#Букви розповідають, яку реакцію викликала чергова обкладинка і що спровокували запеклі дискусії довкола неї.

Про яку обкладинку йдеться?

Фото майбутньої обкладинки Vogue просочилося в Мережу у неділю, 10 січня. На ньому Гарріс позує у розслабленому образі (в чорних вузьких штанях, кедах Converse Chuck, піджаку від Donald Deal та білій футболці) на рожево-зеленому тлі.

Зображення одразу викликало купу невдоволених відгуків в мережі, а дехто навіть припускав, що фото не можу бути справжнім.

Однак пізніше того ж дня Vogue підтвердив, що фото справжнє. Видання опублікувало його разом із іншим кадром, де Гарріс позує в офіційному образі (на ньому майбутня віцепрезидентка в блакитному брючному костюмі від американського модельєра Майкла Корса та білій блузі) на жовтому тлі.

“Обрана віцепрезидентка Камала Гарріс – зірка нашої лютневої обкладинки! Створення історії було першим кроком. Тепер у Камали Гарріс ще більш грандіозне завдання: допомогти вилікувати зламану Америку і вивести її з кризи”, – оголосили в Vogue.

Крім цих двох фото у Vogue також показали кадр, де Гарріс зображена ще дитиною:

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Vogue (@voguemagazine)

Яке з наведених фото потрапить на обкладинку друкованої версії журналу (чи взагалі це буде якесь інше) — у Vogue не повідомили.

Пізніше того ж вечора нова хвиля критики накрила і видання, і його головну редакторку Анну Вінтур, якій нагадали про старі скандали, яких було чимало за її три десятиліття на посаді.

А що не так з ймовірною обкладинкою?

Критиці піддали все, що могло бути їй піддано: це і аутфіти віцепрезидентки, і якість фото (багато кому воно здалося замиленим і нечітким), і робота команди фотографа, і підібрані для політикині тло та пози тощо.

Фото, яке з’явилося першим, критикували за те, що меседж, який воно несе, нібито применшує важливість Гарріс та її досягнення як жінки:

“Люди, які не розуміють, чому обкладинка Vogue з обраною віцепрезиденткою Камалою Гарріс погана, не беруть до уваги суть. Сама картинка не жахлива, як картинка. Це набагато нижче стандартів Vogue. Вони не думали про це. Неначе домашнє завдання, яке закінчили вранці. Нешанобливо. На зображенні немає теми. Наче вони сказали: “Гаразд, так, ми візьмемо це простирадло і приклеїмо його на задній план. Мем, ви можете взути кеди, щоб надати трохи шику? Відмінно, цього достатньо. Гаразд, йдемо далі”. І це для обкладинки фото першої жінки-віцепрезидентки”.

“Простирадло, фіранка (або що це) виглядає випадковим — це те, що робить мама, тому що вона хоче приховати брудну книжкову полицю на задньому плані. Вона віцепрезидентка. Чортова віцепрезидентка. Дайте їй фото, яке демонструє силу, якого вона заслуговує”.

“Здається, цим цілеспрямовано намагаються її дегламуризувати, змусити виглядати милою, маленькою та переможеною під атласним водоспадом, замість того, щоб концентрувати увагу на її красі, індивідуальності та потужності. Це підриває. Це безцеремонно. Це використовує її для вирішення якихось невдалих завдань. Тьху”.

Дехто зчитав цю позу як незручну і звинуватив команду фотографа у тому, що кадри невдалі.

“Вибір кольорів — несмак. Незграбний, незручний вибір пози чи фото. Вона вражаюча і потужна, коли добре фотографується. І яке відношення стояння на тлі шовкових занавісок має до важливого прогресу, який вона досягла? Погане мистецтво, поганий смак”.

Ті, хто краще обізнані в біографії Гарріс, зауважили, що деякі елементи, ймовірно, мали ілюструвати важливі для неї речі. Вона часто носить кеди, і зручні костюми теж, зокрема, брючні. І кольори невипадкові — це кольори “Альфа-Каппа-Альфа” — першого афро-американського студентського сестринства в США, до якого Гарріс приєдналася, навчаючись в університеті Говарда у Вашингтоні. Утім декому здалося, що поєднали ці різноманітні факти про неї на фото незграбно.

“Vogue знає, що Камала Гарріс любить своє сестринство, костюми, зручні штани та кеди. Тож вони просто змішали все це разом для обкладинки. Окрім того, вони не могли вирішити, їде вона до розкішного французького салону, до Сенату чи на пробіжку. […] Немає концепції, яка об’єднує. Це хаотичне поєднання посилань на життя Камали”.

Але найгучнішими виявилися звинувачення у тому, що ця обкладинка — расистська. Те, що в багатьох фото з обкладинки не викликало тих асоціацій, на які вони очікували (сила, міць, великі досягнення тощо), вони припустили, що це могло бути зробленим навмисно, аби принизити досягнення Гарріс як першої темношкірої людини на такій посаді.

“Анна Вінтур саботувала наступну віцепрезидентку! Це antiblack (спрямовано проти/з ворожим ставленням до чорношкірих людей — ред.)”.

