#Букви зібрали цікаві факти про видатного українця.

Ключові віхи біографії

Іван Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі на Львівщині. Батько письменника, Яків Франко був заможним сільським ковалем. Мати ж походила із збіднілої шляхти.

Іван Франко рано залишився сиротою: коли йому було дев’ять років, помер батько, а 1872 року пішла з життя і матір.

Попри це Франко здобув ґрунтовну освіту. У 1875 році він закінчив Дрогобицьку гімназію імені Франца-Йосифа, де виявив феноменальні здібності. Наприклад, він міг майже дослівно повторити годинну лекцію вчителя, а домашні завдання з польської мови нерідко виконував у поетичній формі.

У цей період молодий Франко багато читав: твори європейських класиків, культурологічні, історіософські праці тощо. Тоді ж він почав перекладати твори античних авторів (Софокла, Евріпіда).

Іван Франко, 1875 рік. Фото: uk.wikipedia.org

У 1875 році Франко став студентом філософського факультету Львівського університету, де вивчав насамперед класичну філологію та українську мову й літературу.

Саме в університетські роки відбулося політичне і громадянське самовизначення Франка. Він долучався до організації студентських гуртків, співпрацював із часописами (зокрема, “Друг”, де друкував вірші, оповідання, переклади).

За громадсько-політичну діяльність Франко кілька разів був ув’язнений австрійською владою. Через це повну вищу освіту він завершив пізніше, у 1890-1891 роках, навчаючись у Чернівецькому університеті.

У 1870—1880-х Іван Франко провадив активну журналістську та публіцистичну діяльність, видавав журнали “Громадський друг” та “Світ”, альманахи “Дзвін” і “Молот” тощо.

У 1890 році Франко став одним із засновників і першим головою (до 1898-го) Русько-української радикальної партії (РУРП). Це була перша українська політична партія. Партійна програма-мінімум ставила за мету створення Галицької автономної області. А програма-максимум – соборну Україну, яка б об’єднала всіх українців.

Пізніше письменник долучився до заснування Національно-демократичної партії (1899) і співпрацював з нею до 1904 року, після чого полишив активне політичне життя та присвятив себе літературній і науковій праці.

Студентом Франко захоплювався ідеями соціалізму, однак з часом розчарувався в них, вважав їх хибними, трактував як “формальну релігію, основану на догмах ненависти та класової боротьби”.

У 1894 році розпочалися знайомство і співпраця Івана Франка із Михайлом Грушевським у Науковому товаристві імені Тараса Шевченка. Згодом товариство перетворилося на першу українську академію наук.

Іван Франко, 1898 рік. Фото: wikipedia.org

У 1915 році було розпочато процес висунення Івана Франка на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури. Однак до участі в конкурсі письменник не дожив.

В останні роки Франко багато хворів, однак продовжував працювати до кінця життя, брав участь у видавничому процесі, перекладав.

Ще за життя письменник здобув титули “галицького Шевченка”, “великого Каменяра” та “українського Мойсея”.

Іван Франко пішов з життя у віці 59 років 28 травня 1916 року.

Він лише рік не дожив до Української революції 1917–1921 років, під час якої 22 січня 1918 року було проголошено незалежність Української Народної Республіки.

Похований на Личаківському кладовищі у Львові.

Творчий доробок

Друкована спадщина Івана Франка налічує 50 томів (і це лише третина написаного ним).

Його доробок українською, німецькою, польською мовами тощо, за приблизними оцінками, складає кілька тисяч творів.

Найвідоміші з них: вірші “Каменяр” (1878), “Не пора, не пора…” (1880), поема “Мойсей” (1905), повісті “Борислав сміється” (1881), “Захар Беркут” (1883), драма “Украдене щастя” (1893), казка-повість для дітей “Лис Микита” (1890).

У поемі “Мойсей” за допомогою біблійного сюжету Франко алегорично зобразив піднесення українського народу на боротьбу за незалежність.

Було видано і кілька збірок поезії: “З вершин і низин” (1887), “Зів’яле листя” (1896), “Мій Ізмарагд” (1897), “Із днів журби” (1900), а також збірки оповідань “Галицькі образки” (1885), “У поті чола” (1890).

Значну частину творчої спадщини Франка складають наукові праці.

Він є автором численних перекладів творів світової літератури – з французької, німецької, англійської, російської, польської, чеської, сербської, хорватської, старогрецької, латинської, арабської, давньоєврейської, індійської та інших мов.

Особисте життя

Відомо про три великих кохання Івана Франка – до Ольги Рошкевич, Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської.

