Про це йдеться в дослідженні, проведеному “Платформою прав людини” в межах проєкту “Моніторинг ситуації зі свободою в інтернеті в Україні”, що реалізується за фінансової підтримки ABA ROLI Ukraine.

Порушення прав журналістів

30 серпня головний редактор видання “Новинарня” Дмитро Лиховій повідомив у Facebook, що редакція отримала листа від невідомого адресанта, підписаного як “Ігор Хоменко”.

Той представився як “політичний консультант і гуру управління репутацією”, уповноважений неназваним клієнтом для зачистки інтернету від негативної інформації про Юрія Арістова, голови Бюджетного комітету Верховної Ради (фракція “Слуга народу”), та його сина Артема.

Після публікації Лиховій отримав погрози, повідомило видання. “Політконсультант” натякнув журналістові, що його “могли б і в багажнику покатати”, та що Лиховію “доведеться їздити в маршрутці”.

“Я сприймаю це як погрозу. Наприклад, погрозу спалити автомобіль, і подам з цього приводу заяву про злочин у поліцію”, – прокоментував Лиховій.

Читайте також:

Зустріч Байдена та Зеленського: Freedom House закликала поговорити про дезінформацію й напади на журналістів

Неправомірні рішення судів

Крім цього, 9 порушень цифрових прав, які стосуються права на свободу вираження поглядів у цифровому середовищі, були пов’язані із неправомірними судовими рішеннями.

За словами дослідників, в Україні активно розвивається судова практика, відповідно до якої суди зобов’язують не лише спростовувати ту чи іншу інформацію, визнану недостовірною, але й видаляти суперечливі дані.

“Такі судові рішення, як правило, належним чином не мотивуються. … В серпні 2021 року під час моніторингу виявлено 3 рішення про спростування та/або видалення (блокування, заборону поширення) спірних відомостей, без належного обґрунтування необхідності в цьому”, — повідомили у “Платформі прав людини”.

Читайте також:

Данілов заявив, що РНБО вивчає, як боротися з критиками влади на Facebook

Один з випадків пов’язаний із тим, що Жовтневий районний суд Кривого Рогу зобов’язав відповідача не тільки спростувати та видалити суперечливу інформацію, але й перепросити. Останнє законом не передбачено.

Крім цього, тим самим рішенням суд зобов’язав спростувати оціночні судження (наприклад “оборотень у погонах”, “є продажним мусором”).

Інші випадки пов’язані із задоволенням судом вимог про спростування та блокування доступу до спірної інформації без обґрунтування, а також із приховуванням в тексті судового рішення змісту спірної інформації, що була предметом розгляду.

Також суди неодноразово неналежно розмежували факти та оціночні судження, вимагаючи спростування останніх (як от “особа є непорядною людиною, яка упродовж 5 років кривдить мою родину”).