Про принцип дії зброї повідомляє Visual Capitalist.

У 1945 році на полігоні Трініті у Нью-Мексико (США) було підірвано першу у світі ядерну бомбу, що ознаменувало початок атомної доби. тоді  глобальний запас ядерної зброї збільшився в кілька разів, і коли геополітична напруженість зростає, ідея ядерного апокаліпсиса викликає загальне занепокоєння.

Ядерна зброя працює, використовуючи взаємодію протонів і нейтронів для створення вибухової ланцюгової реакції. У центрі кожного атома міститься активне ядро, яке складається з тісно пов’язаних протонів та нейтронів. У той час, як кількість протонів унікальна для кожного елемента в періодичній таблиці, число нейтронів може варіюватися. В результаті існує кілька “видів” елементів, званих ізотопами.

Наприклад, ось деякі ізотопи урану: Уран-238 – 92 протони, 146 нейтронів; Уран-235 – 92 протони, 143 нейтрони; Уран-234 – 92 протони, 142 нейтрони.

Ці ізотопи можуть бути стабільними чи нестабільними. Стабільні ізотопи мають відносно статичну чи постійну кількість нейтронів. Але коли у хімічного елемента дуже багато нейтронів, він стає нестабільним або ділиться. Коли ізотопи, що діляться, намагаються стати стабільними, вони втрачають надлишок нейтронів та енергії. Саме завдяки цій енергії ядерна зброя отримує свою вибухову силу.

Існує два типи ядерної зброї:

  • Атомні бомби – у них для створення вибуху використовується ефект доміно з множини реакцій поділу. При цьому використовується або уран, або плутоній.
  • Водневі бомби – засновані на комбінації поділу та синтезу
    урану або плутонію з використанням легких елементів, таких як ізотопи
    водню.

Усвідомлення значущості загрози ядерної зброї для людства та цивілізації призвело до вироблення низки заходів міжнародного характеру з метою мінімізації ризику його поширення та застосування.

З огляду на те, наскільки руйнівною може бути одна ядерна бомба, важко уявити результат реального ядерного конфлікту без повного знищення, насамперед зважаючи на те, що світовий ядерний арсенал налічує понад 13000 боєголовок.