Про це йдеться у статті Девіда Андельмана для CNN

Володимир Путін робить все можливе для досягнення двох найближчих цілей.

Перше – він прагне відвернути свою націю від сліпуче очевидного, а саме того, що він сильно програє на полі бою і абсолютно не в змозі досягти навіть значно зменшених цілей свого вторгнення.

Друге – Путін відчайдушно грає з часом, сподіваючись, що політичний годинник і настання зими в Європі вичерпають волю та енергію західних держав, які майже випотрошили його військово-промислову машину та знищили збройну могутність Росії.

Обидві сторони – Росія та Україна з її західними прихильниками – роблять усе можливе, щоб закрутити гайки напередодні зими, яка врешті-решт може вирішити, хто переможе в найбільшому зіткненні сил у Європі з часів Другої світової війни.

На думку Андельмана, важливо те, чи зможе Захід й надалі продовжувати підтримувати Україну, адже ця здатність залежатиме від низки факторів – від доступу до важливих енергоносіїв до бажання громадян у низці держав з суперечливими пріоритетами.

Минулого тижня у Брюсселі держави Європейського Союзу погодили дорожню карту контролю над цінами на енергоносії, які різко зросли після ембарго на російський імпорт і різкого скорочення Кремлем поставок природного газу.

Мовиться зокрема про надзвичайне обмеження для еталонного європейського газового торгового центру – Dutch Title Transfer Facility – і дозвіл газовим компаніям ЄС створювати картель для купівлі газу на міжнародному ринку.

Однак, розбіжності залишаються: найбільша економіка Європи – Німеччина – скептично ставиться до будь-яких обмежень цін. Тепер міністри енергетики країн ЄС повинні обговорити деталі із Німеччиною, яка остерігається, що такі обмеження сприятимуть більшому споживанню, що стане додатковим тягарем.

Такі розбіжності серед країн-членів ЄС – це мрія Путіна, адже на думку Кремля, саме неодностайність може призвести до зменшення допомоги Україні.

Німеччина і Франція вже сперечаються з багатьох питань, хоча президент Франції Емманюель Макрон і канцлер Німеччини Олаф Шольц намагаються досягти згоди і запланували телефонні перемовини.

Також новий уряд прийшов до влади в Італії. Джорджія Мелоні склала присягу як перша жінка прем’єр-міністерка Італії та спробувала позбутися постфашистської аури своєї партії. Водночас один із її ультраправих партнерів по коаліції висловив глибоку вдячність Путіну.

Сільвіо Берлусконі, який сам чотири рази був прем’єр-міністром Італії, нещодавно з радістю описував 20 пляшок горілки, які Путін надіслав йому разом із “дуже милим листом” на його 86-й день народження.

На таємно записаному аудіозаписі Берлусконі сказав, що він відповів на жест Путіна пляшками вина Lambrusco, додавши, що “я знав його як миролюбну та розумну людину”.

Інший провідний член правлячої італійської коаліції Маттео Сальвіні, призначений у суботу віцепрем’єр-міністром, заявив під час кампанії, що “не хотів, щоб санкції (проти Росії – ред.) завдали більше шкоди тим, хто їх вводить, ніж тим, кого вони вдарили”.

Польща та Угорщина, давні ультраправі однодумці, які об’єдналися проти ліберальної політики ЄС, яка, здавалося, була розрахована на зменшення їхнього впливу, тепер розійшлися у думках щодо України. Польща глибоко образилася на пропутінські настрої популістського лідера Угорщини Віктора Орбана.

Подібні сили, ймовірно, діють у Вашингтоні, де лідер Республіканської партії Палати представників Кевін Маккарті, який може стати спікером Палати представників, якщо республіканці візьмуть контроль після виборів наступного місяця, сказав в інтерв’ю, що не підтримуватиме масштабну допомогу Україні.

На початку тижня впливова прогресивна група Конгресу з 30 членів закликала президента США Джо Байдена розпочати переговори з Росією про припинення конфлікту, поки її війська все ще окуповують величезні території країни, а її ракети та безпілотники завдають ударів глибоко вглиб.

Однак зіткнувшись із бурею критики голова кокусу Мія Джейкоб надіслала журналістам електронною поштою заяву з “роз’ясненням” їхніх зауважень на підтримку України. Згодом демократи відкликали свій лист.

Андельман зауважив, що виходячи з цього всього, у Путіна дійсно є стимул, щоб затягувати російсько-українську війну і чекати, аби кількість країн, які підтримують Україну, зменшувалась. Адже саме озброєння, техніка та підготовка українських воїнів допомогли ЗСУ успішно боротись з російською армією, яка виявилась слабшою та недостатньо забезпеченою.

Та попри все, Захід посилює тиск на Росію. Минулого четверга Державний департамент США опублікував докладний звіт про вплив санкцій і експортного контролю на російський військово-промисловий комплекс.

Російське виробництво гіперзвукових ракет майже припинилося “через відсутність необхідних напівпровідників”, йдеться у звіті. Літаки канібалізують на запасні частини, заводи з виробництва зенітних систем закриваються, а “Росія повернулася до оборонних запасів радянських часів”.

За день до цього звіту США оголосили про арешт усього майна високопоставленого російського агента з закупівель Юрія Орєхова та його агентств, “відповідальних за закупівлю американських технологій для російських кінцевих користувачів… включно з передовими напівпровідниками та мікропроцесорами”.

Міністерство юстиції також оголосило про висунення звинувачень особам і компаніям, які намагаються незаконно ввезти в Росію високотехнологічне обладнання всупереч санкціям.

Усі ці дії вказують на зростаюче відчайдушне бажання Росії отримати доступ до життєво необхідних компонентів для виробництва високотехнологічної зброї, що зупинилося через західні санкції та ембарго, які почали душити військово-промисловий комплекс Кремля.

Цей тиск Заходу може врешті дати реальні результати.

Оголошений Путіним воєнний стан на українських територіях, які РФ тепер лише частково контролює, напади на цивільні об’єкти України та новий, жорсткий командувач в Україні, генерал Сергій Суровікін, якого колеги прозвали “генералом Армагеддоном” – все це говорить про зростаюче розчарування, що межує з страхом, що російські громадяни почнуть почати помічати те, що давно було сліпуче очевидним: Путін програє.

Це саме той момент, коли так важливо, щоб Україна та їхні західні прихильники наполегливо йшли вперед.

Минулого тижня Суровікін виступив на російському телебаченні, щоб припустити, що нова мета Кремля – яка фактично сягає десятиліть – полягає в тому, щоб примусити Україну ввійти в орбіту Росії та утримати її від вступу в ЄС і особливо в НАТО. Суровікін сказав: “Ми хочемо тільки одного, щоб Україна була незалежною від Заходу і НАТО і була дружньою до російської держави”.

Однак залишаються прихильники жорсткої лінії, такі як Павло Губарєв, маріонетковий лідер Росії в Донецьку, який озвучив свої справжні наміри щодо українців.

“Ми прийшли не вбивати вас, а переконати. Але якщо ви не хочете, щоб вас переконали, ми вас уб’ємо. Ми вб’ємо скільки завгодно: 1 мільйон, 5 мільйонів або знищимо вас усіх”, – сказав він.

Ці слова повинні бути справжнім побоюванням для будь-кого на Заході, який все ще готовий говорити про 100% підтримку України та її народу.