Про це йдеться у звіті аналітиків ISW.

З кінця травня російські війська безперервно витрачали бойові сили на невеликі населені пункти навколо Бахмута. Тобто, додали аналітики, спроби росіян захопити Бахмут призвели до тривалого виснаження російської живої сили та техніки. Натомість їм вдалось взяти під контроль незначні населені пункти.

“Ця схема операцій дуже нагадує попередні спроби Росії взяти Сєвєродонецьк і Лисичанськ на початку війни. За оцінкою ISW протягом червня та липня цього року, українські сили фактично дозволили російським військам зосередити зусилля на Сєвєродонецьку та Лисичанську, двох містах поблизу кордону Луганської області, які мають обмежене оперативне та стратегічне значення, щоб отримати вигоду від тривалого погіршення російської живої сили і обладнання протягом місяців важких боїв”, – зауважили експерти.

Зрештою, війська РФ окупували Лисичанськ та Сєвєродонецьк, фактично вийшовши на кордони Луганської області. Однак такий тактичний успіх приніс росіянам незначну оперативну користь, оскільки ці досягнення стали кульмінацією російського наступу на сході.

З цього часу – з початку липня – російські армійці опинились у глухому куті на сході. За даними експертів, навіть якщо росіяни все ж відтіснять ЗСУ з Бахмута, як це було з Лисичанськом, захоплення міста не принесе їм ніяких оперативних переваг.

“Витрати, пов’язані з шістьма місяцями жорстоких, виснажливих і виснажувальних боїв навколо Бахмута, значно переважують будь-яку оперативну перевагу, яку росіяни можуть отримати від взяття цього міста. З іншого боку, російські наступальні операції навколо Бахмута поглинають значну частину наявної бойової потужності Росії, потенційно сприяючи продовженню українських контрнаступів в інших місцях”, – резюмували експерти.