Про це повідомила на своїй сторінці в Facebook дружина Марчука –Лариса Івшина.

За її словами, у Марчука “зупинилося серце”.

“Чорний день… помер ЄК… зупинилося серце”, – написала Івшина.

Водночас у Службі безпеки України повідомили, що “коронавірусна хвороба загострила захворювання”, на які страждав Марчук, та “спровокувала гостру серцево-легеневу недостатність”.

Що відомо про Євгена Марчука

Євген Марчук народився 28 січня 1941 року в селі Долинівка Гайворонського району Кіровоградської області.

У 1963 році він закінчив філологічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту за спеціальністю вчитель української мови і літератури.

Пізніше Марчук здобув другу вищу освіту – юридичну. Він був кандидатом юридичних наук.

Робота в КДБ, СБУ та Кабміні

Свою кар’єру Марчук розпочав у 1963 році у Комітеті державної безпеки УРСР, де пропрацював до початку 1990-х років (на посадах молодшого, старшого оперуповноваженого, начальника відділу, заступника начальника управління, начальника інспекції КДБ, начальника полтавського управління КДБ).

У червні 1991 року він був призначений державним міністром з питань оборони, національної безпеки і надзвичайних ситуацій УРСР.

Євген Марчук. Фото: istpravda.com.ua

У листопаді 1991 року Марчук був призначений Верховною Радою першим головою Служби безпеки України. Він обіймав цю посаду до 1994 року.

Згодом Марчук працював віцепрем’єром у кількох урядах, а в 1995 році (за президентства Леоніда Кучми) він став прем’єрміністром України. Однак досить швидко – у 1996-му – Марчук був звільнений із посади голови уряду.

9 листопада 1995 року, будучи прем’єром, Марчук брав участь в урочистій церемонії у Страсбурзі (Франція) з нагоди прийняття України до Ради Європи в якості її 37-го члена. Тоді українська делегація, очолювана Марчуком, передала на зберігання закон України про приєднання до Статуту Ради Європи.

Прем’єрміністр України Євген Марчук (зліва) і генеральний секретар РЄ Данієль Таршис. Страсбург, 9 листопада 1995 року. Фото: jnsm.com.ua

Водночас саме Євген Марчук у 1997 році очолював делегацію, яка готувала Договір про дружбу, співробітництво й партнерство між Україною та Російською Федерацією. Цей документ тоді підписали президенти Леонід Кучма та Борис Єльцин.

Після відставки з посади прем’єра Марчук політику не залишив і на виборах до Верховної Ради 1998 року був другим номером списку СДПУ(о). Марчук очолив фракцію СДПУ(о) у ВР, але згодом порвав із цією політичною силою.

Балотування в президенти

У 1999 році Євген Марчук балотувався у президенти України. Він став суперником Леоніда Кучми.

Тоді Марчук сподівався домовитися із кількома кандидатами у президенти про зняття кандидатур. Було утворено “Канівську четвірку”, до складу якої увійшли: голова ВР Олександр Ткаченко, Євген Марчук, Олександр Мороз, мер Черкас Володимир Олійник. Згідно з домовленостями, вони мали висунути від “четвірки” одного кандидата. Проте вже після того, як єдиним кандидатом було оголошено Євгена Марчука, Мороз публічно відмовився від домовленостей і на президентські вибори пішов самостійно.

У підсумку Марчук отримав четвертий результат (8,13 %). А Леонід Кучма у другому турі переміг комуніста Петра Симоненка.

Водночас Марчук став секретарем Ради нацбезпеки і оборони України.

Міністр оборони

З червня 2003 року Марчук займав посаду міністра оборони України. За час перебування на цій посаді він брав участь у врегулюванні конфлікту щодо острова Тузла (йдеться про протистояння між Україною та Росією навколо коси Тузла в 2003 році). Марчук зазначав, що тоді Україні “насилу вдалося не допустити гарячого розвитку цієї авантюри”.

Проте вже у вересні 2004 року Леонід Кучма відправив Марчука у відставку з посади голови Міноборони. Причиною тоді називали незадовільний стан зі збереженням боєприпасів: у той період на складах у Мелітополі сталися вибухи. Було зруйновано військову базу та будинки мешканців навколишніх сіл. За це Марчук отримав догану від Кучми.

Причиною відставки називали і “незадовільне виконання” доручення президента про демілітаризацію та розвиток Балаклавської бухти в Севастополі.

19 травня 2008 року указом тодішнього глави держави Віктора Ющенка Марчук був призначений позаштатним радником президента України.

Фото: Yevgenij Marchuk/facebook.com

Участь у ТКГ

У листопаді 2018 року п’ятий президент Петро Порошенко призначив Марчука уповноваженим представляти Україну у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації на Донбасі. Він пробув на цій посаді до травня 2019 року.

Євгену Марчуку було присвоєно звання генерала армії України (указом першого президента Леоніда Кравчука від 23 березня 1994 року). Крім того, він був нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня – “за визначні заслуги у зміцненні національної безпеки України, плідну державну і політичну діяльність”.

Родина

Друга дружина – Лариса Івшина – українська журналістка, громадсько-культурна діячка, головна редакторка газети “День”. Від першого шлюбу у Марчука – двоє синів.

Фото: day.kyiv.ua

  • У липні у віці 59 років помер голова Державного агентства водних ресурсів України Валентин Шліхта.