“Наче я зрозумів, але все одно здається неправильним та antiblack. І це безумовно не обкладинка… Боже мій”.

“Що за лажа. У Анни Вінтур дійсно не повинно бути темношкірих друзів і колег”.

Прояснимо дещо…

Яке з фото піде на обкладинку?

Американський телеканал CNN з посиланням на інформовані джерела повідомляє, що команда Харріс очікувала, що на обкладинку піде фото в костюмі на золотому тлі, а кадри у повсякденному одязі — як ілюстрація інтерв’ю.

За словами журналіста Яшара Алі, помічники Гарріс погодили це з редакцією журналу і Анною Вінтур особисто. Однак у Vogue вирішили, що погоджене фото піде буде обкладинкою тільки digital-версії.

Коли стало відомо, що на обкладинку потрапило не те фото, команда запросила нове, однак було запізно: журнал почали друкувати ще в середині грудня, пишуть ЗМІ.

Чиїх рук справа?

На тлі резонансу довкола фотографій журнал випустив статтю-роз’яснення щодо них. Там зазначено, що обидві фотографії зробив 26-річний американський фотограф Тайлер Мітчелл, відомий передусім тим, що став першим темношкірим фотографом, що зробив кадри для обкладинки Vogue (це було у 2018 році, коли на обкладинку помістили Бейонсе).

Мітчелл пояснив, що перше фото мало показати Гарріс в її “найкращому повсякденному образі”, залишивши акценти на важливому етапі її життя — коли вона була членкинею Alpha Kappa Alpha.

“Я з юних років глибоко розумію багату історію цих жіночих спільнот і їхнє значення. У цій фотосесії за участю обраної віцепрезидентки Гарріс я хотів, щоб декорації віддавали данину поваги цій історії, її статусу членкині AKA, а також жіночим і сестринським товариствам темношкірих по всьому світу”, — зазначив він.

Як все це коментують в Vogue?

У Vogue не коментують дискусії щодо обкладинки з командою Гарріс, однак запевняють, що редакції фото Мітчелла сподобалися.

“Вважаємо, що фото з більш неформальним образом віцепрезидентки Гарріс вхопило автентичний дружелюбний характер, який, на нашу думку, є однією з відмінних рис адміністрації Байдена/Гарріс”, — йдеться в повідомленні представника журналу, яке цитує WWD.

Як коментує віцепрезидентка?

У команді Гарріс події довкола обкладинки Vogue не коментують. Сама віцепрезидентка теж поки не зреагувала і не виказала свою точку зору.

З примітного, її племінниця Міна опублікувала у соцмережах саме те фото, що погодила команда.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Meena Harris (@meena)

Расизм у Vogue

71-річна Анна Вінтур обіймає посаду головної редакторки американського Vogue з 1988 року. За цей час відбувалося чимало незручних інцидентів, пов’язаних із нею та діями видання, яким вона керує.

З останнього: навесні минулого року Андре Леон Теллі, колишній редактор американського Vogue, опублікував свої мемуари, чимало там було і про Вінтур. Під час рекламного подкасту напередодні виходу книги Теллі заявив, що “Анна Вінтур колоніальна людина”.

“Вона є частиною середовища колоніалізму. Вона має права, і я не думаю, що вона коли-небудь дозволить якось зашкодити її привілеям білої людини”, — сказав він.

Питання щодо расизму у модному глянці постало особливо гостро минулого року, коли в США та по всьому світі тривали масові протести руху Black Lives Matter. Це сколихнуло світ і змусило великі компанії більше уваги приділити питанням рівності та різноманітності. За обома фронтами у Вінтур не було особливих успіхів, проте вона так і не втратила посаду. А темношкірі люди тим часом відчули, що мають право бути почутими, і активніше розповіли про проблеми, з якими вони стикають.

Так на початку червня спливла інформація про кричущу нерівність в оплаті праці темношкірих та білих працівників видання, про перепони у працевлаштування темношкірих та поширене зневажливе ставлення до них. Тоді Вінтур написала листа співробітникам, в якому визнала, що “давала недостатньо можливостей темношкірим талантам”.

Вже в вересні Vogue присвятив новий випуск виключно темношкірим жінкам, що багатьма не було сприйнято, як щирий жест, враховуючи контекст.

Вже у жовтні викриттю расистської поведінки з боку редакції Vogue як такої та самої Вінтур присвятила увагу газета The New York Times. Журналісти опитали 18 темношкірих колишніх співробітників Vogue на умовах анонімності про їхній досвід роботи. І понад половина заявили, що не вважають, що Вінтур може очолювати видання.

У статті запевняють, що Вінтур, британка за походження, всі ці роки встановлювала білий, європоцентричний стандарт краси.

На свій захист Вінтур сказала NYT: “Безсумнівно, я робила помилки на своєму шляху, і якщо якісь з них були допущені в Vogue під моїм наглядом, я повинна їх виправити, і я сповнена рішучості це зробити”.

І ніби їй це вдається: з 2000 по 2005 роки фахівці помітили лише на 3 обкладинках видання з 81 темношкіру жінку. Вже у 2017-2020 роках темношкірі жінки були на 32% обкладинок видання.