#Букви розповідають історію та мету таких конкурсів та чому ці заходи піддаються критиці. 

21 жовтня в Україні обрали переможницю цьогорічного національного конкурсу краси “Міс Україна”. Нею стала 22-річна Олександра Яремчук із Вінниччини. Вона представлятиме нашу країну на міжнародному конкурсі “Міс Світ 2021”, який відбудеться вже в грудні у Пуерто-Рико.

Фото: Міс Україна/Facebook

16 жовтня титул “Міс Україна Всесвіт” отримала  27-річна Анна Неплях із Дніпра. Анна представлятиме Україну на міжнародному конкурсі Міс Всесвіт 2021, який відбудеться в Ізраїлі у грудні цього року.

Фото: Miss Universe Ukraine/Facebook

Історія та мета конкурсів краси

Вперше конкурси краси як шоу почали з’являтися в 1950-х роках.

Так, в 1951 році Ерік Морлі заснував конкурс “Міс світу” для просування  нічних клубів і танцювальних майданчиків. Це мала бути одноразова подія, однак шоу привернуло чимало уваги та відтоді проводиться щороку.

У 1980 році конкурс змінив свою місію і гаслом стала фраза: “Краса з метою”. Тоді ж для оцінки конкурсанток додали тести на інтелект та особистість.

У  1952 році компанією Pacific Knitting Mills, що займалась виробництвом одягу, був заснований конкурс “Міс Всесвіт”

Гасло конкурсу: “Впевнено гарна”, адже директорка конкурсу Пола Шугарт вважає, що впевненість у собі — це найважливіша якість, якою людина може володіти.

На сьогодні існує “Велика четвірка конкурсів краси”, що охоплює так звані найпрестижніші конкурси – “Міс Світу”, “Міс Всесвіт”, “Міс Інтернешнл” та “Міс Земля”. Кожен з цих конкурсів  має свої правила та відбувається в різних країнах світу. Кожна окрема країна може проводити власні внутрішні конкурси та скеровувати переможницю представляти країну на міжнародних конкурсах. 

Учасниці мають відповідати певним критеріям: вік, зріст, сімейний стан тощо. Щодо раси, то участь може брати жінка з будь-яким кольором шкіри. Однак, минуло понад 20 років від конкурсу “Міс Всесвіт”, коли переможницею вперше стала темношкіра жінка. Джанель Коміссіонг здобула цю перемогу в 1977 році.

Фото з відкритих джерел

А в конкурсі “Міс Світу” корінна африканка перемогла аж у 2001 році, це була  Агбані Дарего.

Фото з відкритих джерел

Критика 

Критикувати конкурси краси почали щойно ті з’явилися, ще у 50-70-х роках.

Експертка з прав людини, засновниця “Grantwin Agency” Уляна Мовчан у своїй статті писала, що “крізь призму фемінізму такі конкурси сприймаються як комерціалізація зовнішности жінок”.

“Офіційні вимоги конкурсу та його багатороічні традиції сприяють формуванню певного образу жінки, який зручно “продавати”. Фінансові переваги з цього отримують світові бренди й корпорації, особливо індустрія краси” – йдеться в статті.

Вона також додала, що такі конкурси сприяють тому, що жінки сприймаються як форми розваги, а їхній образ сексуалізують. 

Американська письменниця-феміністка Джесіка Валеті у своїй колонці написала, що такі події є “нічим іншим, як можливістю оглянути чудових, мало одягнених жінок і порівняти їх одну з одною”.

Дискримінація та вплив на суспільство

Конкурси краси зазвичай мають низку вимог до учасниць. Зокрема йдеться про критерії зросту, відсутності шрамів, вік, соціальний статус тощо.

Наприклад, участь у конкурсі “Міс Україна – Всесвіт” можлива за умови, що дівчині від 18 до 27 років, вона громадянка України, неодружена і не має дітей.

Десятки років участь у конкурсі мали право брати лише жінки. І лише у 2018 році правила змінилися. Так, титул “Міс Іспанія-2018” отримала трансгендерна жінка –  Ангела Понс. Попри це, у 2021 році міс Неваду, яка мала брати участь у конкурсі “Міс Америка”, змусили проживати насамоті  в кімнаті та пройти медичний огляд, щоб підтвердити, що вона жінка.

А два дні тому, 20 жовтня, у Франції феміністська група і три претендентки, що не пройшли відбір, подали позов проти конкурсу краси “Міс Франція” через дискримінаційні правила.