Сам він писав, що в його житті “тричі являлася любов”.

Ольга Рошкевич – українська перекладачка, збирачка фольклору. Вона була донькою священника і вважається першим коханням Франка.

Познайомилася пара у 1874 році, коли Іван ще був гімназистом.

Після двох років знайомства з Ольгою Франко офіційно попросив в її батька, отця Михайла Рошкевича, дозволу на одруження. Батько відповів згодою, однак до офіційних заручин справа не дійшла. У 1877 році Франка, на той момент студента філософського факультету Львівського університету, арештували за участь у таємній соціалістичній організації. Через це батько заборонив Ользі Рошкевич зустрічатися та листуватися з Франком.

Згодом дівчина вийшла заміж за випускника духовної семінарії Володимира Озаркевича.

Ольга Рошкевич. Фото: wikipedia.org

Другим коханням Франка вважають Юзефу Дзвонковську. Вони познайомилися в Станіславі (нині Івано-Франківськ).

Дзвонковська була полькою із шляхетної родини, сестрою гімназійного товариша Франка. Юзефа виявляла прихильність до революційних ідей і справила сильне враження на Франка.

Письменник вирішив, що після Ольги Рошкевич Юзефа – саме та жінка, яка може бути його дружиною.

Приблизно у вересні-жовтні 1883 року Іван Франко написав листа до матері Юзефи з проханням про дозвіл на одруження. Проте отримав відмову.

Юзефа Дзвонковська померла від туберкульозу у травні 1892 року. Поет їй присвятив кілька віршів і оповідань.

Юзефа Дзвонковська. Фото: photo-lviv.in.ua

Целіна Журовська була полькою. Працювала на пошті спочатку в Дрогобичі, опісля у Львові.

Достеменно невідомо, коли і при якій нагоді Іван Франко познайомився з дівчиною. Проте те знайомство принесло йому платонічну любов без взаємності, а також здійснило вплив на творчість письменника (під випливом цього кохання з’явилася збірка віршів “Зів’яле листя”).

Єдиною дружиною Франка була Ольга Хоружинська, з якою письменник оженився у 30-літньому віці (в 1886 році). Франко зустрів свою майбутню половинку в Києві.

Подружжя виховало чотирьох дітей – Андрія, Тараса, Петра, Анну.

Іван Франко з дружиною Ольгою Хоружинською, 1886 рік. Фото: wikipedia.org

Цікаві факти

1. Іван Франко відзначався колосальною працездатністю. Так, за 40 років активного творчого життя кожних два дні виходив новий твір письменника (вірш, новела, повість, роман, монографія тощо). Щороку він видавав 5-6 книжок.

2. У гімназійні роки заробляв на життя репетиторством. Із тих коштів зібрав величезну на той час бібліотеку – понад 500 томів.

3. Пережив кілька арештів. Після другого (1880 року) ледь не помер від голоду. За тиждень Франко написав у готелі повість “На дні”, на останні гроші відіслав її до Львова, а сам три дні жив на три центи. Знесиленого і непритомного, його знайшов та прихистив старий служитель готелю.

4. У 1893 році захистив у Відні докторську дисертацію. Знав 14 мов. Писав твори не лише українською, а й польською, німецькою, іншими мовами. Сучасники називали його “академія в одній особі”.

5. Іван Франко – перший український політик. Він – співзасновник першої української політичної партії – Русько-Української радикальної партії (1890) та її перший голова.

6. Закликав населення Галичини називати себе українцями, а не русинами. “Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без офіціяльних кордонів…”, – писав Франко у листі до молоді в 1905-му році.

7. Переклад “Книги Буття”, здійснений Франком, досі залишається найбільш точним перекладом цієї частини Біблії українською мовою.

8. Протягом останніх 7 років життя Франко мав паралізовану праву руку. Через це йому довелося писати лівою або диктувати твори помічникам.

9. Помер Іван Франко 28 травня 1916 року на чужих руках – сини були в армії, дочка в Києві, дружина в лікарні.

10. Номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури. У 1916 році планувалася доповідь Нобелівському комітету про вагомість вкладу Івана Франка в літературу. Однак премію вручають восени і прижиттєво. Письменник помер за кілька місяців до можливого тріумфу.

11. Син Івана Франка Петро став одним із засновників “Пласту”.

За матеріалами: Українського інституту національної пам’яті, Енциклопедії історії України, Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка.

  • 7 серпня виповнилося 202 роки від дня народження видатного українського письменника, фольклориста, етнографа, мовознавця, перекладача, критика Пантелеймона Куліша. #Букви розповідали про його життя та творчість.