Про це йдеться у матеріалі The New York Times.

Українські бійці знищують російську техніку вартістю мільйони доларів, використовуючи не лише зброю, надану США та союзниками, а й саморобні дрони, а також досконаліші безпілотники. Зростаюча перевага в артилерії дозволила ЗСУ просунутися, хоч і ціною втрат, у бік Херсона.

Водночас російська армія залишається “грізною силою з крилатими ракетами, значною армією та мільйонами артилерійських снарядів, хоча й неточних”. Вона щойно завершила мобілізаційну роботу, яка додасть 300 000 солдат на поле бою, кажуть російські командири, хоча вони будуть погано навчені та погано оснащені.

Одначе, немає сумніву в зміні долі на південному фронті.

Нові можливості були продемонстровані в передсвітанкові години 29 жовтня, коли українські безпілотники вразили російське судно, що стояло в порту приписки Чорноморського флоту в Севастополі, глибоко в окупованій території Криму, яка колись вважалася неприступним бастіоном.

Контраст із полем бою влітку не міг бути більш різким. У Донецькій області на сході України РФ випускала приблизно 10 артилерійських снарядів на кожен снаряд у відповідь з українських батарей. Зараз у Херсоні українські командири зазначають, що сторони стріляють приблизно рівною кількістю снарядів, але українські удари є не лише більш далекобійними, а й точнішими завдяки ракетам із супутниковим наведенням та артилерійським снарядам, наданим Заходом.

Зокрема надані США гаубиці M777, які стріляють високоточними снарядами та завдають ударів на відстані до 20 миль за російськими лініями, змусили росіян розмістити важку техніку далі від фронту.

NYT також звертає увагу на те, що мости через Дніпро, якими здійснювалося постачання Херсона, знаходяться в зоні досяжності української артилерії та здебільшого непридатні для використання. Питання полягає в тому, пише видання, як довго російські війська зможуть протриматись у Херсоні.

Як зазначили українські військові, перевага РФ полягала лише в одному: у кількості.

Часткове руйнування мостів через широку річку Дніпро протягом літа сповільнило перекидання російської важкої техніки на західний берег річки, тоді як західне озброєння допомогло Україні звести нанівець те, що там уже було. Саме ця комбінація коштувала РФ переваги в артилерії на західному березі річки.

“Подумайте про орків у їхніх окопах”, — зауважив лейтенант Олег, використовуючи глузливий термін для російських солдатів. “У них немає важкого озброєння, немає припасів, холодно і йде дощ. Це справді важкий моральний стан”.

Майор Олександр, командир української самохідно-гаубичної батареї, наголосив, що він відчував російські лінії, що “якщо ми їх розхитаємо, вони розпадуться”. Але він також усвідомлював можливість обману, коли росіяни намагалися заманити Україну до передчасного наступу, фальшиво сигналізуючи про готовність відійти.

Нарощування сил Україною також може бути хитрістю, вважає він.

“Плани нашого керівництва завжди непередбачувані, — пояснив майор, — і мені це подобається”.