Про це повідомило The Guardian.

Томас Гертог отримав електронний лист із викликом до офісу свого наставника Стівена Гокінга у 2002 році. Вчений набирав на керованій комп’ютером голосовій системі, що дозволяла Гокінгу спілкуватися фразу, що: “Я передумав. Моя книга “Коротка історія часу” написана з неправильної точки зору”.

На той момент книга була однією з найбільш продаваних наукових книг в історії видавничої справи. Її світові продажі становили понад 10 млн примірників.

З того часу Стівен Гокінг та Томас Гертог працювали над останніми думками про всесвіт. Вони разом працювали над роботою пліч-о-пліч наступні 20 років, аби розробити нову теорію космосу, яка могла б краще пояснити виникнення життя. Гертог і Гокінг почали шукати пояснення стану зіркової невизначеності.

Фото: The Guardian / Стівен Гокінг і Томас Гертог

Космолог окреслить походження та теми книги “Про походження часу: остання теорія Стівена Гокінга” на лекції на Кембриджському фестивалі 31 березня.

“Проблема для Гокінга полягала в тому, що він намагався зрозуміти, як Всесвіт міг створити умови, настільки сприятливі для життя”, — зазначив Гертог, космолог.

Серед станів підтримки життя йдеться про тонкий баланс, який існує між силами частинок, які дозволяють існувати хімії та складним молекулам. Також існує лише три виміри космосу, що дозволяє стабільним сонячним системам розвиватися та забезпечувати домівки для живих істот. Деякі космологи вважають, що без цих властивостей у Всесвіті, ймовірно, не виникло б життя, яке ми знаємо.

Томас Гертог згадував, що праця була чудова, але не проста, оскільки Гокінгу у 21 рік діагностували повільно прогресуючу форму захворювання моторних нейронів, яка поступово паралізувала його. Стан вченого погіршився через, що він перебував в інвалідному візку. Деякий час він міг говорити лише за допомогою невеликого комп’ютера, з якого він вибирав слова, які передавались синтезатором мови.

На півдорозі співпраці Стівен Гокінг втратив сили, аби натискати на кнопку, за допомогою якої він спілкувався. Після цього він перейшов на датчик, встановлений на його окулярах, який можна було активувати, посмикуючи м’язом щоки. З часом це теж стало складно.

Вчений сповільнився з кількох слів на хвилину до кількох хвилин на слово. Зрештою спілкування припинилося.

“Я влаштовувався перед ним і ставив запитання, дивився йому в очі, щоб побачити, погоджується він чи ні. Наприкінці я міг виявити кілька варіантів “ні” та кілька варіантів “так” з кількома між ними”, — додав Гертог.

З цих “розмов” створили остаточну теорію Гокінга. Разом з власним аналізом Гертога була складена основа книги “Про походження часу”. Назву обрали з теорії “Про походження видів” Чарльза Дарвіна. У новій книзі розглядаються питання про наше місце у Всесвіті та те, що робить наш Всесвіт придатним для життя.

“Ці питання завжди були на другому плані в наших наукових публікаціях. Те, що я зробив для цієї книги, це зробив ці питання центральними та розповів нашу історію з цієї точки зору. Ми зі Стівеном виявили, як сама фізика може знову зникнути у великому вибуху. Не закони як такі, а їх здатність змінюватися мають останнє слово в нашій теорії. Це проливає нове світло на те, що, зрештою, є суть космології”, — зазначив вчений.

За його словами, нова теорія перевертає ієрархію між законами та реальністю у фізиці та є “глибоко дарвінівською” за духом.

“Це веде до нової філософії фізики, яка відкидає ідею, що Всесвіт — це машина, якою керують безумовні закони з попереднім існуванням, і замінює її поглядом на Всесвіт як на своєрідну самоорганізовану сутність, в якій усі види з’являються як закономірності, найзагальніші з яких ми називаємо законами фізики”, — резюмував він.