка не виглядають худими, їхня маса тіла переважно залишається достатньою, і тому важко й подумати про те, що наодинці така дівчинка може з’їсти надмірну кількість їжі (при цьому навіть не перебираючи продуктами), щоб відразу після цього очистити шлунок або кишківник, відчуваючи при цьому масивне почуття провини, огиду до себе та невпевненість.

Про булімію було відомо ще в часи Римської Імперії. Заможні патриції влаштовували оргії на яких наїдались досхочу, а після цього викликали блювоту. Грецький лікар Гален, який на той час перебував в Римі описав цей стан як boulimus (сильний голод), як дисфункція травлення.

Булемією називається стан, який характеризується втратою відчуття контролю над прийняттям їжі та супроводжується масивним почуттям вини та сорому. Для таких пацієнтів прийняття їжі стає певним “знеболювальним засобом”, або іншими словами, вони “заїдають” напругу, доволі часто гнів, сум, або потребу в любові. Аби цього не трапилось батьки повинні дати своїй дитині можливість говорити про відчуття, які нею переживаються; повинні навчити розрізняти свої бажання і потреби. Для цього необхідно, щоб мати навчила дитину відрізняти фізіологічний голод від емоційного незадоволення.