Зазначається, що у Франції заборонена дискримінація співробітників за ознакою статі, сексуальної орієнтації, сімейного стану або генетичних характеристик. Водночас до участі в національному конкурсі краси допускаються лише дівчата зростом не нижче 165 см, які ніколи не були у шлюбі та не мали дітей. А відтак це порушує закон, оскільки володарки титулу “Міс Франція” виконують службові обов’язки, а отже мають бути захищені законодавством.

“Крім експлуатації жінок заради економічного зиску, цей конкурс порушує закон, негативно і ретроградно впливає на все суспільство. Час Endemol Production (компанія-засновниця конкурсу – ред.) нарешті вилучити всі сексистські положення зі своїх правил”, – йдеться у заяві.

Втрата титулу

Щороку  у світі відбуваються тисячі конкурсів краси — міжнародні, національні, регіональні, міські, в дитячих садках, школах, університетах тощо. Після того, як конкурс завершився, змагання за нього для переможниць триває, оскільки здобутий титул можна втратити. Таке ставалося  неодноразово.

Наприклад, у 2002 році Ребека Ревельс отримала титул “Міс північна Кароліна”, але коли її колишній хлопець заявив, що має фото на яких Ребека гола – нагороду забрали.

У 2006 році титул відібрали у Тари Коннер. Виявилось, що дівчина відвідувала клуби Нью-Йорка, пила алкоголь та можливо мала кількох сексуальних партнерів.

Міс Великобританії-2006, Зара Холланд, втратила титул після того, як зайнялась сексом у реаліті-шоу “Острів кохання”.

В Україні теж були такі випадки. Переможницею “Міс Україна-2018” стала Вероніка Дідусенко з Києва.

Однак за чотири дні після конкурсу стало відомо, що Вероніка розлучена і має дитину. Відтак нагороду в неї забрали. Адже вона нібито порушила умови.

Один із членів журі, український актор кіно та театру Богдан Юсипчук, зазначив:

“Навіть якщо опустити факт брехні цієї дівчини. Вона народила дитину в 19 років і розлучилася. Я вважаю, що це неправильно, ставити таку людину, як еталон, з якого потрібно брати приклад”.

Вероніка Дідусенко – активістка у галузі захисту прав жінок. Відтоді  вона веде міжнародну кампанію #righttobeamother (укр. — право бути матір’ю), заявлена мета якої — змусити найбільші у світі конкурси краси переглянути свої правила, що забороняють матерям, заміжнім і розлученим жінкам брати участь.

Зараз Вероніка збирається повернути титул і корону.

“Мій позов – не про корону переможниці конкурсу краси, він – про права матерів. Ми хочемо, щоб 4 основних конкурси – “Міс світу”, “Міс Всесвіт”, “Міс Інтернешнл” та “Міс Земля” – скасували правила, що дискримінують жінок за їх сімейним статусом”, – заявила жінка.

Небезпека конкурсів краси: вплив на психічне та фізичне здоров’я

Проблема цих конкурсів в тому, що ті, що змагаються, аби бути визнаними “найгарнішою”, піддані ризикам зіткнутися з психологічними проблемами, такими як депресія та розлади харчової поведінки.

Уляна Мовчан у своїй статті зазначала, що згідно з американським дослідженням, проведеним 2003 року, 26% учасниць конкурсів краси мають розлади харчової поведінки, а 57 % намагалися навмисно  схуднути.

Ще одне дослідження  у 2005 році, показало високий рівень харчових і психічних розладів у дорослих, які брали участь у конкурсах краси, коли були дітьми.

Також відомо про випадки сексуальних домагань. Так, троє учасниць конкурсу “Міс Земля” заявляли,  вони зазнали сексуальних домагань від одного зі спонсорів конкурсу краси.

У коментарі для телерадіокомпанії “Суспільне” гендерна експертка Української Гельсінської спілки з прав людини Тамара Марценюк наголосила, що попри модифікацію конкурсів, вони все ще негативно впливають на суспільство та жінок зокрема.

“Що таке ідеальне жіноче тіло і що таке краса — це доволі суб’єктивно. І зараз з’являються конкурси “Міс Plus Size”, конкурси, де беруть участь жінки з інвалідністю. В принципі це дуже добре, що є можливість показати розмаїття тілесності і кинути виклик традиційним канонам. Але, на мій погляд, вже від цих конкурсів варто відходити, тому що вони мають більше негативів, ніж позитивів і для суспільства, і для ролі і видимості жінок в суспільному житті”, — наголосила Марценюк.